Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз

України"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007р.

у справі № 37/386

господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства "Укргазпром"

до Дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 130 665,85 грн.

за участю представників:

позивача – не з"явились

відповідача - Лебедюка Ю.А.

У липні 2007 року Приватне підприємство "Укргазпром" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 98696,53 грн. основного боргу, 2385,68 грн. пені, 2162,63 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 421,01 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року (суддя Кондратова І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 року (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Алданова С.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2162,63 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 421,01 грн. та судові витрати; в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 98696,53 грн. –провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову попередніх інстанцій в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.01.2007 року між сторонами укладено договір №06/07-113 про надання послуг по транспортуванню природного газу, за яким замовник зобов"язався передати у 2007 році в систему газопроводів, які знаходяться на балансі виконавця, природний газ, а виконавець –здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема, блочних (модульних) котелень, що виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб"єктів. Також замовник, в свою чергу, зобов"язався оплатити надані послуги, зокрема, згідно умов п.5.2. здійснювати оплату послуг виконавця по транспортуванню природного газу до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Факт належного виконання позивачем своїх обов"язків за договором по транспортуванню природного газу підтверджується актами виконаних послуг. Відповідач, в свою чергу, належним чином не виконав свої зобов"язання з оплати наданих позивачем послуг, в зв"язку з чим cума заборгованості Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" склала 98696,53 грн.

У зв"язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 98696,53 грн., судом першої інстанції провадження у справі обґрунтовано припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційних витрат та 3% річних, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з наявності прострочення останньою грошового зобов"язання, внаслідок чого до боржника застосовано відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанції факту наявності вини відповідача, господарський суд міста Києва, з висновками якого погодився Київський апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про стягнення з нього пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач при розгляді справи не довів, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, обставин, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень, а саме підставності звільнення його від відповідальності за порушення зобов"язання, яке, на його думку, сталося не з його вини.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили, що посилання відповідача на алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року №759 (v0759227-00) "Про затвердження алгоритму коштів, що надходять на розподільчі рахунки газопобутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", визначає послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств і не впливає на домовленість сторін по договору щодо строків оплати вартості природного газу, а також не припиняє зобов"язань боржника щодо сплати боргу.

Згідно ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Твердження касаційної скарги про те, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів необґрунтовані, прийняті при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2007р. у справі №37/386 залишити без змін.