Верховний Суд України у складі:

головуючого Маринченка В.Л., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І., Гриціва М.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., ?

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі Управління) про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління щодо виплати у 2007 році йому як учаснику бойових дій передбаченої частиною пятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі Закон № 489-V (489-16) ), а не у розмірі, встановленому Законом № 3551-ХІІ (3551-12) .

Позивач також просив стягнути з Управління недоотриману суму зазначеної вище допомоги та зобовязати компенсувати втрату частини доходів, до якої призвело порушення строків виплати цієї допомоги.

Зарічний районний суд м. Сум постановою від 23 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року, позовні вимоги у частині визнання дій Управління протиправними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня задовольнив, у задоволенні вимог про компенсацію втрати частини доходів відмовив.

22 квітня 2010 року на ці судові рішення Управління подало касаційну скаргу.

Cуддя Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України ухвалою від 18 травня 2010 року у відкритті касаційного провадження відповідачу відмовив на підставі частини третьої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України.

У скарзі про перегляд судових рішень у звязку з винятковими обставинами, яка надійшла до Верховного Суду України 16 липня 2010 року, Управління, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 12 Закону № 3551-ХІІ та статті 71 Закону № 489-V, просить скасувати ухвалу цього суду від 18 травня 2010 року та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2009 року № К-21269/08 (rs4540828) , № К-14211/08 (rs4540909) , № К-13423/08 (rs4540813) та постанову Верховного Суду України від 24 листопада 2009 року № 21-1577во09 (rs6931440) .

Перевіривши наведені у скарзі доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і касаційний суд, дійшли висновку про протиправність дій Управління щодо виплати позивачу у 2007 році передбаченої частиною пятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом № 489-V (489-16) .

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони зроблені без урахування положень статті 19 Конституції України, згідно з частиною другою якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пунктом 13 статті 71 Закону № 489-V дію частини пятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, яка передбачала виплату вищезгаданої грошової допомоги в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, зупинено на 2007 рік, статтею 29 Закону № 489-V встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 280грн.

Положення Закону № 489-V (489-16) , якими на 2007 рік було зупинено дію статей 12-15 Закону № 3551-ХІІ (3551-12) , визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Таким чином, оскільки на момент виникнення спірних відносин, а саме на час нарахування і виплати позивачеві у квітні 2007 року передбаченої Законом № 3551-ХІІ (3551-12) щорічної грошової допомоги, положення Закону № 489-V (489-16) були чинними, то оскаржувані дії Управління щодо її нарахування і виплати були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини другої статті 19 Конституції України.

Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Верховний Суд України

Заяву управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу судді Верховного Суду України від 18 травня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

27 лютого 2012 року м. Київ

судді Верховного Суду України Маринченка Віктора Лаврентійовича стосовно рішення Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі Управління) про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги.

Вважаю, що перегляд Верховним Судом України судового рішення у цій справі за правилами Глави 3 Розділу ІV (статті 235 244-2) Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС) здійснено з перевищенням наданих повноважень, а ухвалену постанову помилковою, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 235 КАС та частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних (цивільних) справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цими Кодексами .

Згідно із частиною першою статті 236 КАС та частиною першою статті 354 ЦПК сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних (цивільних) справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Статтями 237 КАС та 355 ЦПК встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних (цивільних) справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобовязань при вирішенні справи судом.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 237 КАС та пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК, судові рішення у справі можуть бути переглянуті Верховним Судом України тільки після їх перегляду в касаційному порядку, за умови ухвалення касаційним судом двох або більше судових рішень, у яких він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Дана справа судом касаційної інстанції не переглядалася і рішення за наслідками касаційного перегляду, відповідно до статті 344 ЦПК, не ухвалювалося, оскільки суддя суду касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, посилаючись на пункт 5 частини третьої статті 328 ЦПК.

Відповідно до цієї процесуальної норми суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Частиною четвертою статті 328 встановлено, що неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави вважати, що суддя-доповідач суду касаційної інстанції при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження перевіряє наявність чи відсутність підстав, які перешкоджають касаційному розгляду справи. До переліку таких підстав віднесено необґрунтованість касаційної скарги але при цьому зазначено, що з цієї підстави не може бути відмовлено у відкритті касаційного провадження, якщо суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, чи порушили норми процесуального права.

Якщо суддя-доповідач, незважаючи на неправильне застосування норм матеріального права, чи порушення норм процесуального права при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій, відмовляє в порушенні касаційного провадження, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, він допускає порушення вимоги частини четвертої статті 328 ЦПК.

Суддя-доповідач не розглядає на цій стадії процесу справу, його рішення не є рішеннями по суті справи, він вчиняє виключно процесуальні дії, спрямовані на відкриття провадження у справі та її підготовку до касаційного розгляду.

Законність такої ухвали в даний час перевірити неможливо, оскільки за правилами чинних КАС України (2747-15) та ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права.

Виходячи з наведеного вважаю, що у цій справі Верховний Суд України повинен був закрити провадження про перегляд судових рішень, як помилково відкрите, і повернути справу до Вищого адміністративного суду України для повторного вирішення питання про допуск справи до провадження.

Судді Верховного Суду України Тітова Юрія Георгійовича стосовно рішення Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі Управління) про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 355 цього Кодексу встановлено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобовязань при вирішенні справи судом.

На мій погляд, виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК, судові рішення у справі можуть бути переглянуті Верховним Судом України у випадку ухвалення касаційним судом двох або більше судових рішень, у яких касаційний суд неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції рішення не ухвалював. Суддя суду касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, посилаючись на пункт 5 частини третьої статті 328 ЦПК.

Відповідно до цієї процесуальної норми суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Частиною четвертою статті 328 встановлено, що неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави вважати, що суддя-доповідач суду касаційної інстанції при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження перевіряє наявність чи відсутність підстав, які перешкоджають касаційному розгляду справи. До переліку таких підстав віднесено необґрунтованість касаційної скарги але при цьому зазначено, що з цієї підстави не може бути відмовлено у відкритті касаційного провадження, якщо суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму матеріального права.

Якщо суддя-доповідач, незважаючи на неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій, відмовляє в порушенні касаційного провадження посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, він допускає порушення вимоги частини четвертої статті 328 ЦПК.

Суддя-доповідач не розглядає на цій стадії процесу справу, його рішення не є рішеннями по суті справи, він вчиняє виключно процесуальні дії, спрямовані на відкриття провадження у справі та її підготовку до касаційного розгляду.

Ухвала судді-доповідача про відмову у відкритті касаційного провадження є процесуальним документом. Вона перешкоджає рухові справи і могла бути оскаржена з підстав неоднакового та неправильного застосування норми процесуального права, зокрема частини четвертої статті 328 ЦПК, до внесення змін і доповнень до ЦПК (1618-15) Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) .

За правилами чинного ЦПК (1618-15) Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права.

27 лютого 2012 року м. Київ

судді Верховного Суду України Кривенка Віктора Васильовича стосовно рішення Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі Управління) про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги.

Вважаю, що перегляд Верховним Судом України судового рішення у цій справі за правилами Глави 3 Розділу ІV (статті 235 244-2) Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС) здійснено з перевищенням наданих повноважень, а ухвалену постанову помилковою, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 235 КАС та частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних (цивільних) справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цими Кодексами.

Згідно із частиною першою статті 236 КАС та частиною першою статті 354 ЦПК сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних (цивільних) справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Статтями 237 КАС та 355 ЦПК встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних (цивільних) справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобовязань при вирішенні справи судом.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини першої статті 237 КАС та пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК, судові рішення у справі можуть бути переглянуті Верховним Судом України тільки після їх перегляду в касаційному порядку, за умови ухвалення касаційним судом двох або більше судових рішень, у яких він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Дана справа судом касаційної інстанції не переглядалася і рішення за наслідками касаційного перегляду, відповідно до статті 344 ЦПК, не ухвалювалося, оскільки суддя суду касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, посилаючись на пункт 5 частини третьої статті 328 ЦПК.

Відповідно до цієї процесуальної норми суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Частиною четвертою статті 328 встановлено, що неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави вважати, що суддя-доповідач суду касаційної інстанції при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження перевіряє наявність чи відсутність підстав, які перешкоджають касаційному розгляду справи. До переліку таких підстав віднесено необґрунтованість касаційної скарги але при цьому зазначено, що з цієї підстави не може бути відмовлено у відкритті касаційного провадження, якщо суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, чи порушили норми процесуального права.

Якщо суддя-доповідач, незважаючи на неправильне застосування норм матеріального права, чи порушення норм процесуального права при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій, відмовляє в порушенні касаційного провадження, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, він допускає порушення вимоги частини четвертої статті 328 ЦПК.

Суддя-доповідач не розглядає на цій стадії процесу справу, його рішення не є рішеннями по суті справи, він вчиняє виключно процесуальні дії, спрямовані на відкриття провадження у справі та її підготовку до касаційного розгляду.

Законність такої ухвали в даний час перевірити неможливо, оскільки за правилами чинних КАС України (2747-15) та ЦПК України (1618-15) Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права.

Виходячи з наведеного вважаю, що у цій справі Верховний Суд України повинен був закрити провадження про перегляд судових рішень, як помилково відкрите, і повернути справу до Вищого адміністративного суду України для повторного вирішення питання про допуск справи до провадження.