ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 р.
№ 21/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б.
Ходаківська I.П.
розглянув
касаційну скаргу
ТОВ "Агропромислова компанія "Архат"
на
постанову від 30.10.2007 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 21/160 господарського суду Полтавської області
за позовом
ТОВ "Агропромислова компанія "Архат"
до
Приватного підприємства агрофірма "Зоря 2005"
про
стягнення 1 477 916 грн. 35 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Давиденко О.Л., за довіреністю
відповідача: Соловйова В.В., за довіреністю
24.01.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до
31.01.2008 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від
20.07.2007 р. у справі № 21/160 позов задоволено: стягнуто з
Приватного підприємства агрофірма "Зоря 2005"на користь Товариства
з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Архат"1 477
916,4 грн. боргу, 14 779, 16 грн. витрат по сплаті держмита,
118,00 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного господарського суду від
30.10.2007 р. у справі № 21/169 вказане рішення місцевого
господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Стягнуто з
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія
"Архат" на користь Приватного підприємства агрофірма "Зоря 2005"7
390 грн. державного мита сплаченого за подання апеляційної скарги.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного господарського суду від 30.10.2007 р. у справі №
21/169, а рішення Господарського суду Полтавської області від
20.07.2007 р. у справі № 21/160 залишити без змін, мотивуючи
касаційну скаргу тим, що постанова апеляційної інстанції прийнята
з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому
підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та
Сільськогосподарською агрофірмою "Зоря"були укладені договори
поставки № 057/2103 від 21 березня 2005 р та № 057/0102 від 01
лютого 2006 р., про поставку на умовах товарного кредиту товарів,
за якими позивач зобов'язувався доставити і передати у власність
покупця засоби захисту рослин та посівний матеріал згідно
специфікацій (надалі - товар), а Покупець зобов'язувався прийняти
товар і оплатити його.
У відповідності до договору поставки № 057/2102 від
21.03.2005 р. за період з 13.04.2005 р. по 30.08.2005 р. Позивачем
було передано у власність Покупця в асортименті засоби захисту
рослин та посівний матеріал (насіння та зерно) (далі - товар)
відповідно до видаткових накладних, факт передачі Позивачем товару
на загальну суму 891054,12 грн., а також факт їх прийняття
покупцем підтверджується вищезазначеними накладними, які підписані
уповноваженими представниками сторін та довіреностями, виданими
покупцем.
Покупець частково погасив заборгованість за отримані товари
на користь Позивача. Всього було оплачено отриманого товару на
суму 432144,50 грн., внаслідок чого заборгованість покупця
зменшилась на відповідну суму і склала 458909,62 грн.
У відповідності до договору поставки № 057/0102 від
01.02.2006 р. за період з 29.03.2006 року по 12.10.2006 р.
Позивачем було передано у власність сільськогосподарської
агрофірми "Зоря" в асортименті засоби захисту рослин та посівний
матеріал (насіння та зерно) відповідно до видаткових накладних.
Факт передачі Позивачем товару на загальну суму 1064976,10 грн., а
також факт їх прийняття покупцем підтверджується вищезазначеними
накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та
відповідними довіреностями, виданими покупцем.
У відповідності до п. 7.2. Договору покупець мав провести
повний розрахунок за отриманий товар в строк до 01.12.2006 р. Але
у вказаний термін розрахунок не був проведений, внаслідок чого за
покупцем утворилась заборгованість в сумі 1064976,10 грн.
05 грудня 2006 року між Позивачем, Сільськогосподарською
агрофірмою "Зоря"та Відповідачем було укладено договір про
переведення боргу.
За цим договором первісний боржник - Сільськогосподарська
агрофірма "Зоря", переводить борг за господарськими договорами
поставки № 057/2103 від 21.03.2005 р. та № 057/0102 від 01.02.2006
р., укладеними між первісним боржником та Позивачем, а Новий
боржник - Відповідач, приймає на себе зобов'язання за вказаними
договорами на загальну суму 1 477 916,35 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з
того, що у відповідності до п.4.1. Договору переведення боргу
Новий боржник - Відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання
Первісного боржника перед Кредитором. Пункт 4.3. вказаного
договору зазначає, що новий боржник не може відмовитися від
виконання своїх обов'язків перед кредитором. За правилом ст. 525
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від виконання
зобов'язанння не допускається. Оскільки терміни виконання
зобов'язань за господарськими договорами поставки № 057/2103 від
21.03.2005 р. та № 057/0102 від 01.02.2006 р., укладеними між
Позивачем та первісним кредитором наступили, то обов'язком
відповідача по справі є виконання зобов'язань первісного боржника
перед Позивачем на суму, вказану в договорі, а саме -1477916,35
грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського
суду Полтавської області від 20.07.2007 р. у справі № 21/160,
обгрунтовував постанову тим, що відповідно до акту приймання -
передачі векселя 20.12.2005 р. первинним боржником, було передано
(видано) простий вексель № 763316055615 Позивачу, на загальну суму
768509,01 грн. А також, у подальшому, у відповідності до акту
приймання - передачі векселя від 29.03.2007 р., самим
Відповідачем, як Новим боржником, було передано (видано) Позивачу
простий вексель АА № 0092772, на суму 1153887, 17 грн. Відповідно
до ст. 4 Закону України "Про вексельний обіг в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
від 5 квітня 2001 року № 2374-III, "у разі видачі
(передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові
зобов'язання, щодо платежу за цим договором та виникають грошові
зобов'язання щодо платежу за векселем". На підставі зазначеного та
ст. 604 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд апеляційної інстанції зробив
висновок про припинення 29.03.2007 р. зобов'язань Відповідача за
Договорами від 21.03.2005 року № 057/2103 та 01.02.2006 року №
057/0102 та виникнення зобов'язань за векселем.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом при
розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки
всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з'ясування всіх обставин справи, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Так, в матеріалах справи наявні копії Актів приймання -
передачі векселів від 22.12.2005 р. та від 30.03.2007 р.
Відповідно до яких прості векселі №763316055615 та АА № 0092772
було повернуто. Вказані докази залишилися поза увагою суду
апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що
відповідачем подано докази відсутності у його штатному розписі
посади головного бухгалтера. В зв'язку з чим, суд зробив висновок
про відсутність у векселів "пороку форми"та відсутності порушень
ст. 5 Закону України "Про вексельний обіг в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
від 5 квітня 2001 року № 2374-IИ, якою встановлено, що вексель
підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та
головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним
розписом юридичної особи). При цьому, в оскаржуваній постанові суд
апеляційної інстанції не зазначає який саме доказ, який залучено
до матеріалів справи, підтверджує відсутність в
Сільськогосподарській агрофірмі "Зоря"та підприємстві Відповідача
посади головного бухгалтера.
Також, правовідносини сторін щодо видачі та повернення
векселів в рахунок погашення спірної заборгованості взагалі не
оцінювалися місцевим господарським судом.
Беручи до уваги, що вказані питання не були предметом
судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова
оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
необгрунтованих рішення та постанови.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, оскаржувані судові рішення у справі підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Відповідно до ст.ст. 85, 1115 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини
постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромислова компанія "Архат"задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного господарського суду від
30.10.2007 р. та рішення Господарського суду Полтавської області
від 20.07.2007 р. у справі №21/160 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
Полтавської області.
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Данилова Т.Б.
Ходаківська I.П.