ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2008 р.
№ 2/63-06 ( rs990344 ) (rs990344)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Мележик Н.I., Подоляк О.А.,
за участю представника позивача -Павлова С.С. дов. б/н від
21.09.2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу адвокатського об'єднання "Вінницька обласна
колегія адвокатів" на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 25 вересня 2007 року у справі
господарського суду Вінницької області за позовом адвокатського
об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" до
територіального управління Державної судової адміністрації України
у Вінницькій області та Тиврівської селищної ради, третя
особа -управління юстиції у Вінницькій області, про визнання права
власності на частину будівлі та визнання договору оренди не
дійсним,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2006 року до господарського суду звернулось
адвокатське об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" з
позовом до територіального управління Державної судової
адміністрації України у Вінницькій області та Тиврівської селищної
ради про визнання права власності на приміщення № 1 площею 6,9
м-2, №4 площею 5,3 м-2 та №3 площею 7 м-2 в будинку №3 по вул.
Шевченка в смт. Тиврів Вінницької області.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за
Адвокатським об'єднанням "ВОКА" право власності на 8/100 частини
будівлі, що знаходиться за адресою смт. Тиврів, вул. Шевченка, 3
та визнати договір оренди 8/100 частин даної будівлі недійсним з
тих підстав, що він був укладений між сторонами внаслідок помилки
щодо обставин, які визначають природу правочину.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18 травня
2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25 вересня 2007 року апеляційну скаргу адвокатського об'єднання
"Вінницька обласна колегія адвокатів" було залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від
18 травня 2007 року - без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007
року і прийняти нове рішення, яким визнати за адвокатським
об'єднанням "Вінницька обласна колегія адвокатів" право власності
на 8/100 частини будівлі, що знаходиться за адресою смт. Тиврів,
вул. Шевченка та визнати договір оренди 8/100 частини будівлі, що
знаходиться за адресою смт. Тиврів, вул. Шевченка,3 недійсним.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваної постанови не застосовано положення п. 2 ст. 415 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та порушено положення ст.ст. 182, 328, ч. 1, 2
ст. 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання
не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що про час і місце слухання справи сторони
повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути
касаційну скаргу за їх відсутності.
Заслухавши доводи представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позовні вимоги адвокатського
об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" обгрунтовані тим,
що за твердженням останнього будівля, яка розташована за адресою:
смт. Тиврів, вул. Шевченка, 3, збудована спільно за кошти позивача
та органів влади, а право власності на неї підтверджується
рішенням виконавчого комітету Тиврівської районної ради депутатів
від 8 квітня 1965 року про виділення земельної ділянки під
будівництво районної юридичної консультації площею 0,04 га в смт.
Тиврів поряд з будинком ДОССАФ та затвердження акту від 4 березня
1965 року про вибір ділянки під будівництво юридичної
консультації; протоколом № 4 від 10 лютого 1972 року Президії
Вінницької обласної колегії адвокатів про виділення на бідвництво
юридичної консультації 6 тисяч крб.; матеріалами інвентаризаційної
справи, які свідчать що спірна будівля має два окремих ізольованих
приміщення з окремими входами.
Встановлено, що позивачем до суду не було подано доказів
того, що Вінницькою обласною колегією адвокатів було здійснено
фактичне виділення на будівництво юридичної консультації
Тиврівського районного суду 6 тисяч крб.
Крім того, суди підставно дійшли висновку, що сам по собі
протокол засідання президії Вінницької обласної колегії адвокатів
№4 від 10 лютого 1972 року, про виділення коштів на будівництво
юридичної консультації, не може сам по собі бути доказом того, що
кошти на будівництво були виділені в натурі.
З встановленого судами вбачається, що фактично зазначений
протокол може свідчити лише про декларування наміру здійснити
фінансування будівництва.
Також вбачається, що позивачем не було надано суду жодного
правовстановлюючого документу, який би підтверджував наявність у
адвокатського об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів"
права власності на спірні 8/100 дольових частин будинку по вул.
Шевченка 3 в смт. Тиврів.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна ті обставин, на які вона посилається, як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що належних доказів на підтвердження позовних
вимог в частині визнання права власності на спірні приміщення
позивачем подано не було, Вищий господарський суд України
приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій було
підставно залишено зазначену вимогу без задоволення.
Крім того, вбачається, що заявник оскаржує судові рішення у
справі також і в частині відмови у визнанні недійсним договору
оренди примішень.
Встановлено, що за договором оренди № 69/05 від 1 січня 2005
року територіальне управління державної судової адміністрації
України у Вінницькій області передало позивачу оренду нежитлове
вбудоване приміщення загальною площею 21,18 м-2, що розташоване по
вул. Шевченка,3 у м. Тиврів Вінницької області.
Вимоги щодо недійсності правочину заявник обгрунтовує тим, що
зазначений правочин з його боку було вчинено в наслідок помилки,
оскільки особа, що підписувала цей договір не мала достатньої
інформації про правову природу фактичних обставин його предмету.
У судах попередніх інстанцій позивач наголошував на тому, що
підтвердженням наведеного є взаємне невиконання сторонами
договору, що було спростовано в ході розгляду справи.
Статтею 229 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що якщо особа,
яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне
значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що позивачем
було належним чином обгрунтовано відсутність у особи, що його
підписала достатньої інформації про правову природу фактичних
обставин предмету спірного договору.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що судове рішення
не може грунтуватись на припущеннях, Вищий господарський суд
України приходить до висновку, що суди правильно оцінили спірні
правовідносини та підставно відмовили в задоволенні позовних вимог
в цілому.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007
року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді Н. Мележик
О. Подоляк