ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 р.
№ 2-8/3407-2006 (2-18/3711-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представника:
Сільськогосподарського ЗАТ "Агрофірма "Крим"
Королева Л.В. -(дор.№ 36/юр/д від 08.10.2007)
Iнституту винограду та вина "Магарач" УААН
Бондаренко С.Л. -(дор.№ 222/83 від 22.01.2008)
розглянув касаційну скаргу
Сільськогосподарського ЗАТ "Агрофірма "Крим"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.08.2007
у справі
№ 2-8/3407-2006 господарського суду АР Крим
за позовом
Сільськогосподарського ЗАТ "Агрофірма "Крим"
до
Iнституту винограду та вина "Магарач"
Української академії аграрних наук
Піщанівської сільської ради
за участю
прокуратури м. Севастополя
про
спонукання узгодити суміжну територію, укласти угоду на
oренду земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 06.06.2006 (суддя:
С.Чумаченко) позовні вимоги про спонукання узгодити суміжну
територію та укласти договір оренди земельної ділянки задоволені в
повному обсязі.
Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що
позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме
майно -майновий комплекс ДОТ "Альбатрос", тому він як власник
нерухомого майна набув право на земельну ділянку, на якій таке
майно знаходиться. Позивач відповідно до рішення Пісчанівської
сільської ради від 26.03.2004 отримав дозвіл на виконання
проектних робіт з встановлення меж земельної ділянки, на якій
знаходиться належне йому нерухоме майно, позивачем виготовлено
технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в
натурі, складений акт узгодження меж земельної ділянки, який
погоджено з уповноваженими державними органами, на земельній
ділянці відсутні будівлі та споруди сторонніх землекористувачів,
висновком експертизи спростовано заперечення відповідачів щодо
знаходження в межах земельної ділянки артезіанської свердловини.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.08.2007 (судді: О.Латинін, М.Ткаченко, О.Котлярова) рішення
господарського суду першої інстанції скасовано, в задоволенні
позову відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тими обставинами,
що покладення в основу рішення висновку експерта є помилковим,
оскільки як із змісту дослідницької частини висновку вбачається,
що на підставі наявного держакту на безстрокове користування
земельною ділянкою серії Б № 014175 не можна визначити в чиєму
користуванні знаходиться ділянка по обслуговуванню свердловини, за
висновком призначеної апеляційною інстанцією землевпорядної
експертизи земельна ділянка на якій розташована артезіанська
свердловини входить в межі земельної ділянки на яку виданий
держакт на безстрокове користування земельною ділянкою серії Б №
014175, останній є чинним і не скасований. Таким чином у позивача
відсутні підстави вимагати узгодження меж суміжного
землекористувача, а лише наявне право на користування з
обов'язковим оформленням.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної
інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права.
В обгрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що
апеляційною інстанцією безпідставно прийнято технічний звіт по
перенесенню в натурі проекту відводу земель Кримської дослідної
станції Всесоюзного об'єднання цукрового буряку та тютюну як новий
доказ, оскільки об'єктивних перешкод у наданні цього доказу першій
інстанції не було. Апеляційною інстанцією неправильно застосовані
норми ст. 198 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, яка
передбачає узгодження меж земельної ділянки із суміжними
землекористувачами, ст. 124 цього ж кодексу за приписами якої
узгодження меж земельної ділянки передує прийняттю рішення про
надання земельної ділянки в оренду, а тому невиконання вимоги щодо
узгодження унеможливлює реалізацію позивачем свого права
користування земельною ділянкою.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що відповідно до
розпорядження. Бахчисарайської райдержадміністрації № 367-р від
22.05.2003 позивачу було видано свідоцтво про право власності на
нерухоме майно -ДОТ "Альбатрос".
Відповідно до рішення Пісчанівської сільської ради № 900 від
26.03.2004 позивачу надано дозвіл на виконання проектних робіт із
встановлення меж земельної ділянки, на якій розташований майновий
комплекс ДОТ "Альбатрос".
Позивач просить суд спонукати першого відповідача узгодити
межі земельної ділянки та спонукати сільську раду укласти договір
оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має
право на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
способами захисту
цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання
правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове
виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення
правовідношення; відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової)
шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені ст. 152
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної
ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню
дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених
законом, способів.
Відповідно з ст. 123 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
проект відведення земельної ділянки погоджується із
землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним
і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та
охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної
землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають,
подається до відповідної державної адміністрації або сільської,
селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в
межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають
рішення про надання земельної ділянки, а відмова органів місцевого
самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної
ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може
бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних
ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється за
проектом відведення в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України.
Статтею 56 Закону України "Про землеустрій" ( 858-15 ) (858-15)
передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою
щодо складання документів, що посвідчують право на земельну
ділянку, включається матеріали польових геодезичних робіт і план
земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.
Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка
включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та
землекористувачами.
Крім того, відповідне погодження здійснюється спеціально
уповноваженими організаціями, які мають право складати технічну
документацію із землеустрою.
Касаційна інстанція зазначає, що відповідне погодження меж
земельної ділянки суміжного землекористувача повинно бути прийнято
і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці
технічної документації із землеустрою щодо складання документу,
який посвідчує право на земельну ділянку позивача та при розгляді
питання щодо надання спірної земельної ділянки в оренду
останньому.
Виходячи з приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 152 ЗК України, ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції
стосовно того, що у відповідача відсутні підстави вимагати
погодження меж земельної ділянки. Крім того, обраний позивачем
спосіб захисту свого права не є передбаченим законом чи договором,
а тому зазначена позовна вимога не може бути задоволена.
Разом з тим, відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
питання
регулювання земельних відносин (у тому числі надання землі в
оренду та поновлення договору оренди землі) вирішуються на
пленарному засіданні ради -сесії з винесенням рішення.
Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних
осіб, що виникають в результаті прийняття рішень, дій чи
бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування,
вирішуються в судовому порядку (ст. 77 зазначеного вище закону,
ч.9 ст. 123 ЗК України).
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладання договору
оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або
комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу
місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій
не встановили обставин прийняття радою рішення про відмову
укладання договору оренди землі, тому позовні вимоги про
спонукання ради укласти такий договір за даних обставин
задоволенню не підлягають.
Касаційна інстанція зазначає, що хоча ст. 120 ЗК України
передбачено право на оформлення права користування земельною
ділянкою при переході права власності на будівлю і споруду, проте
вказана стаття не передбачає звільнення від здійснення
передбаченої законом процедури оформлення такого права.
Доводи касаційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не
відповідають вищенаведеним приписам земельного законодавства.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.08.2007 у справі № 2-8/3407-2006 господарського суду АР
Крим залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун