Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:

Кравчука Г.А

Мачульського Г.М

Шаргала В.I.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від

01.10.2007р.

у справі

№37/62

Господарського суду

міста Києва

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту

до

Житлово-будівельного кооперативу "Виноградар-8"

про

стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання

та водовідведення

за участю представників

- позивача: Омельченко А.А.( довіреність від 09.01.08)

- відповідача: 1) Драбанюк М.О.(довіреність від 16.02.08)

2) Татаренко О.П.(голова правління), -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою суду апеляційної інстанції залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2007 р. по справі № 37/62, яким у позові було відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути заборгованість у повному розмірі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Статтею 111-10 цього кодексу визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав не встановив.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21205,98 грн. заборгованості, в тому числі інфляційних витрат, обгрунтовуючи позов тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за договором №02388/4-07 від 13.05.2003р. на послуги з водопостачанням та водовідведенням.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час виникнення спірних правовідносин діяло розпорядження Київської міської державної адміністрації за №621 (ra0621017-02) "Про відпуск холодної води, що використовується для приготування гарячої води" від 27.03.2002р. згідно якого позивач мав виставляти платежі за холодну воду, яка є сировиною для виробництва гарячої води, виробнику гарячої води, власнику теплових пунктів та іншим юридичним особам, за умовами передачі цих теплових пунктів їм в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Iз вказаного розпорядження вбачається, що позивач мав виставляти платежі за холодну воду, яка є сировиною для виробництва гарячої води, виробнику гарячої води. Однак судами встановлено, що відповідач не є виробнику гарячої води.

Таким чином з наведеного вбачається, що відповідач правомірно не сплачував позивачу грошові кошти за гарячу воду з березня 2004р. по жовтень 2005р., оскільки дані кошти перераховувались виробнику гарячої води АЕК "Київенерго".

Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо того, що стягнення грошових коштів з відповідача за спожиту воду, яка йде на підігрів за період з 01.10.2005р. по 01.10.2006р. є безпідставним.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Тобто, уклавши договір на користування певними послугами, в ньому мають бути оговорено які саме послуги надаються. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Лише на замовника таких послуг і відкривається особовий рахунок.

Як встановлено судом апеляційної інстанції починаючи з жовтня 2005р. позивачем без усяких узгоджень з відповідачем було відкрито окремий код №7-51145 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, згідно договору, по якому щомісячно позивач нараховує кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої, спожитої відповідачем, зокрема, з 01.05.2004р. по 01.09.2006р. позивачем було нараховано 7207, 33 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок без укладання та внесення відповідних змін до договору.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Крім того, п.12.17 вказаних Правил передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом. Позивач не довів, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7207,33 грн. за поставлення питної води, постачання холодної води для виготовлення гарячої, є необгрунтованими, а тому вважає, що місцевий суд правомірно відмовив у позові в цій частині позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 2865,87 грн. на підставі ст.625 ЦК України (435-15) , суд касаційної інстанції вважає, що оскільки у відповідача не існує заборгованості, то не має підстав і для стягнення інфляційних.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2007р. у справі №37/62 Господарського суду міста Києва - без змін.