Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судових засіданнях взяли участь представники:

У квітні 2006 р. Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії (далі –Філія) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" (далі –Товариство) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 9 021,02 грн. та 418,22 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги Філія обґрунтовувала тим, що вона у відповідності до договорів № 238/04 від 01.05.2004 р., № 1227-АК від 01.11.2005 р. та № 041227 від 23.09.2002 р. надала Товариству телекомунікаційні послуги, проте Товариство оплату вказаних послуг своєчасно та у повному обсязі не провело, що є підставою для стягнення відповідної заборгованості з урахуванням збитків від інфляції згідно норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Заявою № 180-10/33 від 21.06.2006 р. (т. 1, а. с. 55) Філія у зв’язку з тим, що за час розгляду справи відповідна заборгованість Товариства збільшилась, збільшила позовні вимоги та просила господарський суд Херсонської області стягнути з Товариства заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 10 577,34 грн. та 418,22 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 р. позовні вимоги Філії задоволено.

Заявою № 277-10/33 від 14.09.2006 р. (т. 2, а. с. 104) Філія уточнила позовні вимоги, зазначивши, що у позовній заяві та розрахунку до неї було помилково вказано договір № 041227 від 23.09.2002 р., а фактично йдеться про договір № 436/06 від 01.05.2004 р.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 р. змінено, позовні вимоги Філії задоволено частково: з Товариства стягнуто 6 485,06 грн. основного боргу та 314,72 грн. збитків від інфляції.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2007 р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Під час нового розгляду справи Філія заявою № 96-10/33 від 03.05.2007 р. (т. 3, а. с. 76) збільшила позовні вимоги та просила господарський суд Херсонської області вважати сумою позову 11 597,34 грн. –основний борг, 418,33 грн. –витрати від інфляції, а усього –12 015,67 грн. У заяві Філія також зазначила, що позовні вимоги ґрунтуються на договорах № 04/1556 від 20.12.2005 р., № 1227-АК від 13.04.2004 р. та № 436/06 від 01.05.2004 р., та не ґрунтуються на договорі № 041227 від 23.09.2002 р., який був помилково зазначений у позовній заяві.

У травні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду Херсонської області з зустрічною позовною заявою, у якій просило стягнути з Філії заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 7 260,00 грн. (т. 3, а. с. 103 –104).

Зустрічні позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Філія має перед ним заборгованість за договором № 04/1556 від 20.12.2005 р., яка підлягає стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.05.2007 р. (суддя Немченко Л.М.) в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства відмовлено, а первісні позовні вимоги Філії задоволено частково: з Товариства стягнуто 9 994,33 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. (колегія суддів: Федоров І.О., Колодій Н.А., Зубкова Т.П.) рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова у частині часткового задоволення первісних позовних вимог Філії мотивовані посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) та тим, що на день розгляду справи сума основного боргу Товариства перед Філією за договорами № 04/1556 від 20.12.2005 р., № 1227-АК від 13.04.2004 р. та № 436/06 від 01.05.2004 р. склала 9 670,95 грн., а збитки від інфляції –323,38 грн., а у частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства –тим, що Філія не приймала за договором № 04/1556 від 20.12.2005 р. будь-яких грошових зобов'язань.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та додатковими поясненнями до неї), у якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. і рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2007 р. скасувати та відмовити Філії у стягнення заборгованості у розмірі 9 670,33 грн. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. ст. 22, 43, 58, 63, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 180, 187, 193 Господарського кодексу України, ст. 526 та 248 Цивільного кодексу України, ст. 32 та 57 Закону України "Про телекомунікації".

Філія скористалась правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив (пояснення) на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення. Викладені у відзиві вимоги Філія обґрунтовує тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті судових актів, які оскаржуються, було з'ясовано усі обставини справи та не було допущено порушень норм матеріального або процесуального права.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Філією та Товариством укладено договори № 04/1556 від 20.12.2005 р., № 1227-АК від 13.04.2004 р. та № 436/06 від 01.05.2004 р., за якими Товариство має заборгованість перед Філією, розмір якої на день прийняття місцевим господарським судом рішення по справі складав 9 670,95 грн. (детальний розрахунок розміру суми заборгованості за вказаними договорами міститься у рішенні господарського суду першої інстанції, яке оскаржується).

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вказаних норм Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) , колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що заборгованість Товариства перед Філією за договорами № 04/1556 від 20.12.2005 р., № 1227-АК від 13.04.2004 р. та № 436/06 від 01.05.2004 р. підлягає стягненню з урахуванням збитків від інфляції, тобто стягненню підлягає 9 670,95 грн. та 323,38 грн., про що обґрунтовано зазначили господарські суди першої та апеляційної інстанції.

Посилання Товариства, які містяться у касаційній скарзі, на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм Господарського кодексу України (436-15) , Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів по справі, зокрема, договорів № 04/1556 від 20.12.2005 р., № 1227-АК від 13.04.2004 р. та № 436/06 від 01.05.2004 р., відповідних рахунків, актів звірки, платіжних доручень та інших документів. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такі посилання Товариства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111-5та 111-7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження Товариства у касаційній скарзі про те, що господарські суди попередніх інстанцій порушили ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України спростовується матеріалами, з яких вбачається, що господарські суди, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2007 р., зобов'язували сторін по справі надати детальний розрахунок заборгованості за договорами № 04/1556 від 20.12.2005 р., № 1227-АК від 13.04.2004 р. та № 436/06 від 01.05.2004 р., проте в силу об'єктивних підстав, а саме –ведення первинних бухгалтерських документів з порушенням вимог законодавства України, таких розрахунків надано не було. За таких обставин спір було обґрунтовано вирішено за наявними у справі матеріалами, що допускається ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. у справі № 2/136-06 господарського суду Херсонської області –без змін.