Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. (суддя Суховий В.Г.) позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на частку в розмірі 33 % в статутному фонді ТОВ "Київський фарфор"; зобов'язано ТОВ "Київський фарфор" та ОСОБА_2 подати державному реєстратору за місцем реєстрації ТОВ "Київський фарфор" нову редакцію статуту товариства, затверджену протоколом № 29/11 загальних зборів учасників ТОВ "Київський фарфор" від 30.11.2006 р., для проведення державної реєстрації змін до статуту товариства, та інші документи, необхідні для проведення зазначеної реєстрації; зобов'язано ТОВ "Київський фарфор" в особі директора ОСОБА_2 надати для ознайомлення ОСОБА_1, яка є учасником товариства, всі фінансово-господарські документи товариства за період з 2005 р. по 2007 р. включно, в тому числі річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Київський фарфор", протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів учасників товариства та книгу протоколів, укладені ТОВ "Київський фарфор" господарські договори та акти виконаних робіт за цими договорами, відомості про працюючих у ТОВ "Київський фарфор" осіб, кадрові накази, документи про стан майна, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Київський фарфор", статут зі всіма змінами (доповненнями) та нові редакції, установчий договір, довідку з управління (відділу) статистики про присвоєння ТОВ "Київський фарфор" ідентифікаційного коду, довідку платника податку на додану вартість, довідки з банківських установ про наявність відкритих поточних рахунків, довідку з ЄДРПОУ станом на день розгляду позову.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2007 р. (судді: Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О., Лобань О.І.) рішення господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.11.2006 р. між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в розмірі 33 % в статутному фонді (статутному капіталі) ТОВ "Київський фарфор", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 1279 (надалі -Договір).

У зв'язку з продажем зазначеної частки, іншим учасником ТОВ "Київський фарфор" ОСОБА_2 було складено заяву від 30.11.2006 р., відповідно до якої останній відмовляється від належного йому за ст. ст. 147, 362 ЦК України переважного права перед іншими особами на купівлю частки у статутному фонді ТОВ "Київський фарфор". Цією ж заявою ОСОБА_2 надав свою згоду на укладання договору купівлі-продажу частки в розмірі 33 % статутного фонду (статутного капіталу) ТОВ "Київський фарфор" між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

В цей же день були проведені збори учасників ТОВ "Київський фарфор", на яких були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, підписи яких на протоколі загальних зборів № 29/11 посвідчені нотаріально. Відповідно до протоколу № 29/11 від 30.11.2006 р. загальні збори учасників ТОВ "Київський фарфор" вирішили: надати згоду на продаж (відступлення) ОСОБА_4 її частки у статутному фонді ТОВ "Київський фарфор" в розмірі 33 % та передачу цієї частки у власність ОСОБА_1; ввести до складу учасників ТОВ "Київський фарфор" ОСОБА_1; вивести зі складу учасників ТОВ "Київський фарфор" ОСОБА_4 відповідно до поданої нею заяви та укладання договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ "Київський фарфор"; збільшити статутний фонд ТОВ "Київський фарфор" і встановити його в розмірі 40000 грн.; затвердити склад учасників та їх частки у статутному фонді ТОВ "Київський фарфор" (ОСОБА_2 67 % - 26800 грн., ОСОБА_1 33 % - 13200 грн.); затвердити нову редакцію статуту ТОВ "Київський фарфор".

Судами досліджено, що 16.05.2007 р. та 17.05.2007 р. ОСОБА_1 зверталась до директора ТОВ "Київський фарфор" ОСОБА_2, який також є учасником товариства, із заявою про надання їй для ознайомлення всіх фінансово-господарських документів товариства за період з 2005 р. по 2007 р. включно, зокрема, річних балансів, звітів про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколів ревізійної комісії тощо.

Проте, директор ТОВ "Київський фарфор" вищевказаних документів безпідставно не надав, і фактично не визнає право власності позивача на частку в статутному фонді товариства, що порушує передбачені ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", п. 3.1 статуту ТОВ "Київський фарфор" права учасника товариства щодо можливості приймати участь в управлінні справами товариства та з'ясуванню відповідності його діяльності вимогам чинного законодавства України і статутним завданням.

Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд з посиланням на ч. 5 ст. 89, ст. ст. 116, 147, 328 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК України, ст. 7, п. "г" ч. 1 ст. 10, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 4, 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", ст. ст. 1, 12 ГПК України, п. 3.1 статуту ТОВ "Київський фарфор", п. 8 Договору виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.

Скасовуючи рішення та відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не надано доказів порушення своїх прав як учасника ТОВ "Київський фарфор". При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" не виконала зобов'язання перед товариством щодо внесення свого вкладу і не набула право власності на частку статутного капіталу. Тому, Договір згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсним.

Зазначених необґрунтованих висновків апеляційний господарський суд дійшов з посиланням на аудиторський висновок про формування статутного капіталу ТОВ "Київський фарфор" від 01.11.2007 р. аудиторської фірми "Альфа-Омега", який оцінено з порушенням правил оцінки доказів, які встановлені ст. 43 ГПК України. При цьому, в порушення положень ст. 104 ГПК України, не спростованими залишилися протилежні висновки господарського суду першої інстанції, які ґрунтується на матеріалах справи та вимогах законодавства.

Відповідно до приписів ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Згідно норм ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент укладення Договору, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Пунктом 3.1 статуту ТОВ "Київський фарфор" передбачено, що учасники товариства особисто або через своїх представників мають право здійснювати відчуження часток у статутному капіталі товариства у порядку, встановленому законом.

Пунктом 8 Договору передбачено, що право власності на частку в статутному фонді (статутному капіталі) ТОВ "Київський фарфор" виникає у покупця з моменту підписання Договору.

В силу ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про набуття позивачем права власності на частку в розмірі 33 % в статутному фонді (статутному капіталі) ТОВ "Київський фарфор" 30.11.2006 р.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За таких обставин, на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ "Київський фарфор" та згідно ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", ТОВ "Київський фарфор" в особі директора було зобов'язано подати державному реєстратору за місцем знаходження товариства нову редакцію статуту та інші необхідні документи відповідно до ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Проте, вказані дії вчинені не були.

Згідно положень ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до пункту 3.1 статуту ТОВ "Київський фарфор" учасники товариства особисто або через своїх представників мають право одержувати інформацію, відомості і дані про діяльність товариства, стан його майна, прибутків та збитків, у встановленому статутом порядку.

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Згідно положень ч. 1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Тому, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право одержувати інформацію про діяльність ТОВ "Київський фарфор".

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2007 р. у справі № 17/245-07 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. у даній справі залишити без змін.