ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 р.
№ 2/127
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
за участю представника позивача:
касаційну скаргу
судовому засіданні у м. Києві
Дубовецького Ю.О.
Українського союзу об'єднань підприємств та організацій
побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс"
на постанову
від 03.10.2007
Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 2/127
господарського суду
міста Києва
за позовом
Українського союзу об'єднань підприємств та організацій
побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс"
до
Акціонерного комерційного банку "Iнтерконтинентбанк"
за участю третьої особи -
Державної виконавчої служби у Шевченківському районі міста
Києва
про
стягнення 555081,32 грн.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання
не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були
повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року Український союз об'єднань підприємств та
організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс"
звернувся з позовом до акціонерного комерційного банку
"Iнтерконтинентбанк" про стягнення з відповідача неустойки в сумі
286817,20 грн. за несвоєчасне звільнення приміщення, збитків у
вигляді неодержаного доходу на загальну суму 259247,12 грн.,
8515,00 грн. пені та 502,00 грн. річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2007
залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних
вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну виконавчу
службу у Шевченківському районі міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2007 у
справі № 2/127 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.10.2007 вищезазначене судове рішення змінено. Позов задоволено
частково. Стягнено з АКБ "Iнтерконтинентбанк" на користь
Українського союзу об'єднань підприємств та організацій побутового
обслуговування населення "Укрсоюзсервіс" неустойку в сумі
286817,20 грн. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 03.10.2007 та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги скаржник
мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми
процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзивів на касаційну скаргу відповідач та третя особа до
Вищого господарського суду України не надіслали.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, і це відповідає
наявним матеріалам справи, 01.06.2003 між позивачем та
відповідачем був укладений договір суборенди № 22/Т/03, згідно з
умовами якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове
платне користування приміщення в нежилому адмінбудинку в м. Києві
по вул. Воровського, 22 для розміщення персоналу відповідача і
використання відповідно до завдань, визначених статутом
відповідача.
Відповідно до умов зазначеного договору зі змінами, внесеними
додатковою угодою від 23.10.2003, загальна площа приміщень, що
передаються в суборендне користування, становить 1305,41 м-2, а
строк суборенди встановлено з 01.06.2003 по 31.05.2008 включно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2007 у
справі № 16/184 договір суборенди № 22/Т/03 від 01.06.2003
розірвано та виселено відповідача з приміщення, що є предметом
вказаного договору.
Апеляційним судом також було встановлено, що частину
приміщень площею 284,35 м-2, що є предметом договору, відповідач
повернув позивачу 01.10.2006, а решту орендованих за договором
приміщень площею 1021,06 м-2 відповідач повернув позивачу лише
27.01.2007. У цьому ж зв'язку, позивач звернувся до суду з цим
позовом та просив стягнути з відповідача грошові суми неустойки,
збитків, пені та річних за безпідставне користування відповідачем
приміщеннями позивача площею 1021,06 м-2 за період з 01.10.2006 по
26.01.2007.
Вищенаведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку
і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 549, 617, 653, 785 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшов до обгрунтованого висновку про часткове
задоволення позову та стягнення з відповідача 286817,20 грн.
неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення. При цьому, суд
обгрунтовано виходив з того, що у зв'язку з тим, що рішення
господарського суду міста Києва від 13.06.2006 у справі 16/184,
яким відповідача виселено з оспорюваного приміщення, набрало
законної сили 12.09.2006, то починаючи саме з цієї дати у
відповідача виникло перед позивачем зобов'язання сплачувати за
користування спірними приміщеннями неустойку у вигляді подвійної
плати за договором оренди.
Наявні матеріали справи не суперечать вищезазначеним
висновкам суду, а постановлене у справі судове рішення, у його
наведеній частині, не оскаржується жодною з сторін.
Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про стягнення з
відповідача грошової суми збитків, апеляційний суд правомірно
виходив з того, що позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не доведено наявність всіх передбачених законом умов
виникнення цивільно-правової відповідальності відповідача за
завдання позивачу збитків, які були б пов'язані з діями або
бездіяльністю відповідача.
У цьому ж зв'язку, погоджуючись з рішенням господарського
суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в іншій
частині, а саме в частині стягнення з відповідача грошових сум
пені та річних, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що
оскільки вказані вимоги не сформульовані як самостійні, не містять
окремого обгрунтування і доказів, а є правовим наслідком
задоволення вимог про стягнення збитків у вигляді неодержаного
прибутку, чого в даному випадку не відбулося, суд першої інстанції
прийняв правомірне рішення щодо відмови в задоволенні вказаних
вимог.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції
винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає
вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Українського союзу об'єднань підприємств та
організацій побутового обслуговування населення "Укрсоюзсервіс"
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.10.2007 у справі № 2/127 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.