ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 р.
№ 41/359-48/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Закритого акціонерного товариства "Будмеханізація"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2007
року
у справі
№41/359-48/35
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Будмеханізація"
до
Військової частини А-3641
третя особа:
Відокремлений підрозділ Чорнобильської АЕС "НАЕК "Енергоатом"
про
внесення змін до договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Ващук Я.В. -за дов. від 31.05.05;
від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і
місце розгляду касаційної скарги;
від третьої особи: Сусленко В.О. -за дов. від 01.08.07.
Закритим акціонерним товариством "Будмеханізація" у травні
2005 року заявлений позов до Військової частини А 3641 про
внесення змін до договору від 16.06.2000 №42/5и про часткову
переуступку прав за договором №9/1-7-5и від 10.04.1997 про
інвестування засобів на будівництво житла для військовослужбовців
Збройних Сил України та членів їх сімей, а саме: в пункті 1.2
договору цифри та слова "700000 (сімсот тисяч) гривень" замінити
на 174300 (сто сімдесят чотири тисячі триста) гривень"; доповнити
пункт 2.1 договору
Доповідач: Добролюбова Т.В
абзацом другим наступного змісту "У зв'язку зі змінами об'єму
інвестицій, втрачають чинність довідки, що видані замовником
Iнвестору в частині суми невикористаних податкових пільг в розмірі
30565,37 грн. Вартість одержаних інвестицій в сумі 30565,37 грн
замовник відшкодовує Iнвестору - 1 грошовими коштами". В
обгрунтування позовної заяви позивач зазначав, що відповідно до
умов договору від 16.06.2000 № 42/5и ЗАТ "Будмеханізація"
здійснено інвестування Міністерству оборони України в особі
військової частини А1206 на суму 204865,37 грн для забезпечення
завершення будівництва житлового будинку в місті Херсоні на вул.
200 років Херсону, 23. З огляду на інформаційний лист Державної
податкової адміністрації України від 30.03.2000 №1623/6/15-0116
Міністерство оборони України в особі військової частини А1206
надавало позивачу довідки, які були підставою для зменшення
останнім зобов'язань зі сплати податку на прибуток в розмірі
17433,00 грн. При цьому, позивач зазначав, що у зв'язку із
зупиненням дії статті 22.3 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
він не може зменшити податок
на прибуток у решті інвестицій в розмірі 30565,37 грн. Крім того,
заявник вказував на те, що спірним договором не встановлено, яким
чином він має здійснювати інвестиції на суму 700000,00 грн,
специфікації з ціною на конкретний вид активів між сторонами
укладено не було. Позивач обгрунтовував свої вимоги приписами
частини 2 статті 188, частини 1 статті 205 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.05,
ухваленим суддею Пилипенко О.Є., у задоволенні позову відмовлено.
Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для
внесення змін до договору від 16.06.2000 №42/5и, оскільки він є
похідним від первісного зобов'язання, а саме, договору про
інвестування засобів на будівництво житла для військовослужбовців
Збройних Сил України та членів їх сімей від 10.04.1997 №9/1-7-5и,
зміни до якого не вносилися.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Кондес Л.О.- головуючого, Куровського С.В., Михальської
Ю.Б., постановою від 22.03.06, перевірене рішення суду першої
інстанції залишив без змін з тих же підстав.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
постановою від 16.11.06, перевірені рішення та постанову у справі
скасував. Матеріали справи скерував для нового розгляду до
Господарського суду міста Києва. Вмотивовуючи постанову суд
виходив з того, що доводи позивача по суті судами не розглянуті,
зокрема, не з'ясовано наявність умов щодо зміни спірного договору.
Касаційна інстанція також зауважувала на тому, що суди, не надали
обгрунтованого висновку щодо підстави відмови у задоволенні
позовних вимог. Не надали суди і належної правової оцінки обраному
позивачем способу захисту права.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.07,
ухваленим суддею Сулім В.В., в задоволенні позовних вимог
відмовлено. Місцевий суд встановив відсутність згоди між сторонами
щодо приведення спірної угоди у відповідність з обставинами, що
істотно змінилися, а саме, припинення дії пункту 22.3 статті 22
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Суд виходив з того, що внесення змін до спірної
угоди на вимогу позивача обумовлюється наявністю певних обставин,
які характеризуються сукупністю умов та наслідків, визначених
статтею 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Проте,
позивачем не доведено можливості настання таких наслідків, а
відтак підстав для внесення змін до спірної угоди за рішенням суду
немає.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Андрієнка В.В. -головуючого, Студенця В.I., Малетича М.М.,
постановою від 20.09.07, перевірене рішення суду першої інстанції
залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Закритого
акціонерного товариства "Будмеханізація" -без задоволення.
Закрите акціонерне товариство "Будмеханізація" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить судові акти у справі скасувати та прийняти рішення про
задоволення позовних вимог. В обгрунтування касаційної скарги,
скаржник посилається на невірне застосування судами попередніх
інстанцій приписів статті 652 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки зупинення дії норми статті 22.3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є істотною
зміною обставин, якими керувався позивач при укладенні договору
від 16.06.2000 №42/5и. При цьому, скаржник вважає, що суд
помилково дійшов висновку про відсутність шкоди суспільним
інтересам, оскільки предметом договірних відносин є інвестування в
будівництво будинків для військовослужбовців та їх сімей. На думку
скаржника, судами не надано оцінки усім обставинам справи. Заявник
вказує і на те, що додаткова угода не містить механізму здійснення
інвестування на суму 700000,00 грн. Скаржник зазначає, що
відповідачем порушено умови пункту 2.2.2 додаткового договору
стосовно подальшого узгодження в специфікації ціни на конкретний
вид активів, тому вважає, що договір не містить обов'язкових умов
передбачених законодавством та відповідно є неукладеним.
Від Військової частини А-3641, Відокремленого підрозділу
Чорнобильської АЕС "НАЕК "Енергоатом" відзивів на касаційну скаргу
судом не отримано.
Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши
матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування господарськими судами приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної
інстанції.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та
підтверджено матеріалами справи, що 10.04.97 між Військовою
частиною А-1206 - замовником, Виробничим об'єднанням
"Чорнобильська АЕС"- інвестором та Акціонерним товариством
"Київенергобуд" -генпідрядником, укладено договір №9/1-7-5и про
інвестування засобів на будівництво та придбання житла для
військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
Предметом договору є інвестування матеріальних цінностей в
будівництво та придбання житла для військовослужбовців Сил ПВО
України. Відповідно до пункту 4.3 договору, інвестиції
здійснюються у вигляді передачі матеріальних цінностей, отриманих
від трансформації через АТ "Київенергобуд", матеріалів і засобів,
які необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт, в обсягах
100 млн. грн. Факт передачі матеріалів і засобів виробництва,
підтверджується актом прийому-передачі. Пунктом 4.7 цього договору
передбачено, що повернення вкладених інвестицій здійснюється
шляхом передачі у власність Iнвестора, після закінчення
будівництва - 50 % житлової площі і 100 % площі збудованих за його
інвестовані кошти споруд соціально-побутового та торгівельного
призначення. Згідно з пунктом 6.2 договору у випадку, якщо одна з
сторін за цим договором, в силу зміни її повноважень або
фінансового положення, буде неспроможна виконати свої
зобов'язання, вона повинна невідкладно повідомити про це інші
сторони. Судами попередніх інстанцій також установлено, що
16.06.2000 між Військовою частиною А-1206 - замовником,
Відокремленим підрозділом "Чорнобильська АЕС "НАЕК
"Енергоатом" -інвестором та Закритим акціонерним товариством
"Будмеханізація" -інвестором 1, укладено угоду № 42/5и про
часткову переуступку прав за договором №9/1-7-5и від 10.04.97.
Згідно з пунктом 1.2 цієї угоди інвестор передає, а інвестор 1
приймає на себе зобов'язання передати замовникові за рахунок
власних коштів, до 01.01.02, інвестиції в розмірі 700000,00 грн
для закінчення будівництва житлового будинку, який розташований за
адресою: місто Херсон, вул. 200 років Херсону, 23. Умовами угоди
також передбачено, що погашення інвестицій "Iнвестора 1"
здійснюється шляхом надання замовником довідок встановленого
зразка на отримання податкових пільг. При цьому, пунктом 2.1 угоди
зумовлено, що замовник несе відповідальність перед інвестором 1 за
несвоєчасне передання йому інвестицій та надання довідок
встановленого зразка, передбачених статтею 22.3 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для
одержання інвестором 1 податкових пільг. Згідно з підпунктом 2.2.2
пункту 2 спірної угоди інвестор 1 зобов'язався погодити з
замовником, до передачі, специфікацію та вартість інвестиційних
засобів. Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у
даній справі є матеріально - правова вимога Закритого акціонерного
товариства "Будмеханізація" до Військової частини А 3641 про
внесення змін до угоди від 16.06.2000 №42/5и. Суди попередніх
інстанцій розглянувши справу, повторно, дійшли обгрунтованого
висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних
вимог. Статтею 174 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а
також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не
суперечать. Відповідно до приписів частини 7 статті 179
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарські договори
укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом,
іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Приписами статті 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі
контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового
обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 188
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що зміна
господарських договорів в односторонньому порядку не допускається,
якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору,
яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати
пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору,
яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк
після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати
її розгляду. Судами попередніх інстанцій установлено, що умови
спірної угоди не містять підстав за наявності яких допускається
зміна або розірвання договору. Водночас, 07.02.05 позивачем на
адресу відповідача та третьої особи були направлені листи з
пропозицією про внесення змін до угоди №42/5 від 16.06.2000,
однак, відповідач про результати його розгляду не повідомив. Якщо
сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору чи його
розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або
розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх
підстав. Такі підстави визначені у статтях 651, 652 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. За загальним правилом, закріпленим у
частині першій статті 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не
встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного
порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення
стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона
значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у
повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову
встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним
або зміненим. Стаття 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, на
підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає можливість зміни
договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони
керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо
вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,
вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Зміна
договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в
судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов,
вказаних у частині другій статті 652 названого Кодексу, а саме: в
момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна
обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які
заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при
всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання
договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і
позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала
при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового
обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована
сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин
допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли
розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне
для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для
виконання договору на умовах, змінених судом. Саме таке
обгрунтування позову і заявив позивач. Відповідно до приписів
статті 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Суд
апеляційної інстанції установив відсутність усієї сукупності умов,
передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
для
внесення змін до спірної угоди за рішенням суду. З огляду на це,
колегія суддів визнає правильним висновок судів про відмову у
задоволенні позову. Крім того, судом апеляційної інстанції вірно
визначено, що посилання позивача як на підставу задоволення своїх
вимог на приписи частини 2 статті 188 та частини 1 статті 205
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є безпідставними,
оскільки ці норми не регулюють питання щодо внесення змін до
договору за рішенням суду. Згідно з приписами частини 2 статті
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
їх.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що постанова
апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства
України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими,
оскільки не спростовуються встановленого судами.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.09.07 у справі №41/359-48/35 залишити без змін.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Будмеханізація" залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець