Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін: не з'явилися,

Державна податкова інспекція у місті Кузнецовську Рівненської області (далі – ДПІ у м. Кузнецовську) звернулася до господарського суду Рівненської області з заявою про визнання відкритого акціонерного товариства "Кузнецовськенергожитлобуд" (далі – ВАТ "Кузнецовськенергожитлобуд") банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"") внаслідок його фінансової неспроможності.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007 року (суддя Бригінець Л.М.) за заявою ДПІ у м. Кузнецовську була порушена справа про банкрутство ВАТ "Кузнецовськенергожитлобуд", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19 березня 2007 року введена процедура розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено Дуплику П.Г.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2007 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 червня 2007 року залишена без задоволення апеляційна скарга ВАТ "Кузнецовськ- енергожитлобуд" на ухвали господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007 року та 19 березня 2007 року.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарсь- кого суду від 25 червня 2007 року та з ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007 року ВАТ "Кузнецовськ- енергожитлобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані судові акти у справі № 8/11 скасувати, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, якими врегульовуються питання підсудності справ про банкрутство, зокрема, ст.ст. 15, 17 ГПК та ст.ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007 року встановлено, що місцезнаходженням боржника є м. Кузнецовськ Рівненської області. Ця обставина, при подачі кредитором заяви про порушення справи про банкрутство, була стверджена копією Статуту ВАТ "Кузнецовськ- енергожитлобуд", копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією довідки про включення боржника до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі –Єдиний державний реєстр) та витягом з Єдиного державного реєстру станом на 14 березня 2007 року.

Боржник, оскаржуючи ухвалу суду про порушення справи про банкрутство в частині підсудності її господарському суду Рівненської області, послався на те, що на момент подання заяви кредитором місцезнаходження боржника було за іншою адресою: 81054, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Львівська, 4. Зверненням до суду не за місцем його знаходження були порушені його права, як боржника, на отримання відповідної кореспонденції та на участь у розгляді справи.

При цьому боржник послався на те, що приміщення, які він займав у м. Кузнецовську Рівненської області, звільнені за рішенням суду у зв'язку із закінчення строку оренди. З листопада 2006 року він, у ТОВ "Компанія "Розточчя", орендує приміщення у Львівській області за вказаною вище адресою.

Як на підставу і підтвердження зміни місцезнаходження боржник послався на договір оренди від 1 листопада 2006 року.

При цьому у касаційній скарзі боржник вказав, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведених обставин і не врахував, що дана справа підсудна господарському суду Львівської області.

За приписами ч. 6 ст. 15 ГПК України та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаход- женням боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви, або винесення ухвали про передачу справи. При цьому, ч. 3 ст. 17 ГПК України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) , який набув чинності з 1 липня 2004 року, визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Всупереч вимогам вказаного Закону заявник не ініціював внесення змін щодо місця свого знаходження до Єдиного державного реєстру і в підтвердження своїх доводів не подав до суду доказу про внесення змін до реєстру.

За приписами ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, факт зміни місцезнаходження боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з Єдиного державного реєстру.

За наведених обставин у суду не було правових підстав для направлення справи за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Доводи касаційної скарги про те, що справа про банкрутство порушена без додержання правил підсудності не ґрунтуються на законі і суперечать матеріалам справи.

Підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство не встановлено.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кузнецовськ- енергожитлобуд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 червня 2007 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007 року у справі № 8/11 залишити без змін.