ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 р.
№ 49/48-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кочерової Н.О.
суддів:
Рибака В.В. Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
від 29.10.2007 Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ 49/48-07 господарського суду Харківської області
за позовом
комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
до
суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
про
стягнення 9 079,91 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2007 року комунальне підприємство "Харківські
теплові мережі" звернулось до господарського суду з позовом до
суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про
стягнення заборгованості в сумі 9 079,91 грн., з яких 8 370,31
грн. сума боргу за невиконання грошових зобов'язань, 428,22 грн.
сума пені, 241,93 грн. сума інфляційних витрат та 39,45 грн. сума
трьох відсотків річних.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач в
порушення умов укладеного 01.02.2002 договору № 2122 своєчасно не
сплатив за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у останнього
виникла заборгованість за період з жовтня 2005 року по грудень
2006 року в сумі 8 370,31 грн., пеня, інфляційні та річні.
Рішенням господарського суду Харківської області від
13.06.2007 (суддя Кононова О.В.) позов задоволено.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи
ОСОБА_1 8 370,31 грн. заборгованості, 428,22 грн. пені, 241,93
грн. інфляційних витрат та 39,45 грн. трьох відсотків річних.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з
обгрунтованості позовних вимог, у зв'язку з неналежним виконанням
відповідачем свої зобов'язань за спірним договором.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
29.10.2007 (судді: Карбань I.С., Поглебняк В.Я., Шутенко I.А.)
рішення залишено без змін, з тих же підстав.
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності
фізична особа ОСОБА_1просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду, визнати
договір № 2122 від 01.02.02 недійсним, посилаючись на порушення
норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи,
правильність застосування норм процесуального права, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2002 між КП
"Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та ПП
ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір № 2122 про постачання теплової
енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати
відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому
обсягах на потреби, перелік яких зазначений в п. 2.1. договору, а
відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за
встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни
передбачені розділом 6 договору.
Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що відповідач
повинен за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити
позивачу попередню оплату вартості необхідного обсягу теплової
енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період.
Згідно п. 6.5.договору споживачі, що не мають приладів
обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають
згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної
фактичної температури теплоносія від теплових джерел
Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи
теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.
Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією
сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з
часу отримання рахунку на оплату.
Пунктом 10.2. Договору встановлено, що Договір припиняє свою
дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений;-
взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення
господарським судом Харківської області; ліквідації сторін.
Відповідно до п. 10.4. цей договір вважається пролонгованим
на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його
дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи
підтверджено, що взаємної згоди про припинення договору від
01.02.2002 № 2122 сторонами досягнуто не було, спірний договір не
було розірвано у судовому порядку, а отже, відповідно п. 10.4.
останній був пролонгований на 2007 рік.
Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги
листи відповідача, в яких останній просив КП "Харківські теплові
мережі" відключити його від централізованого енергопостачання,
оскільки позивач не мав технічної можливості не здійснювати
постачання теплової енергії в спірне приміщення відповідача у
зв'язку з тим, що приміщення відповідача є вбудованим в житловий
будинок та розташоване за адресою: АДРЕСА_1., а система
централізованого опалення є невід'ємною частиною загально
будинкової системи. Така можливість передбачена лише у разі
здійснення переобладнання системи опалення в спірному приміщенні
щодо відключення відповідача від мережі централізованого опалення
та постачання гарячої води.
Відповідно до Порядку відключення окремих приміщень житлових
будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої
води при відмові споживачів від мереж централізованого
теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22.11.05
Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального
господарства України, для вирішення питання відключення окремих
приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення
власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до
постійно діючої міжвідомчої комісії (таку комісію створює орган
місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади для
розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж
централізованого опалення та постачання гарячої води) з письмовою
заявою.
При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік
організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов
для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання
і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання
гарячої води. При цьому відповідно до п. 2.5 вказаних правил,
відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж
централізованого опалення та постачання гарячої води виконується
монтажною організацією, яка виконує проект, а не позивачем, як
вважає відповідач.
Судовими інстанціями досліджено, що Колегія суддів зазначає,
що позивач повідомив відповідача листом № 521 від 24.11.2006 про
вимоги та порядок відключення споживача від енергопостачання,
проте останній не виконав дані вимоги.
Господарськими судами правильно не прийнято до уваги надана
суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 до
матеріалів справи копія заяви про звернення до міжвідомчої комісії
з розгляду питань відключення від системи централізованого
опалення, оскільки відповідачем не надано доказів відправки цієї
заяви та доказів її отримання комісією. Разом з тим, судовими
інстанціями встановлено та відповідачем не спростовано доказами
підтвердження позитивного рішення комісії щодо вказаної заяви.
Враховуючи, акт про обстеження системи теплоспоживання
відповідача від 01.11.05, відповідно якого в АДРЕСА_1, 16.10.05
було подано теплову енергію; акт про обстеження системи
теплоспоживання відповідача від 24.04.06 року, відповідно якого
12.04.2006 року було припинено теплопостачання відповідачеві; акт
№ 176/2281 від 12.10.06 про підключення відповідача до джерела
теплової енергії; акти звірок відпуску-отримання теплової енергії
та розрахунків за її використання станом на 01.06.2006 та
01.01.2007р.р.; акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії
за жовтень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року,
судовими інстанціями досліджено, що позивач, на підставі договору
№ 2122 від 01.02.2002 в період з жовтня 2005 року по грудень 2006
року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу:
У зв'язку з відсутністю у відповідача приладу обліку
розрахунок відпущеної енергопостачальною організацією кількості
теплової енергії виконаний розрахунковим засобом згідно Тимчасовим
правилам обліку відпуску теплової енергії, затверджених і введених
в дію наказом Держкомітету України з житлово-комунального
господарства і Міністерства енергетики і електрифікації України №
57/112 від 01.07.96 р. Розрахунковим засобом розподіляється
фактично вироблений на джерелі об'єм теплової енергії і оплата
береться за фактично відпущену теплову енергію. Iз загальної
кількості теплової енергії, виробленої на джерелі тепла і
визначеної приладами обліку на джерелі, вираховуються теплові
втрати у мережах, вираховуються об'єми теплової енергії, спожиті
споживачами, котрі мають прилади обліку, згідно показань їх
приладів, а залишок кількості теплової енергії, спожитої
абонентами, котрі не мають приладів обліку, розподіляється між
ними пропорційно їх тепловим навантаженням.
Як вбачається, теплове навантаження зазначене в додатку № 1
до договору № 2122 про постачання теплової енергії від 01.02.2002
і складає 0,0250 Гкал/год.
Господарським судом належним чином досліджений наданий
позивачем розрахунок кількості фактично відпущеної відповідачу
теплової енергії, який виконаний з урахуванням теплового
навантаження відповідача 0,0250 Гкал/час, згідно договору, та який
відповідає вимогам п. 1.6 та п. 5.1 Тимчасових правил обліку
відпускання і споживання теплової енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, енергопостачальною
організацією належним чином були виконані умови договору, а саме
за період з жовтня 2005 року по грудень 2006 року поставлено
відповідачу теплової енергії на загальну суму 9 370,31 грн., проте
оплачено лише частково у розмірі 1 500 грн., у зв'язку з чим
виникла заборгованість в розмірі 8 370,31грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства тощо.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Враховуючи надані позивачем докази, не спростовані
відповідачем, господарські суди дійшли правильного висновку, що в
порушення умов договору та ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ст. 193
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкт підприємницької діяльності фізична
особа ОСОБА_1не виконала свої зобов'язання належним чином, у
зв'язку з чим підставно стягнули заборгованість за період з жовтня
2005 року по грудень 2006 року в сумі 8 370,31 грн.
Касаційна інстанція погоджується з висновком судових
інстанцій щодо стягнення пені в сумі 428,22 грн., яка передбачена
п. 7.2.3. спірного договору, а її розрахунок відповідає вимогам
Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання
договірних зобов'язань".
При цьому, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якої боржник на вимогу кредитора у випадку
прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних
з простроченої суми, господарський суд підставно стягнув борг з
урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 241,93 грн., та
три проценти річних в розмірі 39,45 грн. у зв'язку з їх
обгрунтованістю.
Вищий господарський суд України не може прийняти до уваги
вимоги скаржника, викладені в касаційній скарзі, щодо визнання
договору № 2122 від 01.02.02 недійсним, оскільки враховуючи межі
перегляду справи в касаційній скарзі, передбачені ч. 3 ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в касаційній інстанції не приймаються і
не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми процесуального та матеріального права. Як
наслідок, прийняті у справі судові рішення відповідають вимогам
постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову від 29.10.07
Харківського апеляційного господарського суду та рішення від
13.06.2007 господарського суду Харківської області у справі №
49/48-07 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко