ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2008 р.
№ 35/89
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора м.Києва
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р.
у справі
№35/89 господарського суду міста Києва
за позовом
Заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах
держави в особі Київської міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпряночка"
про
знесення самовільно збудованої будівлі,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідача:
Палій Е.В. -керівник, Матяшевич М.М. -за довіреністю від
15.02.2007р.
прокуратури:
Савицька О.В. -прокурор відділу ГП України (посвід. №231 від
20.07.2005р.)
В судовому засіданні 23.01.2008р. оголошувалась перерва до
06.02.2008р., відповідно до ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, про що
сторони повідомлені.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2007р.
(суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 02.10.2007р. (судді Кондес
Л.О. -головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), в задоволенні
позову про зобов'язання ТОВ "Дніпряночка" знести самовільно
збудовану двоповерхову будівлю по вул.Бальзака, 94 м.Києва та
привести земельну ділянку у придатний для використання за цільовим
призначенням стан відмовлено.
Заступник прокурора м.Києва в касаційному поданні просить
скасувати рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить подання
залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення -без
змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представників відповідача, прокурора, дійшла висновку, що
касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами
попередніх інстанцій, позовні вимоги у даній справі обгрунтовані
тим, що прокуратурою Деснянського району м.Києва були розглянуті
матеріали Управління державного архітектурно-будівельного контролю
Київської міської державної адміністрації відносно ТОВ
"Дніпряночка" щодо самовільного будівництва двоповерхової споруди
по вул.Бальзака, 94 в м.Києві, згідно яких встановлено, що
відповідач здійснює будівництво двоповерхової споруди кафе та
офісу за вказаною адресою без затвердження проектної документації
та відповідного дозволу. Управлінням державного
архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної
адміністрації 30.07.2004р., 24.09.2004р., 07.03.2005р. видано
приписи про усунення порушень; начальником Держархбудконтролю
м.Києва відносно відповідача винесено постанови від 24.09.2007р.
№473-54, 14.03.2005р. №170-47 про накладення адміністративного
стягнення за самовільне будівництво на підставі складених
протоколів про правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій
виходили з недоведеності прокурором факту самовільного будівництва
відповідачем спірної будівлі. При цьому такий висновок судів
обгрунтований наступним.
12.04.2002р. на підставі договору купівлі-продажу приміщення
шляхом викупу відповідачем було придбано нежиле приміщення №2
першого поверху, загальною площею 116,5м-2, що складає 7/100
частин (від нежилого будинку), яке знаходиться за адресою: м.Київ,
вул.Бальзака, 94.
Рішенням Київської міської ради №517/574 від 21.12.2006р.
було передано ТОВ "Дніпряночка" в короткострокову оренду на 5
років земельну ділянку площею 0,03га для будівництва, експлуатації
та обслуговування міні-ринку на вул. Оноре де Бальзака, 94 у
Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та
громадської забудови.
Відповідачем було укладено договір №05.07.-11 від
11.07.2005р. на комплекс проектно-вишукувальних робіт на складання
технічної документації по оформленню права користування земельною
ділянкою та протокол погодження про договірну ціну на комплекс
проектно-вишукувальних робіт на складання технічної документації
по оформленню права користування земельною ділянкою по вул. Оноре
де Бальзака, 94 у Деснянському районі м. Києва.
Також суди послались на те, що матеріали справи містять ряд
документів, що підтверджують вжиття відповідачем відповідних
заходів щодо відведення вказаної земельної ділянки у спільну
оренду для обслуговування соціально-побутового комплексу на вул.
Оноре де Бальзака, 94 у Деснянському районі м. Києва.
Таким чином, суди дійшли висновку, що відповідач займає
вказану земельну ділянку на підставі зазначеного рішення Київської
міської ради №517/574 від 21.12.2006р., яке є чинним та не
скасовано.
При цьому суди погодились з доводами відповідача про те, що
ним не здійснювалось самовільне будівництво двоповерхової споруди
по вул.Бальзака, 94 в м.Києві, а здійснювалась на підставі дозволу
Київської міської державної адміністрації №002-3 від 10.01.2005р.
реконструкція існуючої будівлі торгового комплексу з розширенням
та прибудовою під кафе та офіс по вул.Бальзака, 94 в м.Києві.
Вищий господарський суд України не може погодитися з
переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Так, згідно приписів статті 375 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник земельної ділянки має право зводити на ній
будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати
перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим
особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені
ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови
додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та
інших норм і правил, а також за умови використання земельної
ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на
його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що право на забудову земельної
ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права
користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом
та отримання дозволу на виконання будівельних робіт (стаття 22
Закону України "Про основи містобудування" ( 2780-12 ) (2780-12)
). При цьому
під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість
власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній
будівництво у порядку, встановленому законом.
Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог,
передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, є
підставою для визнання такого будівництва самочинним.
Статтею 376 цього Кодексу передбачено, що житловий будинок,
будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним
будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній
ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного
дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними
порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, для вирішення даного спору суттєвим є встановлення
обставин щодо наявності чи відсутності права на забудову, тобто
права користування певною земельною ділянкою, відповідність мети
відведення земельної ділянки або наявність належного дозволу чи
належно затвердженого проекту, а також відповідність будівництва
будівельним нормам і правилам.
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
передача земельних ділянок, що перебувають у державній
або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 2, 3 статті 125 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
право на оренду земельної ділянки виникає
після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її
меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує
право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної
інстанції не взяли до уваги вищевикладені вимоги ч.1 ст.124 та
ч.ч.2, 3 ст.125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову з
посиланням на рішення Київської міської ради №517/574
( ra-517023-06 ) (ra-517023-06)
від 21.12.2006р. "Про передачу ТОВ "Дніпряночка
земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування
міні-ринку на вул. Оноре де Бальзака, 94 у Деснянському районі м.
Києва", не дали оцінки тій обставині, що вказане рішення прийняте
21.12.2006р., тоді як приписи Управління державного
архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної
адміністрації про усунення порушень та постанови начальника
Держархбудконтролю м.Києва відносно відповідача про накладення
адміністративного стягнення за самовільне будівництво на підставі
складених протоколів про правопорушення, з урахуванням яких подано
позов у даній справі, датовані 2004 та 2005 роками, тобто раніше,
ніж прийнято рішення Київської міської ради №517/574
( ra-517023-06 ) (ra-517023-06)
.
Також суди не дали оцінки тій обставині, що позивач просить
зобов'язати відповідача знести двоповерхову будівлю по
вул.Бальзака, 94 м.Києва, як самовільно збудовану, тоді як за цією
адресою відповідачем придбано частину приміщення (7/100) на
підставі договору від 12.04.2002р. купівлі-продажу шляхом викупу,
укладеного з представництвом Фонду державного майна України у
Деснянському районі м.Києва.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3
ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокуратури міста Києва задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2007р. та рішення господарського суду міста Києва від
27.06.2007р. у справі №35/89 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький