Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ", с. Ізобільне м. Алушта Автономної Республіки Крим,

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007

зі справи № 2-13/6409.1-2007

за позовом закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи" (далі –ЗАТ "Демерджи"), м. Алушта Автономної Республіки Крим,

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ" (далі –ТОВ "ЕОЛ")

про стягнення 7 550 грн.,

ЗАТ "Демерджи" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з ТОВ "ЕОЛ" 7 550 грн. боргу за договором оренди.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням названого суду від 16.07.2007 (суддя Жукова А.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 (колегія суддів у складі: Голик В.С. –головуючий, судді Дугаренко О.В., Черткова І.В.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано продовженням дії договору оренди на період з 16.09.2005 по 13.02.2006 на тих самих умовах та невиконанням відповідачем договірних зобов’язань.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "ЕОЛ" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати через неправильне застосування ними норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.06.2005 ЗАТ "Демерджи" (орендодавець) та ТОВ "ЕОЛ" (орендар) укладено договір оренди № 5 (далі –Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар одержує в користування нежиле приміщення, яке складається з 2 кімнат загальною площею 45,5 м2 та розташоване за адресою: м. Алушта, вул. Перекопська (пляжний будиночок на пляжі Східної набережної), вартість оренди 50 грн. за добу;

- відповідно до пункту 1.3 Договору строк оренди встановлюється з моменту підписання Договору на 3,5 місяці та діє з 01.06.2005 по 15.09.2005;

- відповідно до пункту 4.2 Договору зі спливом строку його дії орендар має переважне право на подовження дії Договору на новий строк; за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору після спливу його строку він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах;

- відповідач за Договором сплатив позивачеві 5 350 грн. за період з 01.06.2005 по 15.09.2005, що підтверджується платіжним дорученням від 08.06.2005 № 27 (т. 1, а.с. 33);

- у зв'язку з пролонгацією Договору позивачем 08.11.2005 виставлено відповідачеві рахунок на оплату вартості оренди за період з 16.09.2005 по 08.11.2005, що підтверджується листом відповідача від 16.11.2005 № 29 (т.1, а.с. 32);

- 13.02.2006 позивач направив відповідачеві претензію на суму 7 550 грн. за період з 16.09.2005 по 13.02.2006 та рахунки на оплату вказаної суми від 07.06.2005 № сф-0000010, від 08.11.2005 № сф-0000317 та від 13.02.2006 № сф-0000003 (т. 1, а.с. 11, 13-15);

- Договором не встановлено умов повернення орендованого майна;

- докази на підтвердження повернення орендованого за Договором майна відсутні;

- докази припинення дії Договору з 16.09.2005 відсутні;

- лист відповідача від 16.11.2005 не є належним доказом його відмови від Договору оренди (т. 1, а.с. 32);

- докази вибуття із користування відповідача об’єкту оренди за Договором у період з 16.09.2005 по 13.02.2006 відсутні;

- докази внесення відповідачем орендних платежів за період з 16.09.2005 по 13.02.2006 відсутні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для примусового стягнення боргу за Договором за період з 16.09.2005 по 13.02.2006.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої та шостої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 763 названого Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За таких обставин попередні судові інстанції, встановивши факти пролонгації сторонами Договору, неповернення відповідачем об'єкту оренди позивачеві та наявність у відповідача заборгованості за Договором у сумі 7550 грн., дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

З огляду на встановлений попередніми судовими інстанціями факт продовження дії Договору посилання скаржника на приписи статті 777 ЦК України є безпідставними.

Також безпідставними є й посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним судом положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки це не вплинуло на правильність прийнятого зазначеним судом рішення зі справи.

Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2007 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 зі справи № 2-13/6409.1-2007 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕОЛ" –без задоволення.