ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 р.
№ 26/421/06-19/63/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
суддів
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний
комбінат "Запоріжсталь"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від
07.11.2007р.
у справі
господарського суду
№ 26/421/06-19/63/07
Запорізької області
за позовом
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний
комбінат "Запоріжсталь"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення коштів
не з'явився
пр. Ткаченко Л.Л. -дов. №20-3 від 04.01.08р.
пр. Міхантьєв М.Д. -дов №20/467 від 14.12.07р.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2006 року державне підприємство "Придніпровська
залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області з
позовом до відкритого акціонерного товариства "Запорізький
металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення з відповідача
на користь позивача збору за виконання експедиторської операції у
вигляді одержання від станції дозволу (візи) на ввезення і
завантаження вантажу у розмірі 21 697,20грн. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
11.06.2007р. (суддя Даценко Л.I.) залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2007р.
(судді Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., Яценко О.М.) позовні
вимоги задоволені в повному обсязі, посилаючись на те, що між
сторонами укладено договір про організацію перевезень вантажів і
проведення розрахунків, за яким відповідач зобов'язався сплачувати
залізниці тариф за перевезення вантажів та додаткові послуги, а
оскільки надання експедиторських послуг у вигляді візування
накладних Правилами віднесено до обов'язкової операції, плата за
яку є регульованою, то відповідач повинен оплачувати цю додаткову
послугу за регульованим тарифом.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат
"Запоріжсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову по справі
скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм
матеріального права судом апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваного рішення.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні
представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це підтверджується
матеріалами справи, що 01.06.2005 між сторонами укладено Договір №
ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ20/2005/1674 про організацію перевезень
вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані
залізницею послуги (з протоколами розбіжностей, протоколами та
договором погодження розбіжностей).
За вказаним Договором залізниця зобов'язалась приймати до
перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під
навантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками
вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з
перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в Тарифному
керівництві №1 та доповненні №1 до цього Договору.
Згідно з накопичувальними картками та актами загальної форми
у червні-липні 2006 року позивач нарахував відповідачу збір за
виконання експедиторської операції у вигляді отримання від станції
дозволу (візи) на ввіз та навантаження вантажу на суму 21
697,20грн.
На зазначених накопичувальних картках мається застереження
відповідача "услуга не согласована с грузоотправителем", " оплате
не подлежит", "необходимость визировки отсутствует". Застережень
щодо кількості завізованих залізницею накладних в накопичувальних
картках немає.
Накопичувальні картки були підписані відповідачем із
застереженнями, тому утримати спірні суми із попередньої оплати
залізниця не мала права і процесуально правильно залізниця
передала спір на розгляд господарського суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548
"Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та
виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)"
( 1548-96-п ) (1548-96-п)
з наступними змінами і доповненнями згідно з Наказом
Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. №551 ( z0828-99 ) (z0828-99)
затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним
транспортом України (Тарифне керівництво №1), зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 01.12.1999р. за №828/4121
( z0828-99 ) (z0828-99)
.
Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в
Тарифному керівництві №1, застосовуються на всіх лініях залізниць
широкої та вузької колій загальної мережі залізниць України, що
включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і
одержувачів вантажів.
Крім встановлених регульованих тарифів, розділ 1 Тарифного
керівництва №1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і
послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і
які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами на
підставі окремих договорів.
Розділ 2 Тарифного керівництва №1 встановлює регульовані
тарифи - збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням
вантажів, до яких віднесено і збори за виконання експедиторських
операцій, в тому числі отримання від станції дозволу (візи) на
ввезення і завантаження вантажу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2005р.
№91-р ( 91-2005-р ) (91-2005-р)
затверджено підвищуючи коефіцієнти до ставок
тарифів та зборів Тарифного керівництва №1, в т. ч. і до збору за
отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження
вантажу.
Пункт 1.6. Правил оформлення перевізних документів в редакції
Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005р.
№540 ( z1142-05 ) (z1142-05)
, встановив, що оформлені відправником перевізні
документи перевіряються і візуються начальником станції або
уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються:
наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і
обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність
вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних
документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних
додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення
вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих
органів).
Пункт 3.1 Правил оформлення перевізних документів в редакції,
чинній на момент виникнення спірних відносин, встановлював, що
візування накладної заповнюється у разі надання дозволу на
навантаження на місцях загального і незагального користування,
таким чином, візування є обов'язковою додатковою операцією,
пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню договору
перевезення. Порядок візування накладних встановлюється
начальником станції.
При цьому пункти 1.6 та 3.1 Правил оформлення перевізних
документів не містять будь-яких винятків щодо візування накладних
на перевезення лише дрібних відправок, або незастосування при
перевезенні вантажів у власних вагонах тощо.
Стаття 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами
транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за
цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами,
транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 17 Статуту залізниць України встановлює, що перевезення
вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних
засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів
встановлюється Правилами.
Додатком №1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів
(розділ 11 Правил перевезення вантажів) затверджено Договір про
організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги, пункт 2.4 якого покладає
на вантажовласника обов'язок здійснювати попередню оплату за
перевезення вантажів та додаткові послуги.
Пункт 22 Статуту залізниць встановлює, що виконання
залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів
(завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо)
здійснюється на підставі окремих договорів. При цьому для
укладання окремого договору необхідно у разі надання додаткових
послуг, які є необов'язковими для залізниці і вантажовідправника
(вантажоодержувача).
Як зазначено у пункті 5.5 Роз'яснення президії Вищого
господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601
( v_601600-02 ) (v_601600-02)
"Про деякі питання практики вирішення спорів, що
виникають з перевезення вантажів залізницею" без виконання
додаткових операцій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва
№ 1, вантаж не може бути навантажено та прийнято до перевезення
або видано вантажоодержувачу на станції призначення.
Пункти 1.6 та 3.1 Правил оформлення перевізних документів
встановлюють, що візування накладної здійснюється у разі надання
дозволу на навантаження як на місцях загального, так і
незагального користування, таким чином, візування є обов'язковою
додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує
укладанню договору перевезення - залізничної накладної.
Розділом 2 Тарифного керівництва №1 встановлено ставку збору,
виходячи з чого збір за візування накладної не є вільним тарифом,
який потребує погодження сторін.
Згідно пункту 6 Статуту залізниць України накладна є
обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення
вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь
одержувача. Тобто належним чином оформлена залізнична накладна є
угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на
надання послуг по її візуванню укладення окремого договору не
потрібно.
Статтею 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин та враховуючи, що господарськими судами
досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова
оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування
постановлених по справі рішень.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без
задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
07.11.2007р. по справі № 26/421/06-19/63/07 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
I. Ходаківська