Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Бороденко А.В. -довіреність від 14.02.2008 р.

відповідачів

ОСОБА_1 ОСОБА_2 -довіреність від 20.08.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

на постанову

від 14.11.2007 Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 26/311 господарського суду Львівської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Ходорівполіграфмаш"

до

- Виконавчого комітету Ходорівської міської ради - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2007 р. Відкрите акціонерне товариство "Ходорівполіграфмаш" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Ходорівської міської ради, підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових будівель майнового комплексу від 06.08.2007 р.

Одночасно із позовною заявою ВАТ "Ходорівполіграфмаш" до господарського суду було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.09.2007 р. (суддя Деркач Ю.Б.) порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме, забезпечено позов шляхом накладення арешту на майновий комплекс (котельня, солерозчинник, димова труба), що знаходяться в м.Ходорові Жидачівського району Львівської області по вул. Стрілецька, 1 і належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

За апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Львівський апеляційний господарський суд (судді: Бойко С.М., Марко Р.I., Бонк Т.Б.), переглянувши в апеляційному порядку ухвалу від 10.09.2007 р. в частині вжиття заходів забезпечення позову, постановою від 14.11.2007 р. залишив її без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо підставності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме майновий комплекс (котельня, солерозчинник, димова труба), що знаходяться в м. Ходорові Жидачівського району Львівської області по вул. Стрілецька,1 і належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки судом встановлено та позивачем доведено наявність обставин, передбачених вищевказаною нормою, які є підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Посилання підприємця ОСОБА_1 на те, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали спірне майно йому не належало, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки вжиті заходи забезпечення позову стосуються спірного майна, а отже і не порушують права та охоронювані законом інтереси відповідача з наведених же ним підстав.

Підприємець ОСОБА_1 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 10.09.2007 р. в частині вжиття заходів забезпечення позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. скасувати, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм процесуального права, в саме приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , посилаючись на те, що відповідач не є власником спірного майна, на яке накладено арешт.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору від 06.08.2007 р. купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу (котельня, солерозчинник, димова труба, що знаходяться в м. Ходорові Жидачівського району Львівської області по вулиці Стрілецька, 1).

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 цього кодексу, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку

Відповідно до Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. № 9 (va009700-06) , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 10.09.2007 р., якою було вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, суд апеляційної інстанції зазначав, що оскільки предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.08.2007 року, що тягне за собою застосування реституції у випадку задоволення позову згідно вимог статті 216 Цивільного кодексу України (435-15) , то існує зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу реєстрації права власності, спірні приміщення підприємцем ОСОБА_1 були продані ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу від 17.08.2007 р., тобто до подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову (а.с. 85).

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що оскаржувана у справі постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 та ухвала господарського суду Львівської області від 10.09.2007 в частині забезпечення позову прийняті з порушенням норм процесуального права, та підлягають скасування.

Керуючись статтями 66 - 67, статтею 111-9, статтями 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу господарського суду Львівської області від 10.09.2007 р. в частині забезпечення позову, визначеному у пункті 6 цієї ухвали та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2007 р. у справі № 26/311 господарського суду Львівської області скасувати.

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити.