ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2008 р.
№ 22/321
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод
№2"
на рішення
господарського суду Полтавської області від 04.12.2007 р.
у справі
№22/321
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова
компанія "Джереналі Гарант" в особі Полтавської філії
до
Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод
№2"
про
стягнення 2 114,53 грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія
"Джереналі Гарант" в особі Полтавської філії (надалі ВАТ УСК
"Джереналі Гарант") звернулося до господарського суду Полтавської
області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі
ВАТ) "Полтавський хлібозавод №2" про стягнення збитків у розмірі 2
114,53 грн., понесених у зв'язку з виплатою Страхувальнику
страхового відшкодування згідно з договором страхування на
належний останньому автомобіль.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
04.12.2007 року (суддя Георгієвський В.Д.) позов задоволений з ВАТ
"Полтавський хлібозавод №2" на користь ВАТ УСК "Джереналі Гарант"
стягнуто 2 114,53 грн. збитків та відповідні судові витрати.
Судове рішення мотивоване посиланням, зокрема, на норми
ст.ст. 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
тим, що постановою райсуду підтверджується вина працівника
відповідача у скоєнні ДТП, в результаті якої
Доповідач: Шаргало В.I.
пошкоджений застрахований позивачем автомобіль; матеріалами
справи підтверджується виплата страхового відшкодування
Страхувальнику - власнику цього автомобіля.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ВАТ
"Полтавський хлібозавод №2" звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення
господарським судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме: ст. 24 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 1172 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, просить його скасувати, а справу направити на новий
розгляд. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що
водій Iльченко М.О., з вини якого сталася ДТП, не є працівником
відповідача, а є працівником ТОВ "Хлібокомбінат "Кулиничі". Цей
хлібокомбінат орендує у ВАТ "Полтавський хлібозавод №2" частину
цілісного майнового комплексу з обладнанням, у тому числі і
автомобіль, яким керував названий водій.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що між ВАТ УСК "Джереналі
Гарант" та гр. Добрицьким О.I. укладений договір №19-3378398 від
15.12.2006 року добровільного страхування належного останньому
транспортного засобу - автомобіля марки ДЕУ "Ланос".
Зазначений автомобіль під керуванням Добрицького О.I.
10.01.2007 року на вул. Шевченка у м. Полтаві потрапив у ДТП,
винуватцем якої визнано водія Iльченко М.О., який керував
автомобілем марки ГАЗ-32021. В результаті названої ДТП автомобіль
марки ДЕУ Ланос отримав ушкодження, у зв'язку з чим позивач
виплатив власнику автомобіля страхове відшкодування у
вищезазначеному розмірі.
Відповідно до частини 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,
відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі
(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)
володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом,
використання, зберігання або утримання якого створює підвищену
небезпеку.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 1172 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,
завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових
обов'язків.
За правилами ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
до страховика, який виплатив
страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах
фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або
інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,
відповідальної за завдані збитки.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ УСК "Джереналі Гарант" про
стягнення збитків, понесених у зв'язку з виплатою Страхувальнику
страхового відшкодування, господарський суд виходив з того, що ВАТ
"Полтавський хлібзавод №2", як власник автомобіля ГАЗ-32021,
повинен відповідати за шкоду, заподіяну з вини його
працівника -водія Iльченко М.О., який керував цим автомобілем -
джерелом підвищеної небезпеки в момент скоєння ДТП.
Однак, судова колегія касаційної інстанції вважає такий
висновок суду першої інстанції передчасним та таким, що суперечить
вимогам ст.ст. 43, 84 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
не грунтується на повному встановленні обставин справи, що
виключає правильне за застосування норм матеріального права до
спірних правовідносин з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право
зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З урахуванням наявного у відповідача права зворотної вимоги
(регресу) до водія, у випадку постановлення рішення щодо
відшкодування відповідачем шкоди, залучення такого водія до участі
у справі є необхідним, оскільки таке рішення впливає на його
обов'язки по відношенню до відповідача.
Як передбачено приписами статті 65 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з метою правильного і
своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє у
необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема,
вирішує питання про залучення до участі у справі інших сторін, на
права і обов'язки яких може вплинути судове рішення. Ці положення
процесуального закону судом у даній справі дотримані не були.
Крім того, господарський суд, не врахувавши характер спірних
правовідносин сторін у справі, неправомірно послався в
мотивувальній частині рішення на норми ст.ст. 525, 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки спірні у справі правовідносини є
позадоговірними.
Також судом попередньої інстанції не встановлено належним
чином факт належності автомобіля відповідачу чи іншій особі і,
відповідно, не визначено особу, яка повинна відшкодовувати
страховій компанії суму страхових виплат.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
Відповідно до положень статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено
підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної
інстанції, в будь-якому випадку підставою для скасування рішення
місцевого господарського суду є порушення норм процесуального
права, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що
стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі
в справі (пункт 3 частини 2 статті 111-10 цього Кодексу).
З урахуванням викладеного, прийняте у справі рішення підлягає
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Полтавський хлібзавод №2" задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від
04.12.2007р. у справі №22/321 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.