ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2008 р.
№ 2-26/5890-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.,
суддів
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фонду майна Автономної Республіки Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 17
жовтня 2007 року
у справі
№ 2-26/5890-2007
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Фонду майна Автономної Республіки Крим
до
за участю третьої особи
Спільного українсько-германського підприємства
"Амтек ЛТД"
Головне управління Служби безпеки України
в АР Крим
про
стягнення 96 345, 46 грн. та повернення майна
Представники сторін та третьої особи в судове засідання не
з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце
розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2007 року Фонд майна АР Крим (далі - позивач)
звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Спільного
українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД" (далі -
відповідач) про визнання договору оренди від 11 листопада 2005
року державного нерухомого майна припиненим з 09 листопада 2006
року та зобов'язати відповідача повернути майно, передане за актом
прийому-передачі від 11.11.05, стягнути заборгованість з орендної
плати в розмірі 60 663,58 грн., 9 450, 42 грн. пені за несвоєчасне
перерахування орендної плати, 7 629, 46 грн. неустойки за
безпідставне користування майном та завдаток в розмірі 18 602,00
грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Спільне
українсько-германське підприємство "Амтек ЛТД" безпідставно
продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку
дії договору оренди. Крім того, невиконання відповідачем обов'язку
щодо сплати орендної плати призвело до виникнення у останнього
заборгованості в розмірі 60 663,58 грн. основного боргу, 9 450, 42
грн. пені, 7629, 46 грн. неустойки та 18 602, 00 грн. завдатку.
Спільне українсько-германське підприємство "Амтек ЛТД"
звернулося до Господарського суду АР Крим з зустрічним позовом до
Фонду майна АР Крим про визнання договору оренди від 11.11.05
продовженим на той самий строк та на тих самих умовах (на строк до
11.11.07).
Рішенням Господарського суду АР Крим від 24 липня 2007 року
(суддя Проніна О.Л.) первісний позов Фонду майна АР Крим
задоволено частково, стягнуто з Спільного українсько-германського
підприємства "Амтек ЛТД" на користь Державного бюджету України
заборгованість з орендної плати в сумі 61653,77 грн., а також пеню
в сумі 12252,35 грн. Зустрічний позов Спільного
українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД" задоволено у
повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду обгрунтоване тим, що
після закінчення строку дії спірного договору, від орендодавця -
Фонду майна АР Крим у встановлений законом місячний термін не
надходило заперечень щодо користування відповідачем орендованим
майном, що в силу статті 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, свідчить про продовження орендних
правовідносин на тих самих умовах та на той самий строк. З цих
самих підстав було задоволено зустрічний позов про визнання
договору оренди нежитлових приміщень продовженим. Крім того,
посилаючись на статті 526, 527, 607, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
суд вказав на необхідність стягнення з відповідача заборгованості,
що виникла через несплату Спільним українсько-германським
підприємством "Амтек ЛТД" орендної плати в розмірі, встановленого
спірним договором та пені.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17 жовтня 2007 року (колегією суддів у складі: Латиніна О.А. -
головуючого, Антонової I.В., Прокопанича Г.К.) апеляційну скаргу
Спільного українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД"
задоволено. Рішення Господарського суду АР Крим від 24 липня 2007
року змінено, у задоволенні первісного позову відмовлено в повному
обсязі.
Постанова мотивована посиланнями на статтю 762 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і Методику розрахунку та порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України № 786 від 04.10.95 ( 786-95-п ) (786-95-п)
. Крім того,
апеляційний суд, вказуючи на рішення Господарського суду АР Крим
від 09.10.06 у справі № 2-29/11985-2006 за позовом Спільного
українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД" до Фонду майна АР
Крим про спонукання до виконання певних дій, зазначив, що
встановлені даним рішенням факти відповідно до статті 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є такими, що не потребують повторного
доведення.
Не погоджуючись з винесеною судом апеляційної інстанції
постановою, Фонд майна АР Крим звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.07
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами щодо порушення
судом приписів статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду справи, зокрема, скаржник
зазначає, що суд в повній мірі не дослідив рішення Господарського
суду АР Крим від 09.10.06 у справі № 2-29/11895-2006, що призвело
до необгрунтованої відмови апеляційного суду у задоволенні
позовної вимоги в частині стягнення з Спільного
українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД" заборгованості з
орендної плати в розмірі 61653, 77 грн. та 12252, 35 грн. пені.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування господарським судом норм процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих
господарських судів та постанови апеляційних господарських судів
та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, 11 листопада 2005 року між Фондом майна АР Крим
(орендодавець) та Спільним українсько-германським підприємством
"Амтек ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди державного
нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого,
орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 04.11.05 №
982 передав в орендне користування, а орендар в свою чергу -
прийняв державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною
площею 574,2 кв.м., що знаходиться на балансі ГУ СБУ в АР Крим,
розташованого за адресою: м. Алушта, вул. Комсомольська, 5. Про
передачу державного нерухомого майна свідчить акт
приймання-передачі від 11.11.05.
Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається
на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету
Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
. Базова
плата за базовий місяць оренди - жовтень 2005 року складає
12401,26 грн., у тому числі 50% - 6200,63 грн.
Пунктом 3.5.1 Договору встановлено, що оплата орендних
платежів перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа
місяця, наступного за звітним: у розмірі 50% - до Державного
бюджету України; у розмірі 50% -балансоутримувачу - ГУ СБУ в АР
Крим.
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої
встановлюється договором найму.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в квітні 2006
року Спільне українсько-германське підприємство "Амтек ЛТД" разом
з підписаним екземпляром договору оренди, направило на адресу
Фонду майна АР Крим протоколи розбіжностей і протоколи узгодження
розбіжностей, якими було запропоновано орендодавцю привести умови
договору, що стосуються орендної плати, у відповідність з чинним
законодавством, тобто, замість необгрунтовано застосованої 10-ти
відсоткової орендної ставки встановити 2-х відсоткову, внаслідок
чого провести відповідний перерахунок підлягаючих оплаті сум.
Частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що якщо сторона, що отримала протокол
розбіжностей по умовах договору, укладення якого є обов'язковим
для сторін на підставі закону, не передасть у вказаний в частині 5
цієї ж статті двадцятиденний термін в суд розбіжності, що
залишились неврегульованими, то пропозиції іншої сторони
вважаються прийнятими.
Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні
докази того, що Фондом майна АР Крим були вчинено дії, передбачені
статтею 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, а тому
вказана пропозиція орендаря вважається прийнятою орендодавцем, у
зв'язку з чим, орендна плата підлягала сплаті орендарем виходячи
зі ставки, передбаченої законодавством, діючим на момент укладення
Договору, тобто станом на 11.11.05 - у розмірі 2 % від оціночної
вартості об'єкту оренди.
Крім того, рішенням Господарського суду АР Крим від 09.10.06
у справі № 2-29/11985-2006 за позовом Спільного
українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД" до Фонду майна АР
Крим про спонукання до виконання певних дій, а саме змінити умови
договору оренди в частині застосування для розрахунку орендної
плати ставку 2% замість ставки у 10% позовні вимоги задоволено,
зобов'язано Фонд майна АР Крим змінити умови договору оренди від
11.11.05 в частині орендної плати, застосувавши для розрахунку
орендної плати ставку 2% від оціночної вартості приміщень, що
орендуються. Приймаючи дане рішення, господарський суд встановив,
що основним видом діяльності Спільного українсько-германського
підприємства "Амтек ЛТД" є надання готельних послуг, що є
різновидом комунальних та побутових послуг, які надаються
споживачу при розміщенні та проживанні в готелі, а також те, що
відповідно до Правил користування готелями й аналогічними засобами
розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом
Державної туристичної адміністрації України від 16.03.04 року № 19
( z0413-04 ) (z0413-04)
, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.99 №
974 "Про внесення змін до Правил побутового обслуговування
населення" ( 974-99-п ) (974-99-п)
та Методики розрахунку і порядку
використання плати за оренду державного майна, затвердженою
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786
( 786-95-п ) (786-95-п)
необхідним є застосування до вказаних послуг орендної
ставки у розмірі 2% від оціночної вартості орендованого майна. При
цьому, апеляційний суд вказав, що зазначене рішення Господарського
суду АР Крим від 09.10.06 набрало законної сили, у зв'язку з чим,
встановлені ним факти відповідно до статті 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є такими, що не потребують повторного доведення.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції
погоджується з висновком апеляційного суду, відповідно до якого
обставини правомірності сплати орендної плати за ставкою у 2 % від
оціночної вартості орендованого майна, що встановлені рішенням
Господарського суду АР Крим від 09.10.06 року у справі №
2-29/11985-2006 в силу статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
підлягають доведенню знову, у зв'язку з чим, стягнення зі
Спільного українсько-германського підприємства "Амтек ЛТД" суми
заборгованості у розмірі 61653,77 грн. є безпідставним та
необгрунтованим.
Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарських судів чи
відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково їх перевіряти.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану
постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам
справи та правильно застосував норми матеріального та
процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що
оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду є законною та обгрунтованою, а доводи
касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, п.1
статті 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2007 року - без
змін.
2. Справу № 2-26/5890-2007 скерувати до Господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Гоголь Т.Г.
Судді:
Швець В.О.