ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     31 січня 2008 р.
 
      № 6/169
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
     головуючого:
     Першикова Є.В.,
     суддів:
     Данилової Т.Б.,
     Ходаківської I.П.,
 
     розглянула
     касаційну скаргу
 
     відкритого    акціонерного     товариства     "Маріупольський
металургійний комбінат ім.Iлліча" (далі Товариство)
     на рішення
     господарського суду Донецької області
     від
     09.11.07
 
     у справі
     № 6/169
     господарського суду
     Донецької області
     за позовом
     державного підприємства "Донецька залізниця" (далі Залізниця)
     до
     Товариства
 
     про
     стягнення 811,20 грн. штрафу за невиконання плану  перевезень
вантажу
 
     В засіданні взяли участь представники:
     - позивача:
     не з'явились;
     - відповідача:
     не з'явились.
 
     Ухвалою  від  24.12.07  Вищого  господарського  суду  України
касаційна скарга Товариства № 94/863 від 22.11.07 була прийнята до
провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на
31.01.08.
 
     Вказана ухвала суду  була  направлена  сторонам  у  справі  в
установленому  порядку,  документів  які   б   свідчили   про   її
неотримання сторонами  у  справі  до  Вищого  господарського  суду
України  не  надходило,  отже  усіх  учасників  судового   процесу
відповідно до  ст.  111-4  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         належним чином повідомлено  про  час  і  місце
розгляду касаційної скарги.
 
     На  день  розгляду  справи  у  судовому  засіданні   31.01.08
будь-яких письмових  заяв  та  клопотань  від  учасників  судового
процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
 
     У судове засідання 31.01.08 представники сторін не з'явились.
     Враховуючи, що ухвалою про  призначення  справи  до  розгляду
учасників  судового  процесу  було  попереджено,  що  неявка   без
поважних причин у судове засідання не тягне за  собою  перенесення
розгляду справи на інші строки,  а  від  сторін  повідомлень  щодо
неможливості участі  у  судовому  засіданні  31.01.08  до  колегії
суддів Вищого господарського суду  України  не  надходило,  справа
розглядається за  наявними  матеріалами  справи,  а  повний  текст
постанови  Вищого  господарського   суду   України   направляється
сторонам у справі поштою в установленому законом порядку.
 
     Рішенням від 20.06.07 господарського суду  Донецької  області
(суддя Подколізна Л.Д.) у  задоволенні  позовних  вимог  Залізниці
було відмовлено.
 
     Постановою від 13.09.07 Вищого  господарського  суду  України
касаційну скаргу Залізниці задоволено частково.
 
     Рішення від 20.06.07 господарського  суду  Донецької  області
скасовано, а справу направлено на новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції.
 
     Під  час  нового  розгляду  справи  рішенням   від   09.11.07
господарського  суду  Донецької  області  (суддя  Радіонова  О.О.)
позовні вимоги Залізниці задоволено.
 
     З Товариства на користь Залізниці стягнуто 811,20 грн. штрафу
за невиконання плану перевезень  по  дорогам  призначення,  102,00
грн.    державного    мита    та    118,00    грн.    витрат    на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
     Рішення місцевого суду,  винесене  під  час  нового  розгляду
справи,  мотивовано  тим,  що  за  змістом  чинного  законодавства
вбачається, що залізниця здійснює планування та облік  перевезення
експортних вантажів  так  само,  як  і  по  перевезеннях  у  межах
України.
 
     Не погодившись з  вказаним  рішенням  суду  першої  інстанції
Товариство звернулось до  Вищого  господарського  суду  України  з
касаційною  скаргою  в   якій   просить   рішення   від   09.11.07
господарського  суду  Донецької  області   скасувати,   а   справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
     Свої  вимоги  скаржник  обгрунтовує  тим,  що  при  винесенні
оскарженого судового акту було  порушено  норми  матеріального  та
процесуального права, а саме: ст. 106 Статуту залізниць України,  
6 ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення,  п.п.
6.1,  6.7  Правил   планування   перевезень   вантажів,   ст.   43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     У своєму відзиві на касаційну скаргу Залізниця  щодо  доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку  з  чим
просить касаційну скаргу Товариства залишити  без  задоволення,  а
оскаржене судове рішення -без змін.
 
     Розглянувши матеріали справи,  касаційну  скаргу,  відзив  на
касаційну  скаргу,  заслухавши  пояснення  представників   сторін,
суддю-доповідача   по   справі,   проаналізувавши   на    підставі
встановлених фактичних обставин справи  правильність  застосування
судом норм матеріального та процесуального права,  колегія  суддів
Вищого  господарського  суду  України  дійшла  до   висновку,   що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
 
     Як встановлено попередньою  судовою  інстанцією  на  підставі
матеріалів справи, 25.03.04 між  Залізницею  та  Товариством  було
укладено договір № 84/2462  про  організацію  перевезень  вантажів
(далі Договір), відповідно до п. 2.1.1 якого  Залізниця  взяла  на
себе  зобов'язання  приймати  до  перевезення  вантажі  Товариства
згідно із планами перевезень та замовленнями, в тому числі  вагони
країн СНД до  країн  їх  належності,  а  Товариство  зобов'язалось
пред'являти Залізниці в установлені строки проекти місячних планів
перевезень.
 
     При цьому, судом першої інстанції встановлено, що  у  п.  4.1
Договору сторони передбачили, що Залізниця  та  Товариство  несуть
відповідальність  за  невиконання  планів  перевезень  згідно   із
Статутом залізниць України,  а  нарахування  штрафних  санкцій  за
невиконання   планів   перевезень   здійснюється   згідно   Правил
планування перевезень вантажів.
 
     Згідно п.п. 8.1, 8.2 Договору  строк  його  дії  визначено  з
моменту підписання до 31.12.04, а якщо жодна із сторін письмово не
звернеться за місяць до закінчення строку  дії  договору,  то  він
вважається пролонгованим на наступний термін.
 
     Вирішуючи спір місцевий суд встановив,  що  на  грудень  2006
року Товариство заявило до перевезення на експорт  37  155,00  тон
вантажу в 558 вагонах, який до кінця місяця було  зменшено  до  37
000,00 тон в 556 вагонах. При  цьому,  встановлено,  що  Залізниця
погодила план перевезень № 764 за грудень у вказаному обсязі.
 
     На підставі доказів, наданих сторонами у справі, судом першої
інстанції встановлено, що на виконання п.  6.3  Правил  планування
перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства  транспорту
України  від  09.12.02  №  873  ( z1030-02 ) (z1030-02)
        ,   зареєстрованим   в
Міністерстві юстиції України 29.12.02 за N 1030/7318  ( z1030-02 ) (z1030-02)
        
(далі Правила), весь обсяг з  16  вересня  до  кінця  місяця  було
розбито на середньодобові  норми  вантаження,  а  облік  виконання
плану здійснювався по обліковій картці № 764 на грудень 2006 року.
Водночас,  встановлено,  що   заповнення   облікової   картки   та
результатів перевезення здійснювалось в порядку, передбаченому  п.
6.5.3  Правил,  тобто  щодекадно,  з  урахуванням  виконання  норм
щодобового навантаження.
 
     При вирішенні спору по  суті  попереднєю  судовою  інстанцією
встановлено, що по усім декадам Товариство не  виконало  загальний
план вантажоперевезення, та з нарахованим штрафом у сумі 11 304,00
грн. погодилось. Водночас  встановлено,  що  Товариством  не  були
виконані декадні плани по дорогам призначення за  другу  та  третю
декади.
 
     На підставі пояснень Залізниці попередньою судовою інстанцією
встановлено, що у  другій  декаді  кінцевим  планом  передбачалось
перевезення  вантажів   по   Донецькій   залізниці   (у   напрямку
Азербайджанській,  Казахській,  Приволзькій,   Північнокавказькій,
Узбецькій залізниць) через станцію  переходу  Красна  Могила  було
заплановано до перевезення 53 вагонів, проте фактично  завантажено
та перевезено  32  вагони,  у  зв'язку  з  чим  недовантаження  по
Донецькій залізниці склало 21 вагон по Донецькій залізниці.
 
     Також, місцевим судом встановлено, що по  Одеській  залізниці
Товариством  планувалось  перевезти  в  Молдавію   через   станцію
Кучурган 9 вагонів, проте фактично перевезено 1 вагон, у зв'язку з
чим  недовиконання  склало  8  вагонів,  а   всього   по   дорогам
призначення довезено 29 вагонів.
 
     Судом першої інстанції встановлено, що врахувавши  вимоги  п.
6.7 Правил щодо того, що від загального недовантаження по  дорогам
віднімається недовантаження по загальному плану (у даному  випадку
5 вагонів), Залізниця нарахувала Товариству штраф на 24 вагони  по
20,80 грн. а всього на суму 499,20 грн.
 
     Крім того, на підставі матеріалів справи попередньою  судовою
інстанцією встановлено, що у  третій  декаді  по  кінцевому  плану
перевезення  планувалось  всього  перевезти  253   вагони,   проте
фактично перевезено 152 вагони, а отже загальне недовантаження  по
дорогам призначення склало 59 вагонів, у т.ч. по Південно-Західній
залізниці 36 вагонів, по Південній -18  вагонів,  по  Одеській  -5
вагонів.
 
     При  вирішенні  спору  по   суті   судом   першої   інстанції
встановлено, що врахувавши недовантаження по  загальному  плану  в
кількості 49 вагонів, Залізниця  нарахувала  Товариству  штраф  по
дорогах призначення за 10 вагонів (59-49) у сумі 208,00 грн.
 
     У зв'язку з наведеним,  місцевим  судом  встановлено,  що  за
другу та третю декаду по дорогам призначення Залізницею нараховано
Товариству штраф в розмірі 707,20 грн.
 
     Крім того, на підставі матеріалів справи суд першої інстанції
встановив, що по обліковій картці №  12/501  було  заплановано  до
перевезення  1  500,00  тон  вантажу  у  23  вагонах.  При  цьому,
встановлено, що Товариство виконало план другої та третьої  декади
по загальному перевезенню, однак по дорогам призначення не довіз 6
вагонів, у зв'язку з чим, з урахуванням недовантаження  загального
плану у третій декаді в з вагонах, встановлено, що  недовантаження
по дорозі склало 3 вагона, за що Товариству нараховано суму штрафу
в розмірі 62,40 грн., а всього  по  двом  декадам  цієї  облікової
картки штраф по дорогам призначення склав за 5 вагонів 104,00 грн.
 
     У зв'язку з наведеними  обставинами  судом  першої  інстанції
встановлено,  що  по  двом   обліковим   карткам   загальна   сума
нарахованого штрафу за грудень 2006 року складає 811,20 грн.
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду  України  враховує,
що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України  ( 435-15 ) (435-15)
          та
ст. 174 Господарського України договір є підставою для  виникнення
цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
 
     Згідно  з  приписами  ст.  509  Цивільного  кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
        , зобов'язання є правовідношенням, у якому одна  сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)
певну  дію  (передати  майно,  виконати  роботу,  надати  послугу,
сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних  дій,  а  інша
сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
 
     Відповідно  до  ст.  193   Господарського   кодексу   України
( 436-15 ) (436-15)
        , та ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  яка
містить аналогічні положення,  зобов'язання  повинні  виконуватися
належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових   актів,
договору,  а  за  відсутності  конкретних  вимог  щодо   виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що  у  певних  умовах  звичайно
ставляться.
 
     За змістом ст. 193 Господарського кодексу України  ( 436-15 ) (436-15)
        
та ст. 525  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
          одностороння
відмова від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених
законом не допускається.
 
     При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду  України
звертає  увагу  на  те,  що  як  встановлено  попередньою  судовою
інстанцією, у п. 4.1 Договору сторони визначили, що за невиконання
плану перевезень вони несуть відповідальність згідно  зі  Статутом
залізниць України. Нарахування  штрафних  санкцій  за  невиконання
плану перевезень здійснюється згідно Правил планування вантажів.
 
     Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що відповідно до  ст.  908  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
           перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу    пошти
здійснюється за договором перевезення. Загальні умови  перевезення
визначаються  цим   Кодексом,   іншими   законами,   транспортними
кодексами  (статутами),  іншими  нормативно-правовими  актами   та
правилами, що видаються відповідно до них.
 
     Згідно ст.  306  Господарського  кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        
загальні  умови  перевезення  вантажів,  а  також  особливі  умови
перевезення окремих видів вантажів, визначаються  цим  кодексом  і
виданими   відповідно   до    нього    транспортними    кодексами,
транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
 
     Статтею 307 Господарського кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,  яка
кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,
передбачено,  що  умови  перевезення  вантажів   окремими   видами
транспорту, а також відповідальність суб'єктів  господарювання  за
цими   перевезеннями   визначаються    транспортними    кодексами,
транспортними статутами та іншими нормативно-правовими  актами  та
правилами, що видаються відповідно до них.
 
     Відповідно до п. 2 Статуту залізниць  України,  затвердженого
постановою  Кабінету  Міністрів  України  від   06.04.98   №   457
( 457-98-п ) (457-98-п)
         (далі Статут), цей Статут визначає обов'язки, права і
відповідальність  залізниць,  а  також  підприємств,  організацій,
установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
 
     Пункт 5 Статуту залізниць України встановлює, що на  підставі
цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів  та
інші нормативні документи. Нормативні  документи,  що  визначають,
зокрема,  порядок  і  умови  перевезень,   користування   засобами
залізничного транспорту  є  обов'язковими  для  всіх  юридичних  і
фізичних осіб на території України.
 
     Наказом Міністерства транспорту України від  09.12.02  №  873
( z1030-02 ) (z1030-02)
        ,  зареєстрованим  в  Міністерстві   юстиції   України
29.12.02 за № 1030/7318, затверджені Правила планування перевезень
вантажів  (далі  Правила),  які   визначили   порядок   планування
перевезень вантажів залізницями у всіх видах  сполучень,  а  також
обліку виконання планів.
 
     Так,   Правилами   встановлено,   що   перевезення   вантажів
залізницями здійснюється на  підставі  договорів  про  організацію
перевезень за місячними планами за пред'явленням  та  за  окремими
замовленнями   відправників   (вантажовласників    або    за    їх
дорученням -експедиторських організацій).
 
     Пунктом 2.1 вказаних Правил визначено, що місячне  планування
перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни  та
країни СНД,  у  Латвійську  Республіку,  Литовську  Республіку  та
Естонську   Республіку   здійснюється   на   підставі    замовлень
відправників у порядку, встановленому цими Правилами.
 
     Розділ 3  Правил  встановлює  порядок  планування  перевезень
експортних,  імпортних  і  транзитних  вантажів,  згідно  з   яким
відправники експортних вантажів за 16 днів до  початку  місяця,  в
якому передбачається перевезення, надають залізницям  відправлення
замовлення на перевезення вантажів, оформлені відповідно до п. 2.2
цих Правил.
 
     Тимчасове положення про  місячне  планування  та  організацію
перевезень   експортних,   імпортних   і    транзитних    вантажів
залізничним,  морським  та   річковим   транспортом,   затверджене
Постановою  Кабінету  Міністрів  України  від   17.05.93   №   357
( 357-93-п ) (357-93-п)
         (далі Тимчасове положення), у п. 1 встановлює, що для
перевезення     експортних     вантажів      залізничними      або
залізнично-водними шляхами сполучення вантажовласники  до  початку
планового місяця подають залізницям відправлення розгорнуті заявки
на перевезення експортних вантажів, у  яких  зазначаються  вид  та
кількість вантажу  в  тоннах  і  вагонах,  прикордонні  залізничні
станції, морські та річкові  порти,  через  які  прямуватимуть  ці
вантажі, країна призначення та вантажоодержувач.
 
     Таким чином, планування перевезень вантажів по  залізницях  і
станціях призначення є необхідною складовою планування перевезення
вантажів.
 
     Пункт 28 Тимчасового положення зазначає, що виконання  обсягу
перевезень  враховується  в  обліковій  картці,  яка  підписується
керівництвом залізничної станції  і  вантажовласником,  при  цьому
ведення окремо облікової картки на виконання плану  перевезень  на
експорт від загального обліку виконання плану перевезень  вантажів
Тимчасове положення не передбачає.
 
     Пункт 6.7 Правил встановлює облік виконання плану перевезення
вантажів  в  обліковій  картці  та   передбачає,   що   дані   про
навантаження на залізниці призначення вказуються для всіх вантажів
тільки у вагонах (контейнерах) і тільки для  залізниць  України  у
графах 10-15 облікової картки. Для експортних вантажів  вказуються
залізниці, які  передають  вантаж  за  кордон.  Недовантаження  на
залізниці призначення за декаду визначається як сума недовантажень
на окремі залізниці за  вилученням  загального  недовантаження  за
декаду.
 
     Згідно ч. 4 п. 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
          за
невиконання   плану   перевезень   по    залізницях    призначення
вантажовідправник сплачує штраф за  вагон  (контейнер)  у  розмірі
однієї добової ставки за користування вагоном  (контейнером).  При
цьому  Статут  визначає,  що  Правила  -це  нормативний  акт,   що
конкретизує передбачені цим Статутом положення, які  регламентують
участь та обов'язки сторін у процесі перевезення  вантажів,  а  не
доповнює чи уточнює їх.
 
     Разом з тим колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що ст. 107 Статуту передбачено вичерпний перелік підстав
за  яких  вантажовідправник  звільняється  від  сплати  штрафу  за
невиконання  плану  перевезень,  до   яких   така   підстава,   як
перевезення вантажу закордон відсутня.
 
     Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів,  багажу  та  пошти
здійснюються    відповідно    до    правил,    двохсторонніх    та
багатосторонніх міжнародних  договорів  (транспортних  конвенцій),
які відповідно до ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         та  ст.
10 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         є частиною  національного
законодавства України.
 
     Статтею  4  Статуту  встановлено,   перевезення   залізницями
вантажів,  пасажирів,  багажу  і  вантажобагажу   у   міжнародному
сполученні  здійснюється  відповідно  до   угод   про   залізничні
міжнародні сполучення. Одним із таких багатосторонніх договорів  є
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення  від  01.11.51
(далі Угода), яка була ратифікована Україною 05.06.92.
 
     Статтею 36 Угоди встановлено, що за відсутності в даній Угоді
необхідних  положень   застосовуються   положення,   викладені   у
внутрішніх законах і правилах відповідної країни, залізниця якої є
учасницею даної Угоди.
 
     За таких обставин колегія суддів Вищого  господарського  суду
України вважає, що  доводи,  викладені  Товариством  в  касаційній
скарзі, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними
по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
 
     Колегія суддів Вищого господарського  суду  України  бере  до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі  стверджує  факт  порушення
судовою інстанцією не лише норм  матеріального  та  процесуального
права, а також і питання які стосуються оцінки доказів, але оцінка
доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку  про
встановлення  тих  чи  інших  обставин  справи,  здійснюється   за
внутрішнім переконанням  суду  і  їх  перевірка  не  віднесена  до
компетенції касаційної інстанції.
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення   здійснюється   касаційною   інстанцією    на    підставі
встановлених   фактичних   обставин   справи   та    перевіряється
застосуванням  попередніми  інстанціями   норм   матеріального   і
процесуального права.
 
     Касаційна інстанція не має права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних
доказів над іншими, збирати нові докази або  додатково  перевіряти
докази.
 
     З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         знаходиться поза межами
компетенції   касаційної   інстанції,   колегія   суддів    Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
 
     На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судом  першої  інстанції  під  час  нового
розгляду справи було повно та  всебічно  з'ясовано  обставини,  що
мають значення для справи, надано їм  належну  правову  оцінку  та
винесено   рішення   з   дотриманням   норм    матеріального    та
процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
 
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                           ПОСТАНОВИЛА:
 
     Касаційну   скаргу   відкритого    акціонерного    товариства
"Маріупольський металургійний комбінат  ім.Iлліча"  №  94/863  від
22.11.07 залишити без задоволення.
 
     Рішення від 09.11.07 господарського суду Донецької області  у
справі № 6/169 господарського суду Донецької області залишити  без
змін.
 
 
 
     Головуючий
 
 
 
     Є.Першиков
 
 
 
     судді:
 
 
 
     Т.Данилова
 
 
 
     I.Ходаківська