ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     07 лютого 2008 р.
 
     № 11/256
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючий суддя : Першиков Є.В.
 
     суддів: Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
 
     розглянувши матеріали касаційної скарги
 
     закритого     акціонерного     товариства     "Донецьксталь"-
металургійний завод"
 
     на постанову
 
     Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2007р.
     у справі
 
     господарського суду
 
     № 11/256
 
     Донецької області
 
     за позовом
 
     державного підприємства "Придніпровська залізниця"
 
     до
 
     закритого     акціонерного     товариства     "Донецьксталь"-
металургійний завод"
 
     про
 
     за участю представників сторін:
 
     позивача -
 
     відповідача -
 
     стягнення 12 595,00грн.
 
     не з'явився
 
     пр. Жукова А.Г. -дов. №20-645 від 15.10.07р.
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
     У серпні  2007  року  державне  підприємство  "Придніпровська
залізниця" звернулось до господарського суду Донецької  області  з
позовом  до  закритого  акціонерного  товариства   "Донецьксталь"-
металургійний  завод"  про  стягнення  з  відповідача  на  користь
позивача  12  595,00грн.  штрафу  за  неправильне   зазначення   у
залізничній накладній коду вантажоодержувача.
 
     Рішенням   господарського   суду   Донецької   області    від
02.10.2007р. (суддя Чернота Л.Ф.) залишеним  без  змін  постановою
Донецького  апеляційного  господарського  суду  від   27.11.2007р.
(судді Шевкова Т.А., Діброва Г.I.,  Стойка  В.О.)  позовні  вимоги
задоволено у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача
є  обгрунтованими,  оскільки  відповідно  до  вимог  п.24  Статуту
залізниць України вантажовідправники  несуть  відповідальність  за
всі наслідки неправильності, неточності або неповноти  відомостей,
зазначених ним у залізничній накладній.
 
     Не  погоджуючись  з  рішеннями  судів  попередніх  інстанцій,
закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"- металургійний завод"
звернулось з касаційною  скаргою  до  Вищого  господарського  суду
України, в якій просить скасувати постанову  і  рішення,  прийняті
судами  попередніх  інстанцій,  та  прийняти  нове  рішення,  яким
відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки,
на думку скаржника, оскаржувані рішення прийняті з  порушенням  та
неправильним застосуванням норм матеріального права.
 
     Заслухавши пояснення  присутнього  представника  відповідача,
перевіривши  наявні  матеріали  справи  на  предмет   правильності
юридичної оцінки обставин справи  та  повноти  їх  встановлення  в
постанові та рішенні, колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,  касаційна
інстанція  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин  справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій  норм
матеріального та процесуального права.
 
     Судами попередніх інстанцій встановлено і це  підтверджується
матеріалами справи, що в березні 2007 року відповідачем відповідно
до накладної №49239671 зі станції Донецьк Донецької  залізниці  на
станцію Придніпровськ Придніпровської залізниці відправлено  вагон
№65308587 з вантажем -сталь сортова.
 
     Судами   встановлено,   що   у    вищезазначеній    накладній
вантажовідправником     -закритим     акціонерним      товариством
"Донецьксталь"-  металургійний  завод",  невірно   зазначено   код
одержувача вантажу,  тобто  у  накладній  №49239671  замість  коду
одержувача вантажу -ТОВ "Торговий дім "Содружество" 2888,  вказано
код  7482,  про   що   17.03.2007р.   на   станції   Придніпровськ
Придніпровської залізниці складено Акт загальної форми №3.
 
     Відповідно  до  статті  12  Закону  України  "Про  транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
        , підприємства транспорту мають  право  вимагати  від
пасажирів, відправників і  одержувачів  вантажів  виконання  вимог
цього Закону, кодексів  (статутів)  окремих  видів  транспорту  та
інших  нормативних  актів   України,   що   регулюють   діяльність
транспорту.
 
     Згідно  п.  6  Статуту   залізниць   України,   затвердженого
постановою  Кабінету  Міністрів  України  від  06.04.1998р.   №457
( 457-98-п ) (457-98-п)
        , накладна - основний перевізний документ встановленої
форми, оформлений  відповідно  до  Статуту  та  Правил  і  наданий
залізниці відправником разом з вантажем. Накладна  є  обов'язковою
двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення  вантажу,  яка
укладається між відправником та залізницею,  накладна  супроводжує
вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
 
     Пунктом  24  Статуту  Залізниць   України   передбачено,   що
вантажовідправники  несуть  відповідальність   за   всі   наслідки
неправильності, неточності або  неповноти  відомостей,  зазначених
ними у накладній.
 
     Обставини,  що  можуть  бути   підставою   для   матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача,
пасажирів  під   час   залізничного   перевезення,   засвідчуються
комерційними актами або  актами  загальної  форми,  які  складають
станції залізниць (п.129 Статуту залізниць України).
 
     Згідно з п. 2.1 "Правил  оформлення  перевізних  документів",
затверджених наказом Міністерства транспорту України  21.11.2000р.
за №644 ( z0863-00 ) (z0863-00)
        , вантажовідправник при  заповненні  комплекту
перевізних документів повинен зазначити точне й повне найменування
установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу та
його цифровий код.
 
     Відповідно до п.5.5. Правил оформлення перевізних документів,
якщо під час перевезення вантажу або на станції  його  призначення
буде виявлено неправильне зазначення у  накладній  відомостей  про
адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість,  то  з
відправника  стягується  штраф  згідно  п.122  Статуту   залізниць
України.
 
     Статтею 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         передбачено, що  обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені
певними засобами доказування  не  можуть  підтверджуватися  іншими
засобами доказування.
 
     Судами   попередніх   інстанцій    встановлено,    що    факт
неправильного  зазначення  вантажовідправником   коду   одержувача
вантажу засвідчений належним документом -Актом загальної форми  №3
від 17.03.2007р. станції Придніпровськ.
 
     Згідно до п.122 Статуту  залізниць  України,  за  неправильно
зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу,  його  назву,
код та адресу одержувача з відправника, порту стягується  штраф  у
розмірі згідно із п.118 цього Статуту. При цьому  відправник  несе
перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
 
     Відповідно до п.118 Статуту залізниць України, штраф підлягає
стягненню у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань
перевезення.
 
     Відповідно   до   п.   3.15   Роз'яснень   президії    Вищого
господарського  суду   України   від   29.05.2002р.   №   04-5/601
( v_601600-02 ) (v_601600-02)
        , у застосуванні п.118 Статуту слід мати на  увазі,
що   штраф   підлягає   стягненню   за   самий   факт    допущення
вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених
залізницею як на станції призначення або під час перевезення,  так
і  на  станції  відправлення   після   пред'явлення   вантажу   до
перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку  з
цим збитки.
 
     Також, згідно з  п.3.23  вищезазначених  роз'яснень  президії
Вищого господарського суду  України,  передбачений  п.122  Статуту
штраф за неправильно зазначені відомості про масу, кількість місць
вантажу,  його  назву,  код  та  адресу  одержувача  стягується  з
відправника.   Підставою    для    покладення    на    відправника
відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей
є акт загальної форми або комерційний акт,  складений  у  випадках
передбачених п.129 Статуту залізниць України.
 
     Статтею  111-7  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
           передбачено,   що
переглядаючи  у  касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна
інстанція  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин  справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції  норм
матеріального і процесуального права.
 
     Касаційна інстанція не має права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних
доказів над іншими, збирати нові докази або  додатково  перевіряти
докази.
 
     За  таких  обставин  та  враховуючи,  що  судами   попередніх
інстанцій досліджені  всі  наявні  у  справі  матеріали,  їм  дана
належна правова оцінка,  судова  колегія  не  вбачає  підстав  для
скасування постановлених по справі рішень господарських судів.
 
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5,  111-7,  111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України, -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну   скаргу    закритого    акціонерного    товариства
"Донецьксталь"- металургійний завод" залишити без задоволення.
 
     Постанову Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
27.11.2007р. по справі №11/256 залишити без змін.
 
     Головуючий суддя Є. Першиков
 
     Судді Т. Данилова
 
     I. Ходаківська