38/307 Про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення - Текст документа

В серпні 2007 року Шевченківська районна в м. Києві рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення, загальною площею 84,4 кв.м., розташованого по вул. Пушкінській, 31, літ. "В" у місті Києві. Крім того, позивач просив виселити відповідача із вказаного нежитлового приміщення та зобов"язати останнього передати орендоване приміщення за актом прийому -передачі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2007 року (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 року (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.I.), позов задоволено повністю; витребувано з незаконного володіння ТОВ "Український сувенір" нежитлове приміщення, загальною площею 84,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літ "В" шляхом виселення останнього із вказаного приміщення; зобов"язано ТОВ "Український сувенір" передати Шевченківській районній в м. Києві раді за актом прийому-передачі вищезазначене нежитлове приміщення та стягнуто з відповідача судові витрати.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.04.2006 року між сторонами укладено договір оренди №1595/2, за яким відповідач з 24.04.2006 року до 01.04.2007 року орендував надане позивачем у користування нежитлове приміщення, загальною площею 84,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літ "В".

Пунктом 3.2.18 вказаного договору відповідач зобов"язався протягом 10 робочих днів з дня надіслання орендодавцем письмового повідомлення передати орендований об"єкт останньому у такому стані, в якому він отримав в оренду.

Позивач, проінформувавши відповідача про проведення конкурсу щодо визначення нового орендаря вказаного приміщення, після закінченні строку дії договору звернувся до відповідача із заявою про припинення терміну дії договору та відмову від його продовження. В цій же заяві позивач вимагав звільнити орендоване відповідачем приміщення та повернути його власнику. Рішення про проведення конкурсу прийнято позивачем відповідно до ч.1 ст.118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) щодо здійснення передачі державного та комунального майна у 2007 році виключно на конкурсних засадах.

За результатами проведеного конкурсу, учасниками якого були ТОВ "ТД Ватра", ТОВ "Український сувенір" та ТОВ "4Сайд Ук", переможцем права оренди вказаного майна визнано останнє, з яким 24.05.2007 року укладено договір оренди.

У зв"язку з викладеним позивач звернувся до суду про витребування вказаного майна з володіння відповідача шляхом виселення останнього.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з правомірності позовних вимог щодо обов"язку відповідача звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 84,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літ "В", у зв"язку з закінченням строку дії договору оренди.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) врегульовано організаційні відносини, пов'язані з перебуванням майна у комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Згідно статті 17 вказаного Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні норми щодо врегулювання орендних відносин майна, що перебуває у комунальній власності, закріплені у статтях 763, 764 ЦК України (435-15) .

Статтею 785 ЦК України (435-15) передбачені обов'язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий же обов"язок орендаря щодо повернення орендованого майна закріплений у ч.1 ст.27 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

З огляду на встановлення судами попередніх інстанції безпідставного перебування відповідача у нежитловому приміщенні, загальною площею 84,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 31, літ "В", господарський суд міста Києва, з висновками якого погодився Київський апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Шевченківської районної в м.Києві ради щодо витребування даного приміщення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сувенір" шляхом виселення останнього.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) , обставин, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень, зокрема, перебування спірного майна у власності об"єднання співвласників багатокваритирного будинку.

Згідно ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Твердження касаційної скарги про те, що вказане приміщення є власністю громадян -власників квартир у житловому будинку по вул. Пушкінській, 31 -В в м.Києві, як допоміжне приміщення цього будинку, не заслуговують на увагу та не впливають на домовленість сторін за договором №1595/2 від 24.04.2006 року щодо дотримання строків перебування відповідача у наданому позивачем в оренду приміщенні.

Відповідно до ст.629 ЦК України (435-15) договір є обов"язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відаповідальністю "Український сувернір" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007р. у справі №38/307 залишити без змін.