17-8-12/342-04-8747 Про стягнення штрафу за порушення строку реєстрації як платника страхових внесків; за зустрічним позовом - про визнання недійсним розпорядження про стягнення штрафу - Текст документа

У листопаді 2004 року Центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Організації 2 415,11 грн. штрафу за порушення строку реєстрації як платника страхових внесків на підставі статей 12, 38 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) (далі -Закон № 1533).

У грудні 2004 року Організація подала зустрічний позов про визнання недійсним розпорядження Центра зайнятості про стягнення 2 415,11 грн. штрафу.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2005 (суддя Зуєва Л.Є.) у первісному позові відмовлено та задоволено зустрічний позов. Прийняте судове рішення мотивовано недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем строків реєстрації як платника страхових внесків.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду від 09.09.2005, Центр зайнятості подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2005 (колегія суддів у складі: Жеков В.I. -головуючий, судді Картере В.I., Пироговський В.Т.) повернуто скаржникові без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить зазначене рішення місцевого та ухвалу апеляційного господарських судів скасувати через неправильне застосування ними норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову і відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною виникнення спору зі справи стало намагання Центру зайнятості застосувати до Організації заходи відповідальності за порушення строку реєстрації Організації як платника страхових внесків.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі -КАС України (2747-15) ) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2 , 3 , 17 , 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України (2747-15) правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України (2747-15) визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України (2747-15) : це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом № 1533 (1533-14) .

Відповідно до статті 34 Закону № 1533 (1533-14) забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі -Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

За змістом статей 38, 39 Закону центрам зайнятості надано право контролю за своєчасністю реєстрації платників страхових внесків, належною їх сплатою, а також право стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України (435-15) до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Пунктами 6 і 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції, що діяла на час прийняття місцевим господарським судом рішення зі справи) КАС України (2747-15) передбачалося, що:

- до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України (1798-12) , вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України (2747-15) ;

- після набрання чинності КАС України (2747-15) заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) . Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України (2747-15) .

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України (1798-12) після набрання чинності КАС України (2747-15) розглядався в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду судових рішень з публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2006 касаційну скаргу Центра зайнятості на рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2005 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2005 разом з матеріалами справи передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою та справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України (2747-15) .

Таким чином, розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій справи з публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 111-10 ГПК України (1798-12) .

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) встановлено, що після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу центру зайнятості Приморського району міста Одеси задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2005 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2005 зі справи № 17-8-12/342-04-8747 скасувати.

Справу передати до господарського суду Одеської області для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .