ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2008 р.
№ 30/114-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу
ЗАТ фірми "Книга"
на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.09.2007 року
у справі
№ 30/114-07 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Комунального підприємства "Управління житлово-комунального
господарства"
до
ЗАТ фірми "Книга"
про
стягнення 77 504,66 грн.
За участю представників сторін:
позивача -не з'явились,
відповідача -Тропін В.В. дов. від 10.01.2007 р.,
Шевченко Г.В. дов .від 10.01.2007 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
10.04.2007 р. (суддя - Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено
частково. Стягнуто з ЗАТ фірми "Книга" на користь Комунального
підприємства "Управління житлово-комунального господарства" три
проценти річних в розмірі 7,67 грн., витрати по сплаті державного
мита в розмірі 102 грн. та 0,01 грн. витрат пов'язаних зі сплатою
інформаційно-технічного забезпечення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.09.2007 р. (судді -Голяшкін О.В. (головуючий),
Білецька Л.М., Науменко I.М.) рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 10.04.2007 р. скасовано. Позов
задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ фірми "Книга" на користь
"Управління житлово-комунального господарства" заборгованість по
орендній платі в сумі 10729,87 грн., пеню в сумі 463,09 грн., 3%
річних в сумі 163,15 грн., витрати по сплаті держмита в сумі
113,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в сумі 17,29 грн. В решті позову відмовлено.
Представник позивача надіслав до Вищого господарського суду
України телеграму з проханням відкласти розгляд справи, у зв'язку
неможливістю бути присутнім у засіданні суду.
Виходячи з особливостей розгляду справи судом касаційної
інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неявка
представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними
матеріалами.
Відзиву від позивача не надходило.
Не погоджуючись з постановою, ЗАТ фірми "Книга" звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 16.08.2002 р.
був укладений договір № 52 оренди комунального майна - приміщення
по вулиці К.Маркса, буд.19 у м. Павлоград, загальною площею 332,8
м.кв., вартістю за експертною оцінкою на 01 серпня 2000 року -76
091,00 грн. без ПДВ.
Згідно п.9.1 договору, строк дії договору визначений з
16.08.2002 р. по 18.10.2010 р.
Пункт п.3.1 договору передбачає, що орендна плата
визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати,
затвердженої Кабінетом міністрів України та рішенням виконавчого
комітету Павлоградської міської ради народних депутатів від 27
червня 2001 року № 406 та складає 15% від експертної оцінки, тобто
11 413,65 грн. в рік без ПДВ та індексу інфляції та 951,14 грн.
без ПДВ на місяць.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що ЗАТ фірма
"Книга" в орендованому приміщенні здійснює продаж не тільки
літератури, а й побутової хімії та миючих засобів, тому у даному
випадку відповідач повинен сплачувати орендну плату відповідно до
рішення виконкому Павлоградської міської ради від 17 червня 2004
року № 182-9/XXV за ставкою 30% від вартості орендованого майна
(інші напрями використання). Також позивач посилався на акт КРУ в
Дніпропетровській області від 23.09.2005 р., згідно якого, при
проведенні перевірки використання КП "Управління
житлово-комунального господарства" виявлено ряд порушень Методики
розрахунку та порядку використання орендної плати в частині
визначення орендної ставки у відсотках до вартості нерухомого
майна (заниження ставки), тоді як рішенням сесії міськради від
17.06.2003 року № 182 було збільшено орендні ставки у відсотках в
залежності від цільового використання орендованої площі, а КП УЖКГ
не внесено зміни в договори оренди у відповідності до прийнятого
рішення, що призвело до втрат підприємства у вигляді недоплати
орендної плати. Стосовно ЗАТ фірма "Книга" встановлена недоплата в
сумі 38060,03 грн.
Разом з цим, рішення першої інстанції було мотивовано тим, що
оскільки рахунки на сплату орендної плати за 2006 р. позивачем не
виставлялись, тому строк оплати за ці рахунки ще не настав.
Вимога про стягнення заборгованості в сумі 32 715,17 грн. за
період з 01.07.2003 р. по 01.08.2005 р., яка виявлена внаслідок
перевірки КРУ в Дніпропетровській області також не була задоволена
з огляду на те, що зміна умов договору від 16.08.2002 р. в
односторонньому порядку не була передбачена сторонами. На підставі
рішення сесії міськради № 182 від 17.06.2003 р. сторони не вносили
в установленому порядку зміни до договору оренди, а тому не має
підстав для задоволення позовних вимог на суму 38 060,03 грн.
Крім того, судом на підставі ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнуто 7,37 грн. три проценти річних.
У задоволені вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату
орендної плати відмовлено з огляду на сплив строку позовної
давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 762 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за користування
майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється
договором найму.
Згідно ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 3.2. договору від 16.08.2002 р. № 52 було
передбачено, що орендар вносить щомісячну передплату за
користування майном за умови своєчасного виставлення рахунків.
Як обгрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції,
обов'язок по щомісячному внесенню орендної плати відповідачем не
був виконаний в повній мірі, у зв'язку з чим виникла
заборгованість яка підлягала стягненню з останнього.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вказаних вимог відповідач не довів підстав для не
сплати орендної плати з урахуванням встановленого договором та
законом обов'язку орендаря щомісячно вносити орендну плату.
За таких обставин, апеляційним господарським судом правомірно
було задоволено позов в цій частині з врахуванням оплати
відповідачем орендної плати за період з квітня 2004 р. по липень
2006 р.
Також суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у
стягненні орендної плати розрахованої за ставкою 30 % та орендної
плати розрахованої на підставі акту КРУ.
Пунктом 3.3 договору сторонами було передбачено, що розмір
орендної плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін
у випадку зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін
та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством
України.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами відповідних змін
до договору оренди від 16.08.2002 року № 52 в частині збільшення
розміру орендної плати не вносились.
За таких обставин, нарахована орендна плата за ставкою 30% не
може бути прийнята до уваги, оскільки сторонами в договорі
особливостей щодо цільового використання орендованого приміщення
не встановлювалось.
Крім того, умови щодо розміру орендної плати сторонами
визначені в договорі від 16.08.2002 р. № 52, а акт КРУ від
23.09.2005 р. не може бути підставою для стягнення з відповідача
донарахованих за результатами перевірки сум.
Відповідно до ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, позовна давність
в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення
неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, нарахування штрафних
санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не
встановлено законом або договором, припиняється через шість
місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вказані положення законодавства, апеляційний
господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню за період
з 01.08. 2006 р. по 31.12.2006 року виходячи із суми
заборгованості, яка склалася у лютому-липні 2007 року в сумі
463,09 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Оскільки загальна сума невиконаних відповідачем грошових
зобов'язань склала 10 729,87 грн., то 3 % річних за вказаний
позивачем період склали 163,15 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку про те, що на підставі встановлених фактичних обставин,
апеляційним господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки
сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює
спірні правовідносини та прийнято обгрунтоване та законне рішення
про часткове задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду грунтуються на
доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням
чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним
господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
представників відповідача оголошена вступна та резолютивна частини
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства фірми
"Книга" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.09.2007 року у справі 30/114-07 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.