Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.I. -головуючого,

Стратієнко Л.В.,

Грека Б.М.

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

Чекалюк Л.О.,

3-ої особи

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу

Державного комітету України з державного матеріального резерву

на постанову

від 5 листопада 2007 р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 17/77/18/305

за позовом

Державного комітету України з державного матеріального резерву

до

ВАТ "Луганськмлин"

третя особа:

Луганська обласна державна адміністрація про

стягнення 39011,186 тонн зерна пшениці, 7166355,26 грн. та 17994861,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про повернення 42522,236 тонн зерна державного матеріального резерву, в тому числі 32000,464 тонн пшениці - 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4 класу основного боргу і 2880,03 тонни пшениці 3-го класу та 630,97 тонн пшениці 4-го класу - відсотки за користування та сплату штрафних санкцій в сумі 20251785,64 грн., з яких штраф 16287426,12 грн. і пені 3964359,52 грн., посилаючись на те, що останній не виконує умов договору про позичання.

У травні 2003 року ВАТ "Луганськмлин" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про визнання договору про позичання від 18.05.1998 року недійсним, як удавану угоду.

В процесі розгляду справи, 04.07.2003 року Державний комітет України з державного матеріального резерву уточнив та збільшив свої позовні вимоги і просив зобов'язати ВАТ "Луганськмлин" повернути до державного резерву заборгованість у розмірі 32000,464 тонни пшениці 3-го класу та 7010,772 пшениці 4 класу.

Стягнути з ВАТ "Луганськмлин" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву відсотки за користування позичкою в сумі 7166355,26 грн. та штрафні санкції в сумі 17994861,12 грн. в тому числі штраф - 16287426,12 грн. і пені 1707435 грн.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23 квітня 2004 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 6 вересня 2004 року постановлено рішення господарського суду Луганської області від 23.04.04 року у справі № 17/77-(18/305) в частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву 32000,464 тонн пшениці 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4-го класу -скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву м. Київ до відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин" про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву 32000,464 тонн пшениці 3-гс класу та 7010,722 тонн пшениці 4-го класу.

Зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Луганськмлин" повернути на користь Державного комітету з державного матеріального резерву зерно в кількості 32000,464 тонн пшениці 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4-го класу.

В решті вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин" на користь Державного комітету з державного матеріального резерву 7166355,26 грн. відсотків за користування позичкою, а- також штрафних санкцій в розмірі 17994861,12 грн., а також в частині вимог за зустрічним позовом рішення господарського суду Луганської області від 23.04.04р. залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 січня 2005 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 вересня 2004 року в частині стягнення відсотків за користування позичкою в сумі 7166355,26 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17994861,12 грн. скасовано та справу в цій частині направлено господарському суду Луганської області на новий розгляд в іншому складі суду.

В решті постанову залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 лютого 2005 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13 січня 2005 року.

5 жовтня 2007 року ВАТ "Луганськмлин" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 6.09.2004 року за нововиявленими обставинами.

В обгрунтування заявлених вимог ВАТ "Луганськмлин" посилалось на те, що рішенням господарського суду м.Києва від 1.11.2006 по справі № 46/448 задоволено позов ВАТ "Луганськмлин" та визнано недійсним договір позичання № ЮР-2/75-98 від 18.05.1998.

Зазначеним рішенням встановлено факти, що позичка у розмірі 40 тис. тонн продовольчого зерна надавалась сільським господарствам Луганської області, а не ВАТ "Луганськмлин". Судом також встановлено, що прийняті на себе зобов'язання з повернення позиченого зерна набувають сільгосптоваровиробники, яким безпосередньо і було передано зерно, а ВАТ "Луганськмлин" у цих відносинах відводились лише агентські (транзитні) функції розподілу продукції серед отримувачів.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5.11.2007 року заяву ВАТ "Луганськмлин" про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 6.09.2004 за нововиявленими обставинами задоволено.

Постановлено постанову від 06.09.2004 року в частині задоволення позовних вимог Державного комітету з державного матеріального резерву до ВАТ "Луганськмлин" про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву 32000,464 тонни пшениці 3-го класу та 7010782 тонни пшениці 4-го класу скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити.

У касаційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву просить вказану постанову скасувати, як прийняту з порушенням норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Луганськмлин" просить в її задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до статті 112 ГПК України (1798-12) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами за наявності двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору та виявлення їх після прийняття рішення зі спору (обставини які не могли бути відомі заявникові). За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Як зазначалося раніше, в основу заяви про перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2004 року за нововивленими обставинами було покладено те, що рішенням господарського суду м.Києва від 01.11.2006 року по справі №46/448 задоволено позов ВАТ "Луганськмлин" та визнано недійсним договір позичання № ЮР-2/75-98 від 18.05.1998 року.

Вказаним рішенням встановлено факти, що позичка у розмірі 40 тис. тонн продовольчого зерна надавалась сільським господарствам Луганської області, а не ВАТ "Луганськмлин" та що прийняті на себе зобов'язання з повернення позиченого зерна набувають сільгосптоваровиробники, яким безпосередньо і було передано зерно, а ВАТ "Луганськмлин" у цих відносинах відводились лише агентські функції розподілу продукції серед отримувачів.

Вказані обставини були покладені в основу прийнятого Донецьким апеляційним господарським судом рішення про перегляд постанови від 06.04.2004 року за нововиявленими обставинами.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки зазначені встановленими нові обставини згідно рішення господарського суду м.Києва від 01.11.2006 року по справі №46/448 не є нововиявленими. Вони були відомі сторонам з моменту укладення та підписання договору між сторонами та на протязі всього часу розгляду даної справи перевірялись та досліджувались господарськими судами різних інстанцій, в тому числі і при прийнятті рішень у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2007 року, як прийнята з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а постанова цього ж суду від 06.09.2004 року - залишенню в силі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити .

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2007 року скасувати.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 вересня 2004 року залишити без змін.