12/121в Про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу частини нежилого приміщення - Текст документа

У лютому 2004 року ПП ОСОБА_1. звернулась до господарського суду з позовом до Маріупольської міської ради та Управління міського майна про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу S частини нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позивач в процесі розгляду справи неодноразово змінював предмет позову.

Останньою заявою від 31.01.2005 року позивач просив суд визнати частково недійсним рішення Маріупольської міської ради від 27.01.2007 року № 588 в частині приватизації приміщень по пр. Будівельників, 166 ОСОБА_2. та зобов'язанням допродати приміщення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Маріупольської міської ради від 27.01.2004 року № 588 "Про затвердження переліку об'єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації у першому півріччі 2004 року" в частині включення до об'єктів приватизації нежитлових приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1 шляхом викупу ППОСОБА_2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року рішення місцевого господарського суду від 19.04.2005 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Управління міського майна міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року та рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2005 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП ОСОБА_2. подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року та рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2005 року скасувати в частині визнання недійсним рішення Маріупольської міської ради від 27.01.2004 року № 588 "Про затвердження переліку об'єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації у першому півріччі 2004 року" в частині включення до об"єктів приватизації нежитлових приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1 шляхом викупу ППОСОБА_2., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За правилами ст.4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992р. (2171-12) продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Приписами п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) визначена виключна компетенція місцевих рад щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Маріупольської міської ради № 420 від 10.06.2003 року було затверджено, перелік об'єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації в II півріччі 2003р., зокрема п.50 цього переліку включено нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1орендарем якого є ОСОБА_1., спосіб приватизації -викуп.

Рішенням Маріупольської міської ради № 588 від 27.01.2004 року було затверджено перелік об'єктів міської комунальної власності, які підлягають приватизації в I півріччі 2004р. До цього переліку було включено нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п. 78), орендарем якого є СПДО СОБА_2., спосіб приватизації -викуп.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приймаючи дане рішення, міська рада не конкретизувала площу вказаного об'єкту та не внесла змін до рішення №420 від 10.06.2003.

Враховуючи, що Маріупольська міська рада, як орган уповноважений від імені та в інтересах територіальної громади, приймаючи рішення від 10.06.2003 року, висловила свою волю щодо відчуження нежитлого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і дане рішення не скасовано та не визнано недійсним в судовому порядку, судова колегія погоджується з висновком попередніх інстанцій про визнання недійсним рішення Маріупольської міської ради № 588 від 27.01.2004 року в частині включення повторно до переліку об'єктів, що підлягають приватизації - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п. 78).

Відповідно, вчинені в подальшому дії на підставі даного рішення Маріупольської міської ради № 588 від 27.01.2004 є неправомірними і не можуть судовою колегією братись до уваги.

При наведених обставинах, оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року та рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2005 року у справі № 12/121 в залишити без змін.