ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2008 р.
№ 35/142-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Мележик Н.I., Самусенко С.С.,
за участю представників сторін: позивача -Яковенко Н.М. дов.
б/н від 01.11.2007 року та відповідача -Семитоцького К. М. дов.
б/н від 19.12.2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Приватної фірми "Крам" на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 1 листопада 2007 року у
справі за позовом ТОВ "Кром" до Приватної фірми "Крам", третя
особа - Харківська обласна організація фізкультурно-спортивного
товариства "Динамо", про примусове виселення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2007 року до господарського суду звернулось ТОВ
"Кром" з позовом до Приватної фірми "Крам" про примусове виселення
з нежитлової будівлі літ. "А", яка знаходиться за адресою: м.
Харків, вул. Динамівська,3.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 липня
2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що до позивача як нового
власника нежитлової будівлі літ. "А", яка знаходиться за адресою:
м. Харків, вул. Динамівська,3 перейшли права і обов'язки
орендодавця за договором оренди.
Крім того суд прийшов до висновку, що дані про розірвання
договору оренди нежитлової будівлі літ. "А" яка знаходиться за
адресою: м. Харків, вул. Динамівська,3, на підставі додаткової
угоди №5 від 30 липня 2004 року не знайшли свого підтвердження в
матеріалах справи та були спростовані сторонами.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
1 листопада 2007 року було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Кром"
та скасовано рішення господарського суду Харківської області від
23 липня 2007 року і прийнято нове рішення, яким задоволено позов
та виселено приватну фірму "Крам" з нежитлової будівлі літ. "А-1",
яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2007
року, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та
процесуального права.
Наголошує на тому, що договір оренди є чинним та продовженим
на новий строк, оскільки заперечень щодо його продовження від
орендодавця не надходило.
Вважає безпідставним висновок суду щодо недосягнення
сторонами договору оренди згоди з усіх істотних умов договору,
зокрема, щодо об'єкту оренди.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явились,
про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що про час і місце слухання справи сторони
повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути
касаційну скаргу за їх відсутності.
Заслухавши доводи представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд
покладено обов'язок всебічно, повно і об'єктивно розглядати в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності...
Судами встановлено, що 11 січня 2005 року позивач придбав на
підставі договору купівлі-продажу у власність у ТОВ "Укрбудінвест"
нежитлові будівлі літ. літ. "А-1", "Б-1", "С-1", "С-1-1" "П-1",
"Р-1" загальною площею 2721,3 кв.м. за адресою: місто Харків, вул.
Динамівська, 3.
Відповідно до договору оренди землі б/н від 17 серпня 2006
року, укладеного між ТОВ "Кром" та Харківською міською радою,
позивачеві передано в строкове платне користування земельну
ділянку несільськогосподарського призначення для житлової та
громадської забудови за вищенаведеною адресою загальною площею
2,6786 га строком до 2030 року.
Встановлено, що на переданій в оренду ТОВ "Кром" земельній
ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, - нежитлові будівлі:
літ. літ. "А-1", "Б-1", "С-1", "С-1-1", "П-1", "Р-1", які належать
ТОВ "Кром" на праві власності за договором купівлі-продажі від 11
січня 2005 року.
Судами також встановлено, що відповідач стверджує, що він є
орендарем двох приміщень (ангарів на госпдворі) загальною площею
710 кв. м., які розташовані за адресою: місто Харків, вул.
Динамівська, 3, на підставі договору оренди №23 від 2 січня 2003
року, укладеного з Харківською обласною організацією
фізкультурно-спортивного товариства "Динамо". Орендовані
приміщення були передані відповідачеві згідно акту передачі в
користування від 2 січня 2003 року (додаток до договору №23 від 2
січня 2003 року).
Відповідно до п.4.1. термін дії договору оренди був
визначений сторонами до 31 грудня 2005 року.
Суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що в договорі
вказується одна адреса орендованих будівель, прийшов до висновку,
що предмет договору визначений, як приміщення в одній будівлі.
Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, сторонами
договору оренди не було досягнуто згоди з такої істотної умови
договору оренди, як об'єкт оренди, оскільки, з акту
здачі-приймання об'єкту оренди вбачається, що він складений у
тому, що здійснено технічний огляд та обмір приміщення, що
орендується за договором по вул. Динамівській, 3.
В акті, зокрема, йдеться мова про два ангари площею 360 м-2
та 350 м-2 та ще про два бокси на територій двору зі шлакоблоку
площею 40 м-2 та 16 м-2, та про вагончик для кафе площею 18 м-2.
Наведені обставини, на думку суду апеляційної інстанції,
свідчать про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо об'єкту
оренди як істотної умови договору, оскільки, як стверджує суд
апеляційної інстанції, об'єкт оренди чітко в договорі не
визначений.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.
З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
вбачається те, що судом в порушення вимог ст. 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не було з'ясовано, які саме об'єкти нерухомості
знаходяться за адресою: місто Харків, вул. Динамівська, 3, та чи є
за даною адресою інші об'єкти, які за площею відповідають
об'єктам, зазначеним у договорі оренди №23 від 2 січня 2003 року
та акті приймання -передачі майна, а саме - 360 м-2 та 350 м-2
відповідно, що в сукупності становить 710 м-2, чи дійсно
відповідач займає якісь приміщення за вказаною адресою, які саме і
якої площі і з якого часу.
Відтак, висновки суду апеляційної інстанції про те, що
сторони не досягли згоди щодо об'єкту оренди є непереконливими і
передчасними.
Крім того, суди не дали правової оцінки тій обставині, що, за
твердженням позивача, позивач займає належну йому на праві
власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 11 січня
2005 року, нежитлову будівлю літ."А-1" площею 355 м-2, тоді-як за
договором оренди відповідач отримав у користування приміщення
площею 360 м-2 та 350 м-2.
Наведене свідчить, що суди також не перевірили, чи дійсно
відповідач користується саме переданою у власність позивача
нежитловою будівлею літ."А-1" площею 355 м-2.
Зазначені вище обставини також були залишені поза увагою і
судом першої інстанції, що, в свою чергу, свідчить і про
необгрунтованість рішення господарського суду Харківської області
від 23 липня 2007 року.
До того ж, з судових рішень вбачається, що позивач стверджує
про існування додаткової угоди №5 від 30 липня 2004 року, якою
орендодавцем та орендарем було начебто погоджено розірвання
договору оренди.
З касаційної скарги вбачається, що відповідач заперечує факт
укладення вказаної вище додаткової угоди, про що він неодноразово
наголошував в суді першої та апеляційної інстанції та просив
призначити судову експертизу на предмет справжності підпису та
печатки ПФ "Крам".
Вбачається, що судова експертиза судом проведена не була, в
зв'язку з чим фактично залишилось нез'ясованим питання пролонгації
договору оренди №23 від 2 січня 2003 року на новий строк.
Відтак, викладене свідчить, що судові рішення у справі є
такими, що прийняті з порушенням ст.ст. 38, 43, 65, 84, 101 і 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тому, враховуючи, що вказані обставини
можуть мати суттєве значення для юридично правильного вирішення
спору, визнати їх законними та обгрунтованими не можна, а отже
вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене,
встановити дійсні обставини справи, в разі необхідності,
призначити судову експертизу додаткової угоди №5 від 30 липня 2004
року на предмет справжності підпису та печатки ПФ "Крам" та
прийняти законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватної фірми "Крам" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 1
листопада 2007 року та рішення господарського суду Харківської
області від 23 липня 2007 року скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Т. Козир
Судді Н. Мележик
С. Самусенко