ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2008 р.
№ 11/233
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Михайлюка М.В.,
Суддів :
Дунаєвської Н.Г.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства відкритого типу "Енерговисотспецбуд"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2007
р.
у справі
№ 11/233 господарського суду Рівненської області
за позовом
ЗАТ "Укратоменергобуд"
до
АТВТ "Енерговисотспецбуд"
про
стягнення 482757,83 грн. боргу
за участю представників сторін:
позивача
Черкунова I.В.,
відповідача
Яцюк М.I.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Рівненської області від
17.07.2007 р. у справі №11/233 (суддя: Грязнов В.В.), залишеним
без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду
від 13.11.2007 р. (судді: Мельник Г.I., Новосад Д.Ф., Михалюк
О.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача
431548,20 грн. залишку авансу, 9597,70 грн. інфляційних, 6242,59
грн. 3% річних, 35374,74 грн. пені.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими
судами норм матеріального та процесуального права, просить судові
рішення скасувати.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Як встановили господарські суди, 21.09.2005 р. позивач
(генпідрядник) та відповідач (підрядник) уклали договір підряду №
21-09/2005 та додатки до нього (надалі - Договір), згідно п. 1.1
якого підрядник зобов'язався власними силами і засобами виконати
якісно роботи з ремонту гідроізоляції огороджуючих конструкцій
басейну витримки та перевантаження реакторного відділення блоку №3
Рівненської АЕС у м. Кузнецовськ згідно затвердженого графіка
виконання робіт, а генпідрядник зобов'язався прийняти роботу та
оплатити її вартість у строки та на умовах, визначених Договором
та додатками до нього.
Датою закінчення робіт є дата підписання акту здачі об'єкта в
експлуатацію, здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами
виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, які підрядник щомісяця до
20 числа подає генпідряднику (п.п. 2.3., 4.1 Договору).
У разі прострочення виконання робіт, яке сталося не з вини
підрядника (умови, що несумісні з технологією) терміни виконання
переносяться на відповідний строк, що оформляється двостороннім
актом із зазначенням причин прострочення (п. 2.4 Договору).
За місяць до початку робіт генпідрядник перераховує
підряднику аванс в сумі 512000 грн., які останній протягом 3-х
днів зобов'язаний використати на придбання необхідних для
виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів (п. 5.15
Договору). Оплата виконаних робіт - протягом 30 банківських днів з
моменту підписання акту форми КБ -3 (п. 3.3.5. Договору).
На виконання умов Договору платіжним дорученням № 209 від
22.12.2005 р. позивач перерахував відповідачу 626788 грн. авансу,
що підтверджується банківською випискою і не заперечується
сторонами у справі (а.с. 38).
Господарські суди з'ясували, що в січні 2006 р. відповідач
виконав частину підрядних робіт на суму 130754,40 грн., що
підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 23-1,
підписаним та скріпленим печатками сторін. (а.с. 27-29). В квітні
2006 р. відповідач виконав частину підрядних робіт на суму
64490,40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних
підрядних робіт, який підписано та скріплено печатками сторін
(а.с. 34-35).
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку невиконання чи
неналежного виконання підрядником взятих на себе зобов'язань,
останній повинен повернути генпідряднику перераховані в рахунок
авансу грошові кошти.
Позивач запропонував відповідачу повернути залишкову суму
авансу в зв'язку із закінченням 01.07.2006 р. строку дії договору
генерального підряду. Листом №612 від 04.07.2006 р. відповідач
повідомив, що робіт виконано на суму 195245 грн., а борг складає
431543 грн. та просив дати згоду на погашення боргу шляхом
передачі матеріалів відокремленому підрозділу Рівненська АЕС або
укладення договору про виконання робіт у 2006 р. (а.с. 42-43).
Повідомлення про відмову від договору та вимога про
повернення 431543 грн. авансу, як вбачається з листа-вимоги від
30.11.2006 р. № 1300, залишені відповідачем без задоволення (а.с.
45-46).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик
виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а
замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 849 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено право контролю
замовником ходу виконання та якості підрядних робіт. Так, якщо
підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки
повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник
має право відмовитися від договору підряду та вимагати
відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане
очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має
право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в
разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від
договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити
виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має
право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від
договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану
частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням
договору.
Враховуючи те, що відповідач обумовлених Договором підрядних
робіт не виконав, позивач скористався правом одностороннього
розірвання договору і письмово повідомив про це відповідача,
поставивши йому вимогу про повернення залишку авансу (а.с. 42-46).
Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку невиконання чи
неналежного виконання підрядником взятих на себе зобов'язань,
останній повинен повернути генпідряднику перераховані в рахунок
авансу грошові кошти (в силу їх безпідставного використання), а
також сплатити пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної
облікової ставки НБУ за кожен день використання авансу.
На підставі зазначених обставин та виходячи із змісту ч.ч. 2,
3 ст. 849 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
господарські суди дійшли висновку
про те, що відповідач має відшкодувати позивачу збитки у розмірі
залишку авансу у зв'язку із невиконанням у визначені строки
передбачених Договором робіт.
Разом з тим, такий висновок господарських судів є передчасним
виходячи з наступного.
Всупереч вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські
суди не здійснили всебічний, повний і об'єктивний розгляд в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи рішення про відшкодування збитків, господарськими
судами не враховано, що виходячи із змісту ст. 225 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, збитками, які підлягають відшкодуванню
особою, яка допустила господарське правопорушення є, зокрема,
вартість невиконаних робіт, розмір яких повинен бути реальним та
доведеним кредитором відповідно до вимог ч.2 ст. 623 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, суди не взяли до уваги, що для застосування такої
міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність
всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Суди задовольнили позов щодо стягнення збитків повною мірою
не встановивши наявність складу цивільного правопорушення, хоча це
має значення для правильного вирішення спору.
Окрім того, господарським судам належало перевірити доводи
відповідача та з'ясувати ступінь вини відповідача у порушенні умов
договору з огляду на те, що відповідно до вимог п. 5.15. договору
та графіку виконання робіт позивач повинен був перерахувати
відповідачу аванс у листопаді 2005 року, разом з тим фактично
аванс позивач перерахував на рахунок відповідача лише 22.12.2005
року.
Господарські суди також не з'ясували правову природу та
підстави стягуваних з відповідача на користь позивача грошових
коштів: чи це збитки, які підлягають стягненню в силу вимог ст.
849 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
чи аванс, який підлягає поверненню на
підставі п. 7.3 договору.
До того ж, господарські суди, посилаючись на п. 7.3 Договору
як на підставу для стягнення з відповідача залишку авансу не
звернули увагу на те, що п. 7.3. договору передбачає можливість
повернення авансу в силу його безпідставного використання. Однак,
місцевий та апеляційний господарські суди не встановили обставин
щодо безпідставного використання відповідачем авансу.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, судові рішення у даній справі підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Рівненської області від
17.07.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 13.11.2007 року у справі № 11/233 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської
області.
Головуючий, суддя М. Михайлюк
Судді : Н. Дунаєвська
С. Самусенко