ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2008 р.
№ 407/19-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Козаченко Т.А., Біцюк В.С.,
відповідачів
- не з'явилися,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
ПП "Саньсун"
та постанову
від 19.12.2007 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
№407/19-06
за позовом
ТОВ "Київоблбуд-1"
до
1.ПП "Саньсун";
2.ТОВ "ФСК "Дніпробудсервіс";
3.ПП "Будторг"
про
усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
До початку судового засідання від ПП "Саньсун" надійшло
клопотання про відкладення розгляду справи на пізніший термін у
зв'язку з участю представника підприємства Мартинової О.В. в
іншому судовому процесі, яке колегією відхиляється з тих мотивів,
що ст.28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не обмежує кількість
представників сторін у судовому процесі, а наявна у справі
довіреність від 20.09.2007 (а.с.84, том 2) свідчить про те, що
іншим представником ПП "Саньсун" є Журікова I.В., доказів
поважності причин неявки якого у судове засідання касаційної
інстанції скаржником не надано.
Також від ПП "Саньсун" надійшло клопотання про оголошення
повного тексту постанови за наслідками розгляду касаційної скарги
ПП "Саньсун", з метою задоволення якого (клопотання) та підготовки
повного тексту постанови колегією в судовому засіданні, яке
відбулося 19 лютого 2008 року, оголошувалася перерва з 10 год. 40
хв. до 14 год. 20 хв.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2007
(суддя Карпєчкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 19.12.2007
(судді: Зеленіна Н.I., Жук Г.А., Федорчук Р.В.), позов
задоволено - на підставі ч.3 ст.375, ч.4 ст.376 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст.91,103,112,114 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
зобов'язано усунути перешкоди у користуванні земельною
ділянкою загальною площею 16,1316га, що належить на праві
власності Товариству з обмеженою відповідальністю
"Київоблбуд-1"(ідентифікаційний код 34374217) згідно державного
акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №693323 від
08.11.2006р., кадастровий номер 3220888000:06:001:0024, шляхом
заборони відповідачам здійснювати будівництво
(проектно-вишукувальні та будівельні роботи) складських приміщень,
інших будівель та споруд більше ніж за 50 метрів до межі з
земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю
"Київоблбуд-1"(Державний акт на право власності на земельну
ділянку серії ЯД №693323 від 08.11.2006р., кадастровий номер
3220888000:06:001:0024). Зобов'язано відповідачів встановити
охоронні та санітарно-захисні зони складських приміщень, інших
будівель та споруд в межах земельної ділянки площею 3,4348га, яка
орендується приватним підприємством "Саньсун"відповідно до
договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006, та в межах
земельної ділянки площею 2,5га, яка орендується приватним
підприємством "Саньсун"відповідно до договору оренди земельної
ділянки від 25.10.2004, а також зобов'язано приватне підприємство
"Саньсун"знести будівлю складського приміщення №2, яке є складовою
частиною складського комплексу з адміністративними приміщеннями,
що будується згідно комплексного висновку державної експертизи
№227/06 від 08.12.2006 на земельних ділянках площами 3,4348га та
2,5га, які орендуються приватним підприємством "Саньсун"на
підставі договорів оренди від 07.03.2006 та від 30.10.2004,
укладених між приватним підприємством "Саньсун"та Щасливською
сільською радою.
ПП "Саньсун" в поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Київської області, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.114
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.376 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст.34,35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема,
скаржник вважає, що суди залишили поза увагою належні
докази -висновок державної інвестиційної експертизи №227/06 від
08.12.2006, яким встановлено факт відсутності порушення
будівельних, санітарних, технічних та інших норм при проектуванні
складського комплексу, та погоджену з боку санепідемстанції
проектну документацію. Окрім того, судом першої інстанції не
прийнято до уваги висновки, вміщені в постанові Вищого
господарського суду України від 26.06.2007 у даній справі, якою
уточнено ухвалу про забезпечення позову і заборонено вчиняти дії,
спрямовані на будівництво виключно "ближче ніж за 50 метрів до
межі з земельною ділянкою ТОВ "Київоблбуд-1". Таким чином, ВГСУ
фактично встановив граничний обсяг території, на який може
поширюватися порушення інтересів позивача, але суди першої та
апеляційної інстанцій не зважив за необхідне обмежитися
відновленням порушеного права виключно на даній території.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх
інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з
наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову
апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Позивач є власником земельної ділянки, розміром 16,1316га,
кадастровий номер 3220888000:06:001:0024, що підтверджується
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД
№693323 від 08.11.2006; земельної ділянки, розміром 8,4895га,
кадастровий номер 3220888000:06:001:002, що підтверджується
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД
№693324 від 08.11.2006, та земельної ділянки розміром 11,7905га
кадастровий номер 3220888000:03:006:0042, що підтверджується
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД
№691978 від 14.11.2006, які розташовані в с.Щасливому
Бориспільського району Київській області.
Згідно з кадастровими планами земельних ділянок ТОВ
"Київоблбуд-1"та ПП "Саньсун", листа Державного інституту
"УКРНДIПРОЦИВIЛЬСIЛЬБУД"№361 від 04.03.2007 та доданого до нього
викопіювання із схеми планування території Щасливської сільської
ради - земельна ділянка розміром 16,1316га, кадастровий номер
3220888000:06:001:0024, що належить позивачу на праві власності
згідно з Державним актом серії ЯД №693323 від 08.11.2006, межує з
земельною ділянкою площею 3,4348га, яка використовується першим
відповідачем на умовах договору оренди земельної ділянки від
07.03.2006 під розширення території для будівництва складських
приміщень в с.Щасливому на території Щасливської сільської ради
Бориспільського району Київської області.
Зазначений вище факт також встановлений постановою
господарського суду Київської області від 11.06.2007 у справі №
А9/120-07 про визнання протиправним та скасування дозволу на
виконання будівельних робіт. Вказана постанова набрала законної
сили, оскільки залишена без змін ухвалою Київського апеляційного
адміністративного суду від 17.09.2007.
08.12.2006р. відповідачам Iнспекцією державного
архітектурно-будівельного контролю відділу містобудування та
архітектури Бориспільської районної державної адміністрації видано
Дозвіл на виконання будівельних робіт №43, згідно якого
відповідачам дозволено будівництво складського комплексу з
адміністративними приміщеннями на земельній ділянці площею
3,4348га, яка орендується ПП "Саньсун"відповідно до договору
оренди земельної ділянки від 07.03.2006, та на земельній ділянці
площею 2,5га, яка орендується першим відповідачем за договором
оренди земельної ділянки від 30.10.2004.
Господарським судом було встановлено, що будівля складу №2
складського комплексу з адміністративними приміщеннями практично
збудована, даний факт не заперечувався ПП "Саньсун"та був
підтверджений ним у судовому засіданні при розгляді апеляційної
скарги.
Як вбачається з експлікації будівель та споруд складського
комплексу з адміністративними будівлями в с.Щасливому,
Бориспільського району Київської області, що була погоджена
відповідно до Протоколу містобудівної ради №29/10 від 05.10.2006,
складське приміщення №2 будується безпосередньо поряд з межею
земельної ділянки площею 3,4348 га, що орендується першим
відповідачем на підставі договору оренди від 07.03.2006, та
земельної ділянки площею 16,1316га, кадастровий номер
3220888000:06:001:0024, що належить позивачу на праві власності.
Зазначений вище факт також встановлений рішенням
господарського суду Київської області у справі №А9/120-07 від
11.06.2007, яке набрало законної сили відповідно до ухвали
Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 про
визнання протиправним та скасування дозволу на виконання
будівельних робіт.
Відповідно до ч.1 ст.112 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
(далі - ЗК України) охоронні зони створюються: а)
навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної
спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і
захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж
ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо
промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх
експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх
негативною впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші
природні об'єкти.
Відповідно до ч.1 ст.114 ЗК України санітарно-захисні зони
створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих
речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових
і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих
випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від
територій житлової забудови.
Відповідно до Державних санітарних правил забудови населених
пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я
України №173 від 19.06.1996 ( z0379-96 ) (z0379-96)
, охоронні та
санітарно-захисні зони навколо складських приміщень становлять не
менше 50 метрів. Відповідно до п.5.10 зазначених правил у
санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: житлових
будинків з прибудинковими територіями, гуртожитків, готелів,
будинків для приїжджих, аварійних селищ; дитячих дошкільних
закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та
оздоровчих установ загального та спеціально призначення зі
стаціонарами, наркологічних диспансерів; спортивних споруд, садів,
парків, садівницьких товариств; охоронних зон джерел
водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної
розподільної мережі. Не допускається використання для вирощування
сільськогосподарських культур, пасовищ, для худоби земель
санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє
середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають
віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини,
діоксини, радіоактивні речовини та ін.).
Згідно з пунктами 4.5,4.11 ДБН 360-92** "Планування і
забудова міських сільських поселень", затверджених наказом
Держкоммістобудування від 19.03.2002, та пунктом 3.34 ДБН
Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень",
затверджених наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994р. №6
( v0006307-94 ) (v0006307-94)
, мінімальні санітарно-захисні зони для всіх
виробничих будівель і складів, які не виділяють у навколишнє
середовище шкідливих, з неприємним запахом і пожежонебезпечних
речовин, не створюють підвищення рівнів шуму, вібрації,
електромагнітних випромінювань, і не вимагають під'їзних
залізничних шляхів, повинні бути не менше 50 метрів. У
санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати будівлі і
споруди, житлові будинки, дитячі дошкільні установи,
загальноосвітні школи, установи охорони здоров'я та відпочинку,
спортивні споруди, сади, парки, садівницькі товариства й городи.
Таким чином, санітарно-захисна зона навколо складського
приміщення №2 поширюється на 50 метрів на земельну ділянку
позивача, що також підтверджується листом Державного інституту
"УКРНДIПРОЦИВIЛЬСIЛЬБУД"№361 від 04.03.2007 та доданого до нього
викопіювання із схеми планування території Щасливської сільської
ради (том 1, а.с.94).
Пунктом 1 ст.91 ЗК України встановлено, що власники земельних
ділянок зобов'язані дотримуватися правил добросусідства та
обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та
охоронних зон.
Згідно зі ст.103 ЗК України власники та землекористувачі
земельних ділянок повинні обирати такі способи використання
земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких
власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається
найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи,
шумове забруднення тощо).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що
будівництво складського приміщення №2 з поширенням санітарної зони
зазначеного приміщення на суміжну ділянку без погодження з
суміжним землевласником або укладення з ним договору про
встановлення земельного сервітуту здійснено з істотним порушенням
будівельних норм і правил та порушує право власності позивача на
зазначену земельну ділянку, оскільки це протиправно обмежує його
право власності.
Посилання ПП "Саньсун"у апеляційній скарзі на невідповідність
зазначеного висновку обставинам даної справи апеляційна інстанція
визнала необгрунтованим, оскільки ПП "Саньсун"не надало належних
документальних доказів, які б свідчили про отримання згоди на
будівництво складського приміщення №2 з поширенням санітарної зони
зазначеного приміщення на суміжну ділянку у попередніх власників
суміжної земельної ділянки, яка на даний час належить позивачу.
Відповідно до ч.3 ст.375 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
право власника на забудову здійснюється ним за умови
додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та
інших норм і правил, а також за умови використання земельної
ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
житловий
будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються
самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на
земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без
належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з
істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо власник
(користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права
власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює)
самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це
порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка
здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
За оцінкою апеляційного господарського суду, суд першої
інстанції дійшов вірного висновку про те, що збудована з істотним
порушенням будівельних норм і правил та з порушенням права
власності ТОВ "Київоблбуд-1"на суміжну земельну ділянку будівля
складу №2, яка входить до складу складського комплексу з
адміністративними приміщеннями, що будується на земельних ділянках
площами 3,4348га та 2,5га, які орендуються ПП "Саньсун"на підставі
договорів оренди від 07.03.2006 та від 30.10.2004, підлягає
знесенню відповідно до вимог ч.4 ст.376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
власник земельної ділянки або землекористувач може
вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть
якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння
земельною ділянкою.
Судами з врахуванням чинної постанови господарського суду
Київської області від 11.06.2007 у пов'язаній адміністративній
справі № А9/120-07 та на підставі ретельної правової оцінки
наявних у справі державних актів на право власності на земельну
ділянку серії ЯД №693323 від 08.11.2006, серії ЯД №693324 від
08.11.2006, серії ЯД №691978 від 14.11.2006, умов договорів оренди
земельної ділянки від 07.03.2006 та від 30.10.2004, кадастрових
планів земельних ділянок ТОВ "Київоблбуд-1"та ПП "Саньсун", листа
Державного інституту "УКРНДIПРОЦИВIЛЬСIЛЬБУД"№361 від 04.03.2007
та доданого до нього викопіювання із схеми планування території
Щасливської сільської ради, експлікації будівель та споруд
складського комплексу з адміністративними будівлями в с.Щасливому,
Бориспільського району Київської області, погодженої відповідно до
Протоколу містобудівної ради №29/10 від 05.10.2006 та інших
доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а
відповідачами не спростовано факти порушення прав позивача, як
землевласника, вчиненням першим відповідачем дій по будівництву
складського приміщення №2 з істотним порушенням будівельних і
санітарних норм і правил, а саме шляхом незаконного поширення
санітарно-захисної зони зазначеного приміщення на суміжну ділянку
без погодження з суміжним землевласником або укладення з ним
договору про встановлення земельного сервітуту, в зв'язку з чим
судом правомірно застосовано передбачені ст.376 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
наслідки у вигляді знесення забудовником складського
приміщення №2.
Що стосується задоволення судом позовних вимог про заборону
відповідачам здійснювати будівництво (проектно-вишукувальні та
будівельні роботи) складських приміщень, інших будівель та споруд
більше ніж за 50 метрів до межі з земельною ділянкою Товариства з
обмеженою відповідальністю "Київоблбуд-1"(Державний акт на право
власності на земельну ділянку серії ЯД №693323 від 08.11.2006р.,
кадастровий номер 3220888000:06:001:0024), то вказаний спосіб
захисту цивільних прав встановлено ч.2 ст.386 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої власник, який має підстави
передбачати можливість порушення свого права власності іншою
особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення
нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про
вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Касаційна інстанція погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції про доведеність факту знаходження будівлі складського
приміщення №2 безпосередньо поряд з межами земельної ділянки
площею 3,4348га, що орендується першим відповідачем на підставі
договору оренди від 07.03.2006, та земельної ділянки площею
16,1316га, кадастровий номер 3220888000:06:001:0024, що належить
позивачу на праві власності, з посиланням на лист Державного
інституту "УКРНДIПРОЦИВIЛЬСIЛЬБУД"№361 від 04.03.2007, додане до
нього викопіювання із схеми планування території Щасливської
сільської ради, експлікацію будівель та споруд складського
комплексу з адміністративними будівлями в с.Щасливому, чим
спростовуються твердження скаржн ика про зворотне.
Тим більше, що постановою господарського суду Київської
області від 11.06.2007 у пов'язаній адміністративній справі
№А9/120-07 (а.с.53 том 2) встановлено, що межування зазначених
земельних ділянок підтверджується також їх кадастровими планами,
та не заперечується третьою особою (ПП "Саньсун").
Колегія відхиляє безпредметні посилання скаржника в
обгрунтування своїх заперечень на порушення судами ст.35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки оскаржувані рішення та постанова не
містять жодних посилань на вказану норму процесуального права.
Недоречними визнаються також категоричні доводи першого
відповідача про те, відповідно до ст.197 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
підставою для встановлення меж земельних
ділянок є виключно дані земельного кадастру (кадастрових зйомок),
оскільки зазначена стаття не містить жодних вказівок з цього
приводу, а регулює лише складові частини кадастрового зонування.
Окрім того, твердження скаржника про недоведеність
знаходження будівлі складського приміщення №2 на спільній межі
належних позивачу та ПП "Саньсун" земельних ділянок є по суті
посиланням на недоведеність обставин справи, проте, згідно
імперативних вимог ч.2 ст.111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі не допускаються
посилання на недоведеність обставин справи.
Колегія погоджується з доводами першого відповідача про те,
що згідно з ч.1 ст.114 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є
джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів
шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль,
електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, до яких (джерел
виділення перелічених речовин) збудоване складське приміщення
можливо і не відноситься, проте, вказаним не спростовується
встановлений судами факт порушення забудовником будівельних норм,
а саме п.п.4.5,4.11 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських
сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування
від 19.03.2002, та п.3.34 ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова
сільських поселень", затверджених наказом Мінбудархітектури
України від 05.01.1994р. №6 ( v0006307-94 ) (v0006307-94)
, у відповідності з
якими мінімальні санітарно-захисні зони для всіх виробничих
будівель і складів, які не виділяють у навколишнє середовище
шкідливих, з неприємним запахом і пожежонебезпечних речовин, не
створюють підвищення рівнів шуму, вібрації, електромагнітних
випромінювань, і не вимагають під'їзних залізничних шляхів,
повинні бути не менше 50 метрів.
Iнші наявні заперечення першого відповідача зводяться
передусім до посилань на необхідність надання переваги одним
доказам (висновок державної інвестиційної експертизи №227/06 від
08.12.2006 та погоджена з боку санепідемстанції проектна
документація) перед іншими доказами (кадастрові плани земельних
ділянок ТОВ "Київоблбуд-1"та ПП "Саньсун", лист Державного
інституту "УКРНДIПРОЦИВIЛЬСIЛЬБУД"№361 від 04.03.2007 та додане до
нього викопіювання із схеми планування території Щасливської
сільської ради, експлікація будівель та споруд складського
комплексу з адміністративними будівлями в с.Щасливому), однак,
згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З цих же підстав відхиляються доводи скаржника про порушення
судом вимог ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо допустимості
доказів.
Водночас касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити,
що оформлене постановою господарського суду Київської області від
11.06.2007 у адміністративній справі №А9/120-07 скасування
виданого ПП "Саньсун" дозволу інспекції ДАБК відділу
містобудування та архітектури Бориспільської райдержадміністрації
на виконання будівельних робіт №43 від 08.12.2006 додатково
свідчить про порушення вказаним підприємством будівельних норм та
ведення самочинного будівництва на суміжній з позивачем земельній
ділянці, оскільки згідно з ч.10 ст.29 Закону України "Про
планування і забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
здійснення
будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на
виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також
здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається
самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно
з законодавством.
Помилковими вважаються також посилання скаржника в
обгрунтування своїх заперечень на ч.7 ст.376 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якою врегульовано судовий порядок зобов'язання
порушника будівельних норм провести перебудову збудованого об'єкта
в разі пред'явлення позову відповідного органу державної влади або
органу місцевого самоврядування, оскільки вказана норма не
поширюється на спірні правовідносини, що виникли між суміжними
землевласником (позивачем) та землекористувачем (першим
відповідачем) без участі відповідного органу державної влади або
органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, касаційна інстанція приймає до уваги посилання
скаржника на помилкове неврахування судом першої інстанції
вказівок постанови Вищого господарського суду України від
26.06.2007 щодо обмеження території дії заборони будівництва ПП
"Саньсун" об'єктів на орендованій ним земельній ділянці ("ближче
ніж за 50 метрів до межі з земельною ділянкою ТОВ "Київоблбуд-1"),
та у зв'язку з цим вбачає підстави доручити господарському суду
Київської області в порядку ст.89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виправити допущену описку в пункті 2 резолютивної частини рішення
від 15.10.2007 шляхом виключення слова "більше", зазначеного після
слів "... здійснювати будівництво (проектно-вишукувальні та
будівельні роботи) складських приміщень, інших будівель та
споруд", та замінити його словом "ближче", далі по тексту, що
відповідатиме змісту розглянутих позовних вимог та мотивувальної
частини рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для
скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5,111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 19.12.2007 у справі №407/19-06 залишити без змін, а
касаційну скаргу ПП "Саньсун" -без задоволення.
Доручити господарському суду Київської області в порядку
ст.89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виправити допущену описку в пункті 2
резолютивної частини рішення від 15.10.2007 шляхом виключення
слова "більше", зазначеного після слів "... здійснювати
будівництво (проектно-вишукувальні та будівельні роботи)
складських приміщень, інших будівель та споруд", та замінити його
словом "ближче", далі по тексту, що відповідає змісту розглянутих
позовних вимог.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун