Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого,

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Дніпровський

металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

на рішення

та постанову

господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

30.01.2008

у справі

господарського суду

№ 34/422-07(11/402-06)

Дніпропетровської області

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД"

до

відкритого акціонерного товариства "Дніпровський

металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"

про

стягнення 660436,39 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача

Ткаченко М.В. (дов. від 04.01.2008)

від відповідача

Рукавішніков К.Р. (дов. №17 від 21.03.2007)

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Україна ЛТД"(далі -позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського"(далі -відповідач) про стягнення 623 386,67 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 37 049,72 грн. 3% річних, всього на суму 660 436,93 грн. Позовні вимоги мотивовані невиконанням зобов'язань по розрахунку за виконані підрядні роботи за договорами 1999-2000 років.

Справа неодноразово переглядалась різними судовими інстанціями. Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2007 було скасовано рішення суду першої інстанції від 18.01.2007 про задоволення позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції від 19.04.2007 про залишення рішення від 18.01.2007 без змін. Постанову суду касаційної інстанції було вмотивовано тим, що судам слід дослідити періоди перерви строків позовної давності у зв'язку з введенням мораторію на задоволення грошових вимог кредиторів відповідача за період 2000-2007 та з врахуванням частини 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , статей 263, 345 ЦК УРСР (1540-06) та обставин справи дати оцінку доводам відповідача про перебіг строків позовної давності або про відсутність такого перебігу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 року (суддя Рудовська I.А.) позов було задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 493185,66 грн. основного боргу, 130201,01 інфляційні, 37 049,72 грн. 3% річних, 6 604,36 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а рішення суду від 25.10.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 530, 625, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , статей 71, 80 ЦК УРСР (1540-06) , статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . При цьому відповідач зазначав про те, що суди не прийняли до уваги та не дали оцінки тому, що спірними договорами було передбачено порядок оплати виконаних робіт на підставі актів Ф-2, податкових накладних та виставлених до оплати платіжних доручень, а відтак, перебіг позовної давності на виконання зобов'язань по розрахунку починається з моменту отримання відповідачем платіжних вимог, що мало місце у 1999-2000 по факту виконання робіт та складення актів Ф-2.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення та постанову судів попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (435-15) (статті 332 ЦК УРСР (1540-06) , чинного на момент укладення спірного договору) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 345 ЦК УРСР (1540-06) , чинної на момент укладення договору, замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України (435-15) перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторію) на підставах, встановлених Законом.

Згідно з частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що встановлено раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (статті 257 Цивільного кодексу України (435-15) ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) з дня порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до моменту такого порушення; мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) . термін яких настав до дня введення мораторію.

Отже, перебіг строків позовної давності зупиняється із введенням мораторію у справі про банкрутство відповідача, якщо такі грошові зобов'язання за своєю правовою природою є конкурсними у провадженні справи про банкрутство.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 11.02.1999 сторони уклали договір підряду №99-0238-02, та 28.02.2000 договір підряду №20-0406-02.

На виконання зазначених договорів позивач протягом 1999 та 2000 років виконував відповідачеві підрядні роботи з поточного та капітального ремонту обладнання, будівель, споруд та їх металоконструкцій.

Загальна вартість виконаних робіт скала 1 362 927, 27 грн., в т.ч.:

- за договором №99-0238-02 від 11.02.99р. - на суму 948 003, 84 грн.;

- за договором №20-0406-02 від 28.02.00р. - на суму 414 923, 40 грн.

Зазначене вище підтверджується актами виконаних робіт Ф№2, копії яких залучені до матеріалів справи ( Том 1 а.с. 31, 40, 41, 49, 95, 96, 98, 99, 106, 117, 118, 131, 137, 138, 150; том 2 а.с. 8, 9, 21, 22, 25, 52, 55, 56, 66, 67, 86, 92, 109, 114, 123-127, 135, 136, 140, 141).

Матеріалами справи підтверджується частковий розрахунок відповідача з позивачем за договором №99-0238 грошовими коштами платіжним дорученням №550 від 12.07.2001, в якому зазначено про оплату робіт згідно рахунків №102, 134, 149, 161 за 1999 рік та № 43 за 2000 рік.

Прийнявши до уваги наведене, суди дійшли висновку про те, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 493 185,66 грн. по обох договорах. Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Судами відхилено доводи відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності на стягнення спірної суми з огляду на таке. Судами встановлено з Довідки господарського суду Дніпропетровської області (том 4, а.с.1-2), що в період 2000-2007 років мало місце неодноразове порушення справ про банкрутство ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім Ф.Е.Дзержинського", що вело до введення мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів та переривало перебіг строків позовної давності на вимоги позивача про стягнення спірних коштів з відповідача, оскільки вони виникли до моменту порушення зазначених справ про банкрутство. Судами також встановлено, що публікації офіційного оголошення про порушення справ про банкрутство відповідача не відбулося.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що позивачем заявлено позов в межах строків позовної давності.

Колегія суддів касаційного суду також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про обгрунтованість стягнення інфляційних та 3% річних, оскільки зазначені суми є платою за користування належними позивачу грошовими коштами та не є фінансовими санкціями в розумінні статті 12 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що позов в цій частині також підлягає задоволенню відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 у справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обгрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій згідно прийнятих ними рішень .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 залишити без змін.