47/68 Про стягнення заборгованості за порушення строків виконання зобов'язань за договором підряду - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України та касаційну скаргу малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 р. в справі № 47/68 за позовом малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Генерального штабу Збройних Сил України за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової частини А -0106 (Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України) про стягнення суми

за участю прокурора: не з'явився,

та представників сторін:

від позивача: Максименко Ю.Ф.,

від відповідача: Моги М.В.,

від третьої особи: Бредельова О.О., -

Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" у березні 2007 р. звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до військової частини А-0106 (Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України) про стягнення заборгованості та санкцій за порушення строків виконання зобов'язання в розмірі 101456, 98 грн.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 25.04.2007 р. проведено заміну відповідача по справі, зокрема, військову частину А-0106 (Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України) на Генеральний штаб Збройних Сил України (надалі -ГШ ЗСУ, відповідач), а військову частину А-0106 (Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України (надалі -в/ч А-0106, третя особа) залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2007 р. (суддя Станік С.Р.) позов малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Генерального штабу Збройних Сил України задоволено частково: стягнуто з Генерального штабу Збройних сил України на користь приватного малого підприємства "Фірма "Альфа-М" 18845, 48 грн. інфляційних втрат, 188, 40 грн. витрат по оплаті державного мита, 21, 91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 р. (судді: Андрієнко В.В. -головуючий, Малетич М.М., Студенець В.I.) рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2007 р. залишено без змін.

Судові акти мотивовані тим, що у відповідача відсутня заборгованість за договором підряду № 1 від 03.02.1997 р. та мировій угоді № 52 від 24.07.2003 р., оскільки останній оплатив вартість виконаних підрядних робіт, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 64878, 27 грн. заборгованості та 6420, 47 грн. пені задоволенню не підлягають. Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 18845, 48 грн. інфляційних втрат, згідно відповідного розрахунку, за період з листопада 2002 року по жовтень 2004 року підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням про його зміну в частині задоволення позовних вимог; просить стягнути з відповідача 4413, 19 грн. інфляційних втрат, 44, 13 грн. витрат по оплаті державного мита та 5, 13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Касаційне подання обгрунтовано тим, що при винесенні судових актів порушені норми матеріального і процесуального права. Крім того, не застосовано строк позовної давності три роки при нарахуванні інфляційних втрат з період з 09.11.2002 р. по 12.12.2004 р.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що при винесенні судових актів порушені норми матеріального і процесуального права.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що подання та скарга підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.1997 р. між малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" (підрядник) та військовою частиною А-0106 (замовник) укладений договір підряду № 1, згідно якого замовник передав, а підрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з монтажу та налагодженню систем К-60-П.

Згідно пункту 3 договору, вартість всіх доручених підряднику по даному договору робіт визначена сторонами в сумі 76591, 00 грн., але сторони досягли згоди, що при зміні вартості трудових і матеріальних ресурсів в умовах ринкових відносин, вартість робіт може уточнятись на підставі двосторонніх актів.

Відповідно до пункту 4 договору, сторони досягли згоди, що замовник щомісячно перераховує підряднику кошти за виконані роботи на основі платіжних вимог-доручень, які надсилатимуться підрядником замовнику.

Між сторонами 11.07.1997 р. підписані особливі умови до вищевказаного договору. Згідно пункту 16 умов, яких сторони досягли згоди, що невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору тягне за собою майнову відповідальність, як підрядника так і замовника, яка встановлена діючим законодавством України.

Крім того, 02.03.1998 р. між сторонами підписаний додаток № 1 до договору підряду № 1, згідно якого сторони досягли згоди, що роботи по договору будуть виконуватись за кошторисами № 4 /1, № 5/1 та № 1/3, згідно яких, загальна сумарна вартість підрядних робіт становить 120357, 01 грн.

На виконання договору підряду № 1, у грудні 1999 року, підрядником виконані роботи по договору стосовно монтажу та налагодження систем К-60-П на загальну суму 119275, 55 грн., які замовником прийняті, що підтверджується актами виконаних робіт та актами процентовок № 1/10 за грудень 1999 року, № 2/10 за грудень 1999 року, № 1/12 за грудень 1999 року, № 2/12 за грудень 1999 року, № 3/12 за грудень 1999 року, № 4/12 за грудень 1999 року, № 5/12 за грудень 1999 року, № 6/12 за грудень 1999 року, № 7/12 за грудень 1999 року та № 8/12 за грудень 1999 року, і підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень щодо обсягів, якості і вартості виконаних підрядних робіт із затвердженням їх печатками підприємств відповідача та позивача.

01.01.2000 р. між сторонами підписаний акт звірки розрахунків, відповідно до якого замовник підтвердив, що заборгованість по договору на дату підписання акту складала 119275, 55 грн.

Позивач 22.10.2002 р. надіслав відповідачу претензію № 12/10 з вимогою оплатити заборгованість за договором підряду № 1 від 03.02.1997 р., враховуючи індекс інфляції в сумі 155535, 32 грн. Військова частина А - 0106 01.11.2002 р. у відповіді на претензію визнала наявність заборгованості за договором.

У зв'язку з визнанням претензії позивач, 22.11.2002 р. подав до Державної виконавчої служби Солом'янського району м. Києва заяву про відкриття виконавчого провадження. 16.12.2002 р. останньою винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

24.07.2003 р. між сторонами укладена мирова угода № 52, у зв'язку з чим 14.07.2003 р. державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві (позивачу).

Згідно пункту 3.1. мирової угоди, позивач відмовився від примусового стягнення боргу з військової частини А-0106 та зобов'язався сприяти припиненню виконавчого провадження після набрання чинності цієї мирової угоди (пункт 7.1.), яка набирає чинності з моменту її підписання та засвідчення підписів печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань за договором.

Військова частина А-0106 зобов'язалася оплатити заборгованість позивачу (пункт 1.1. мирової угоди), зазначену у відповіді № 119/11/3818 від 01.11.2002 р. на претензію № 12/10 від 22.10.2002 р. та у постанові про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню боргу від 06.12.2002 р. в сумі 155535, 32 грн., за виконані згідно договору підряду № 1 від 03.02.1997 р. та додатку № 1 від 02.03.1998 р. до договору роботи у строк до 31.12.2003 р. та на умовах, визначених цією мировою угодою.

Відповідно до пункту 4.1. мирової угоди, при порушенні строків платежів відповідач самостійно нараховує та сплачує одночасно із сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми простроченого платежу.

Згідно платіжного доручення № 308/171 від 12.10.2004 р., на виконання укладеної мирової угоди, військова частина А-0106 перерахувала позивачу основний борг за договором № 1 від 03.02.1997 р. в сумі 119275, 55 грн. із зазначенням призначення платежу -за виконані роботи згідно договору № 1 від 03.02.1997 р., додатку № 1 від 02.03.1998 р. та акту звірки від 05.04.2004 р.

Позивач 02.08.2006 р. надіслав на адресу військової частини А-0106 претензію № 1/8 про сплату 64878, 27 грн. заборгованості за договором № 1 та 7850, 27 грн. інфляційних втрат, а на час розгляду справи в суді -30158, 24 грн. інфляційних втрат і пені в сумі 6420, 47 грн.

Суди обох інстанцій при відмові у стягненні пені дійшли висновку, що договором підряду стягнення пені не передбачено, а мирова угода, якою передбачено стягнення пені не підлягає виконанню, оскільки вона не затверджена судом.

Проте, судами обох інстанцій при розгляді справи не досліджено чи мала повноваження військова частина А - 0106 (Головне управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України), яка не є юридичною особою, укладати мирову угоду; не досліджена та не надана оцінка мировій угоді щодо її правомірності;

Також при розгляді мирової угоди не взято до уваги приписи частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України (435-15) , якою передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати

питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого суду.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами обох інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір по суті.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України та касаційну скаргу малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 р. в справі № 47/68 скасувати.