Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.,

Михайлюка М.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13

листопада 2007 року у справі № 21/104 за позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю "Джерело", Дніпропетровська область, до

Відкритого акціонерного товариства "Південний

гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, про

стягнення 240 384,70 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явилися;

відповідача -ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - Вошколуп В.Г. (дов. № 52-16/39 від 05.06.2007 р.);

встановив:

У травні 2004 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 240 384,70 грн.

Вказував, що 12 березня 2001 року між ним (постачальником) та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовником) укладено договір поставки № 190 "д", відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, зазначений в додатку № 1 до договору, а останній зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплатити товар в порядку та строки, передбачені договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати за поставлений товар, позивач просив стягнути з відповідача 240 384,70 грн. заборгованості.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 240 384,70 грн. заборгованості, 21 416,82 грн. 3 % річних та 51 922,80 грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року (суддя Алмазова I.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 240 384,70 основного боргу, 1302,59 грн. державного мита та 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані посиланнями на наявність підстав до задоволення позовних вимог на підставі ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки відповідачем не виконано в повному обсязі свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар.

В частині відмови у стягнені річних та інфляційних судове рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що позивачем не доведено дату передачі відповідачу рахунків на оплату продукції.

6 липня 2004 року Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ № 21/104 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року.

У липні 2007 року відповідач -ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року, таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована посиланням на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2005 року порушено провадження у справі № Б 29/21/05 про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. При цьому заявник зробив посилання на статтю 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , відповідно до якої кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника є конкурсними кредиторами. Також ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначило, що відповідно до частини 1 статті 14 зазначеного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, Закон відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто ті, які підтверджені виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку заявити їх в порядку статті 14 Закону про банкрутство. Відповідно до частини 2 статті 14 зазначеного Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

На виконання вимог частини 2 ст. 14 та ст. 15 Закону України № 2343-ХХI (2343-12) Господарським судом Дніпропетровської області 10 серпня 2006 року винесено ухвалу у справі № Б 29/21/05, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, а також визнано погашеними вимоги кредиторів, заявлених після спливу 30-денного строку для опублікування оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника або не заявлені взагалі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року (суддя Алмазова I.В.) заяву ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року, таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Постановлено визнати наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 21/104 від 6 липня 2004 року про виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала мотивована тим, що вимоги позивача, за якими прийнято рішення та видано наказ Господарського суду Дніпропетровської області, є погашеними, оскільки відсутні правові підстави для стягнення за судовим наказом, в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

В задоволені заяви про зупинення виконавчого провадження виконання наказу та зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень ДВС головного управління юстиції у Дніпропетровській області закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу відмовлено, оскільки вказані дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

У касаційній скарзі ТОВ "Джерело", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст. 8, 124, 129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 115, 117 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 34, 37, 40, 40-1 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) -просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року у даній справі та прийняти рішення, яким визнати наказ таким, що підлягає виконанню.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відповідач -ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з підстав передбачених статтею 117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , частина 4 якої надає право господарському суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню у разі, коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як правильно встановлено Господарським судом Дніпропетровської області ТОВ "Джерело", яке є конкурсним кредитором в силу частини 1 статті 14 Закону про банкрутство, у встановлений законом строк не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", тому заборгованість останнього є погашеною на підставі частини 2 статті 14 Закону про банкрутство. За таких обставин наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2004 року про стягнення з відповідача на користь позивача 240 384,70 грн. основного боргу, суд першої інстанції правильно визнав таким, що не підлягає виконанню.

Висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача оцінювати докази, тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.

За таких обставин, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року у даній справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2007 року у справі № 21/104 залишити в силі.