ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2008 р.
№ 16/161-07 ( rs1021214 ) (rs1021214)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
04.10.2007р. та на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 06.08.2007р. у справі за позовом Відкритого
акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго" до Закритого акціонерного товариства
комерційного банку "Кредит-Дніпро" про розірвання угоди
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У червні 2007р. ВАТ "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго" пред'явило в господарському суді позов до
Закритого акціонерного товариства комерційного банку
"Кредит-Дніпро" про розірвання договору від 31.01.05 № 832-ПК про
касове обслуговування працівників підприємства, укладеного між
сторонами.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
06.08.2007р. (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
04.10.2007р. (судді Науменко I.М. -головуючий, Білецька Л.М.,
Лисенко О.М.), у позові було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
04.10.2007р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором про надання послуг одна сторона
(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення
певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник
зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше
не встановлено договором.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи
31.01.2005 р. між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро" та ВАТ
"ЕК"Дніпрообленерго" було укладено договір № 832-ПК "Про касове
обслуговування робітників підприємства"(далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору підприємство доручає, а банк
приймає на себе зобов'язання у частині касового обслуговування
робітників підприємства по виплаті заробітної плати, премій,
відряджувальних, відпускних та ін. з використанням міжнародних
карт, емітованих відповідачем.
Таким чином суд дійшов обгрунтованого висновку, що зазначений
договір не є договором доручення, а є договором про надання
послуги по касовому обслуговуванню робітників підприємства.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі
або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або
законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Судом же встановлено, що пунктом 6.6 Договору сторони
обумовили, що його не може бути розірвано в односторонньому
порядку.
За приписом статті 652 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при
укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає
із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що,
якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або
уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягай згоди щодо приведення договору у
відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його
розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав,
встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за
рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності
одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що
така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована
сторона не могла усунути після їх виникнення при всій
турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових
інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що
вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,
що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин
суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання
договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між
сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього
договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин
допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли
розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне
для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для
виконання договору на умовах, змінених судом.
Про свої наміри, щодо розірвання договору, ВАТ
"ЕК"Дніпрообленерго" повідомило ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро"
(відповідач) листом від 23.03.2007 № 217. ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро"
проти розірвання Договору заперечував.
Вимоги позивача (ВАТ "ЕК"Дніпрообленерго") базуються на
істотній зміні Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
(далі - Закон), яким сторони
керувалися при укладенні 31.01.2005 р. Договору, зокрема,
положення ст. 2 Закону (в редакції Закону України № 424 ( 424-16 ) (424-16)
від 01 грудня 2006р.) про застосування до всіх закупівель товарів,
робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок
державних коштів, за умови, що вартість предметів закупівлі для
товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20
тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.
Проте суди обгрунтовано звернули увагу, що в силу
загальновизнаного принципу права щодо дії законів та
нормативно-правових актів в часі, закріпленого у частині 1 статті
58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. За висновком, викладеним в
пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду
України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
(справа про
зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)
дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з
втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той
закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони
настали або мали місце.
Отже, суд обгрунтовано звернув увагу на зазначені обставини,
дав належне юридичне обгрунтування і прийшов до правильного
висновку, що зміна законодавства не може розцінюватися як істотна
зміна обставин і не може розглядатися як підстава для розірвання
договору.
Підставно з таким вирішенням спору погодився і апеляційний
суд. Доводи касаційної скарги не спростовують обгрунтованості і
законності ухвалених судових рішень.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.10.2007р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 06.08.2007р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
I.Вовк
П.Гончарук