ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2008 р.
№ 15/208-42/396-6/542
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційні скарги Відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта" та Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" на рішення господарського суду .м Києва від
01.10.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.12.2007р.
у справі №15/208-42/396-6/542 господарського суду м. Києва
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України"
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 7 361 799грн.
за участю представників:
НАК "Нафтогаз України" -Громницький Ю.П.;
ВАТ "Укрнафта" -Ноготкова С.В.
В судовому засіданні з 19.02.2008р. по 26.02.2008р., з
26.02.2008р. по 04.03.2008р. оголошувалась перерва.
в с т а н о в и л а :
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася
до господарського суду м. Києва з позовом та просила суд стягнути
з відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 26
508 657,36грн., у т.ч. 26151387,80грн. основної заборгованості з
урахуванням інфляції, 162395,26грн. в рахунок трьох процентів
річних, 194 874,30грн. пені.
Вимоги позивача обгрунтовувались не виконанням відповідачем
взятих на себе зобов'язань в установлений договором №29/1031-Г від
30.12.2003р. строк щодо оплати природного газу, поставленого у
січні -березні 2004 (т.1 а.с.3-6).
До прийняття рішення у даній справі по суті заявлених вимог,
розмір позовних вимог збільшено до 30 474 938,86грн., у т.ч. 25
866 000грн. основної заборгованості, 3010230,90грн. збитків від
інфляції, 875 175,65грн. пені, 723532,31грн. в рахунок трьох
процентів річних (т.1 а.с.98-100, 131-133, 137-139,145-147).
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2005р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Укрнафта"
на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 25 866 000грн. основної
заборгованості, 3010230,90грн. збитків від інфляції, 723
532,31грн. в рахунок трьох процентів річних, 471 614,85грн. пені;
в іншій частині позову відмовлено (т.2 а.с.178-180).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.04.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2005р.
змінено. Відповідно до внесених постановою апеляційної інстанції
змін з ВАТ "Укрнафта" на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 7
302 673,38грн. основної заборгованості, 801 103,27грн. збитків від
інфляції, 186 067,2грн. в рахунок трьох процентів річних, 133
638,92грн. пені; в іншій частині позову відмовлено (т.3
а.с.106-110).
Постановою Вищого господарського суду України від
10.07.2007р.:
- постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.04.2007р., а також рішення господарського суду м. Києва від
28.09.2005р. щодо збитків від інфляції, трьох процентів річних,
пені скасовано, а справу в частині цих вимог передано до
господарського суду м. Києва на новий розгляд;
- в іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.04.2007р. залишено без змін (т.3
а.с.136-142).
Під час нового розгляду спору в частині стягнення пені,
збитків від інфляції та процентів, позивачем подано заяву
відповідно до якої збільшено розмір заявлених ним вимог. Так,
відповідно до заяви НАК "Нафтогаз України", яка надійшла до
господарського суду м. Києва 14.09.2007р., позивач просить
стягнути з ВАТ "Укрнафта" 7 361 799,35грн., у т.ч. 474 217,95грн.
пені, 5 417 968,66грн. збитків від інфляції, 1 469 612,74грн. в
рахунок трьох процентів річних (т.4 а.с.19-25).
Відповідач у справі - ВАТ "Укрнафта" заявлені вимоги в
частині стягнення пені, збитків від інфляції та трьох процентів
річних відхиляє з тих підстав, що:
- позивач має перед ним заборгованість за поставлений йому
природний газ відповідно до інших укладених з ним договорів і не
виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати природного газу
спричинило неможливість виконання ВАТ "Укрнафта" своїх зобов'язань
за договором №29/1031-Г від 30.12.2003р.;
- господарське законодавство не встановлює такої
відповідальності за не виконання зобов'язань як сплата збитків від
інфляції та процентів;
- пеня нарахована позивачем більше ніж за шість місяців,
хоча, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, нарахування
штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли
зобов'язання мало бути виконано (т.4 а.с.5-8).
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2007р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Укрнафта"
на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 473 373,45грн. пені; в
іншій частині позову відмовлено (т.4 а.с.43-48).
Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення пені, суд
першої інстанції виходив з того, що такі вимоги обгрунтовані,
оскільки відповідач допустив порушення зобов'язань в частині
оплати поставленого природного газу у визначений договором строк,
за що договором встановлена відповідальність у вигляді пені у
розмірі 0,01% . При цьому, розмір пені судом перераховано,
виходячи з фактичної дати виконання зобов'язань за
договором -протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту
приймання-передачі газу.
У задоволенні вимог в частині стягнення збитків від інфляції
та трьох процентів річних відмовлено з урахуванням того, що
позивач має значно більшу заборгованість перед відповідачем за
іншими договорами, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов
висновку про необхідність звільнення відповідача від
відповідальності у вигляді сплати збитків від інфляції та
процентів відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 3
ст.219 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.12.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2007р.
залишено без змін (т.4 а.с.90-99).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ
"Укрнафта" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення
щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
В обгрунтування вимог поданої скарги, ВАТ "Укрнафта"
посилається на порушення та не застосування судами норм
матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.193,219 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 551,616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також, з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції
звернулась НАК "Нафтогаз України", яка просить прийняті у справі
судові акти в частині відмови у позові щодо стягнення збитків від
інфляції та трьох процентів річних, а також відмови у стягненні
844,50грн. пені скасувати, заявлені у цій частині вимоги
задовольнити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані невірним застосуванням до
взаємовідносин сторін норм матеріального права, зокрема, ч.2
ст.616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч.3 ст.219 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційні
скарги ВАТ "Укрнафта" та НАК "Нафтогаз України" такими, що
підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених
вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку,
судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
30.12.2003р. між сторонами у справі -НАК "Нафтогаз України" та ВАТ
"Укрнафта" укладено договір №29/1031-Г купівлі-продажу природного
газу. Зазначений договір, в силу ст.ст.4,151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент укладення договору), є підставою для виникнення
у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ними у
договорі.
Так, відповідно до умов договору, позивач брав на себе
зобов'язання передати відповідачу в січні-червні 2004р. у
власність природний газ, отриманий згідно з зовнішньоекономічним
контрактом купівлі-продажу природного газу №14/404 від
14.05.2001р. між ДТК "Туркменнафтогаз" та НАК "Нафтогаз України",
контрактами №100 та №101 від 05.12.2002р. між НАК "Нафтогаз
України" та Eural Trans Gas Kft, укладеними на виконання угоди між
Україною та Туркменістаном про постачання природного газу з
Туркменістану в Україну в 2002-2006роках від 14.05.2001р., а
відповідач -прийняти та оплатити газ.
Сторонами узгоджено, що приймання-передача газу здійснюється
із складанням акта прийому-передачі (п.3.3. договору).
Судами встановлено, що, на виконання умов зазначеного
договору, позивачем у січні-березні 2004р. поставлено відповідачу
природний газ на загальну суму 25 866 000грн., що підтверджується
двосторонніми актами прийому-передачі.
Зокрема, відповідно до акта №1-29/1031-Г від 31.01.2004р. у
січні 2004р. поставлено природний газ на суму 8 536 500грн.;
відповідно до акта №2-29/1031-г від 29.02.2004р. у лютому 2004р. -
на суму 8 793 000грн.; відповідно до акта №3-29/1031-Г від
31.03.2004р. у березні 2004р. - на суму 8536500грн.
В силу ст.161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Такий же обов'язок визначений і діючими на момент звернення
до суду з позовом та порушення зобов'язання відповідачем нормами.
Так, згідно до п.1 ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
В силу ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором, укладеним сторонами, за взаємною згодою узгоджено,
що остаточний розрахунок за переданий газ повинен бути проведений
не пізніше 10 банківських днів з дати підписання місячного акта
прийому-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків
(п.5.2 договору).
З урахуванням строку виконання зобов'язання, визначеного
п.5.2 договору, -не пізніше 10 банківських днів, відповідач
повинен був розрахуватись за газ, поставлений: у січні 2004р. до
13.02.2004р., у лютому 2004р. до 12.03.2004р.; у березні 2004р. до
15.04.2004р.
При цьому, висновок судів про те, що за січень 2004р.
відповідач повинен був розрахуватись до 15.02.2004р. (включно), а
за лютий 2004р. -до 14.03.2004р. (включно) безпідставний, оскільки
він грунтується на невірному обрахуванні строків. Так, останній
(десятий) банківський день строку проведення розрахунку, а саме
13.02.2004р. та 12.03.2004р. були робочими днями -п'ятницями, тому
їх перенесення відповідно на 15.02.2004р. та 14.03.2004р. зроблено
судом першої інстанції, що безпідставно підтримано апеляцією, з
неправильним застосуванням ч.5 ст.254 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, відповідно вказаної норми, якщо останній день строку
припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що
визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем
закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи зазначене, пеня підлягає стягненню з дня,
наступного за днем закінчення строку виконання зобов'язання до
заявленої позивачем дати кінця періоду нарахування. Зокрема: за
актом від 31.01.2004р. за період з 14.02.2004р. по 10.08.2004р.
(178 днів); за актом від 29.02.04р. за період з 13.03.2004р. по
10.09.2004р. (182 дня); за актом від 31.03.2004р. за період з
16.04.2004р. по 10.10.2004р. (178 днів).
Отже, судами невірно обрахований розмір пені. При цьому,
позивачем неправильно визначено дату закінчення строку,
встановленого для виконання зобов'язання, у зв'язку з чим також
невірно обраховано розмір пені.
Крім того, предметом спору у даній справі є застосування до
відповідача, як особи, що допустила порушення грошового
зобов'язання, відповідальності у вигляді сплати збитків від
інфляції та трьох процентів річних.
Згідно ст.214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Діючими на момент порушення зобов'язань та прийняття рішення
у даній справі судом нормами визначений аналогічний обов'язок
боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений
законом або договором (ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового
зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції обгрунтовано
дійшов висновку про настання у відповідача відповідальності у
вигляді сплати збитків від інфляції та процентів.
Однак, висновку щодо звільнення відповідача від
відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді сплати збитків
від інфляції та трьох процентів річних, суд першої інстанції
дійшов без повного з'ясування обставин, які підлягали встановленню
та не застосувавши норми матеріального права, що підлягали
застосуванню до взаємовідносин сторін.
Так, звільняючи відповідача від відповідальності у вигляді
сплати збитків від інфляції та трьох процентів річних, суд першої
інстанції посилався ч.2 ст.616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.3 ст.219
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, що підтримано апеляційною інстанцією.
Відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд має право
зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника,
якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру
збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів
щодо їх зменшення.
В силу ч.3 ст.219 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якщо правопорушенню
сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони
зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або
звільнити відповідача від відповідальності.
Звільняючи відповідача від відповідальності та зменшуючи
розмір пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має
заборгованість перед відповідачем, розмір якої є значно більшим
ніж заборгованість відповідача перед позивачем і це спричинило
неможливість виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем.
Між тим, судами не надано оцінки тому, що, за змістом ч.1 625
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання.
Крім того, судами не витребувано та не досліджено доказів на
підтвердження того, що: саме не виконання позивачем інших
зобов'язань перед відповідачем спричинило неможливість виконання
зобов'язань з оплати поставленого відповідачу природного газу; у
відповідача за відповідний період не були у наявності грошові
кошти або майно, за рахунок яких він міг виконати зобов'язання
перед позивачем тощо.
Вказані обставини не встановлені і апеляційною інстанцією.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи,
є порушенням вимог ст.4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка визначає,
що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх
обставин справи; ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої у
процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними
у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу,
при цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Допущені порушення, які призвели до неповного встановлення
обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної
інстанції, враховуючи межі перегляду, визначені ст.111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим рішення господарського суду
м. Києва від 01.10.2007р. та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 12.12.2007р. підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства
"Укрнафта" та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2007р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.12.2007р. у справі №15/208-42/396-6/542 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.