Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: ОСОБА_1

- відповідача: Федяєв К.Є.

У березні 2007р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства "Ефкон" 27132,45 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2007р. (суддя Дідиченко М.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12745,60 грн. основного боргу, 6,28 грн. - 3% річних, 22,20 грн. інфляції, 127,74 грн. державного мита та 55,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007р. (головуючий Кондес Л.О., судді Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14 лютого 2008р. по 25 лютого 2008р.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про стягнення з приватного підприємства "Ефкон" 14883,60 грн. боргу за товарно-матеріальні цінності, передані по накладних № 10 від 24.07.03р. на суму 563.00 грн., від 06.08.03р. б/н на суму 110.00 грн., від 12.08.03р. б/н на суму 1780.00 грн., без укладення договору та по накладних № 21 від 27.08.03р. на суму 10 000,00 грн., від 28.08.03р. б/н суму 292,60 грн., від 03.09.03р. б/н на суму 278,00 грн., 05.09.03р. б/н на суму 1860,00 грн. на підставі договору від 27.08.2003р.

Задовольняючи частково позовні вимоги попередні судові інстанції виходили з того, що позивач довів отримання приватним підприємством "Ефкон" товару лише на загальну суму 12745,60 грн., який переданий по накладним від 28.08.03р. б/н, від 27.08.03р. №21, від 24.07.03р. №10, від 06.08.03р. б/н та від 12.08.03р. б/н.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду передчасним, оскільки він не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Так, відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому слід враховувати ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, приймаючи до уваги викладені законодавцем вимоги до первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості, судам слід було перевірити відповідність накладних вимогам зазначеного закону, що необхідно для правильного визначення наявності у відповідача заборгованості перед позивачем заявленої до стягнення.

Викладене свідчить про неповний розгляд справи, оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.- 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9- - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу приватного підприємства "Ефкон" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2007р. у справі №27/201 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.