ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2008 р.
№ 35/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належно)
відповідача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрекен Бок"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2007
року
у справі
№ 35/25 господарського суду Донецької області
за позовом
Виконавчого комітету Донецької міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрекен Бок"
про
зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та
привести її у придатний стан
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про
зобов'язання відповідача повернути йому незаконно займану земельну
ділянку площею 0,1350га, розташовану за адресою м. Донецьк, вул.
Артема, 46а та привести її в належний стан за рахунок відповідача
шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів та кафе з літнім
майданчиком, строк дозволу на розміщення якого закінчився із
закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки (в
редакції уточнення позовних вимог від 20.03.07р. та доповнення від
23.03.07р.), посилаючись на статті 25, 31 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, статті 321, 376, 416, 417 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 12, 90, 211, 212 та Перехідні
положення Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, статтю 24 Закону
України "Про планування та забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
.
Позовні вимоги вмотивовано використанням спірної земельної
ділянки відповідачем за відсутності документів, що посвідчують
його право власності чи права користування цією земельною
ділянкою, припиненням строку дії договору оренди земельної
ділянки, що не підлягає поновленню, та здійсненням відповідачем
самовільного, без дозволу виконкому, будівництва на земельній
ділянці прибудов до наявного павільйону, відтак об'єкти, що
знаходяться на земельній ділянці, збудовані там самовільно та
підлягають знесенню за рахунок самого відповідача; строк дії
дозволу на розміщення кафе з літньою площадкою закінчився.
Відповідач відхилив позовні вимоги, вказуючи, що була йому
надана у встановленому законодавством порядку та знаходиться в
його подальшому фактичному користуванні, відтак, договір оренди
земельної ділянки підлягає поновленню; повідомлень про
непоновлення дії договору відповідачу не надходило. Також
відповідач зазначив, що рішення Постійно діючого третейського суду
від 24.07.2006р. по справі № 30-ПС/07-06-Г за ним визнано право
власності на об'єкти самовільного будівництва, розташовані за
адресою м. Донецьк, вул. Артема, 46а.
Рішенням господарського суду Донецької області від
25.06.2007р. (судді: Мальцев М.Ю. -головуючий, Донець О.Є.,
Чернота Л.Ф.) позовні вимоги було задоволено повністю; зобов'язано
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрекен Бок" повернути
виконавчому комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, земельну
ділянку площею 0,1350га, розташовану за адресою м. Донецьк, вул.
Артема, 46а, та привести її в належний стан за рахунок відповідача
шляхом знесення самовільно збудованих об'єктів та кафе з літнім
майданчиком; з відповідача на користь позивача стягнуто 220грню
судових витрат.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи
щодо закінчення дії договору оренди спірної земельної ділянки за
відсутності доказів його пролонгації чи укладення інших договорів,
що унеможливлює користування відповідача цією земельною ділянкою
та є підставою для знесення розташованих на ній будівель за
вимогою власника; здійснення відповідачем самовільної капітальної
забудови земельної ділянки всупереч чинного законодавства України;
статтями 321, 417 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статтями
25 та 31 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
05.09.2007 року (головуючий суддя -Старовойтова Г.Я.,
судді -Величко Н.Л., Запорощенко М.Д.) рішення місцевого
господарського суду залишено без змін з мотивів обгрунтованості,
відповідності чинному законодавству, фактичним обставинам та
матеріалам справи, доводи апеляційної скарги відхилено, як такі,
що не спростовують висновків суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити
провадження у справі.
Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування
господарськими судами норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, а саме неповно з'ясовано обставини справи
щодо підстав набуття відповідачем права користування спірною
земельною ділянкою та самовільного зведення кафе та літньої
площадки (не надано оцінки договору оренди від 09.09.1997р. та
наявним у справі доказам щодо підстав розміщення кафе з літньою
площадкою), не враховано, що, згідно рішення третейського суду,
відповідач є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих на
спірній земельній ділянці, місцевим господарським судом було
розглянуто справу без участі відповідача.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи
повністю, вказавши на законність судових рішень.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти
докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, згідно з договором купівлі-продажу від
06.02.1996р. приватне підприємство "Фрекен Бок" придбало у
комерційно-торгової асоціації "Справа всіх" кафе павільйонного
типу, розташоване за адресою вул. Артема, 46а; 09.09.1997р.
відповідачем було укладено з уповноваженим органом місцевого
самоврядування договір на право на право тимчасового користування
землею (в тому числі на умовах оренди) строком до 22.07.2002р. для
розміщення кафе, літнього майданчика та кіоску по пр. Садовому
згідно паспорту.
Також судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету
Донецької міської ради від 15.12.2002р. № 623/11 відповідачу було
надано земельну ділянку площею 0,1350га по вул. Артема, 46а в
Ворошиловському районі для розміщення існуючого кафе з літнім
майданчиком; по закінченні цього строку відповідач зобов'язаний
звільнити земельну ділянку та здати її комісії Ворошиловської
районної ради.
На підставі вищевказаного рішення виконавчим комітетом
Донецької міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою
відповідальністю "Фрекен Бок" (орендар) було укладено договір від
31.03.2003р. оренди земельної ділянки площею 0,1350га, що зн
аходиться за адресою вул. Артема, 46а, строком до 18.12.03р.; за
умовами вказаного договору орендар має переважне право на
поновлення договору на новий термін за умови, якщо він письмово
повідомить про це не пізніше, ніж за три місяці до його
закінчення. Також пунктом 4.2.2 договору передбачено, що орендар
зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку в належному
стані після закінчення строку оренди в тижневий термін згідно акту
прийому-передачі.
Про безпідставність користування спірною земельною ділянкою
та про відсутність намірів поновити договір оренди позивач
повідомив відповідача листами № 01/12-5801 від 28.09.06р. та №
01/12-318 від 16.01.07р., а з огляду на невиконання умов договору
про повернення земельної ділянки звернувся з позовом до суду.
Також судами встановлено, що у відповідача немає
передбаченого чинним законодавством дозволу на будівництво об'єкту
містобудування за адресою вул. Артема, 46а, всупереч чому ним
здійснено самовільне капітальне будівництво на наданій йому в
оренду ділянці.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди виходили
з уповноваження виконкому як позивача здійснювати від імені
територіальної громади права власника відносно земель державної та
комунальної власності, а також щодо наявності відповідних правових
підстав для повернення земельної ділянки позивачу зі знесенням
усіх наявних на ній об'єктів, що існували там та були зведені
відповідачем самовільно.
Однак судова колегія зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено самими
судами, при наданні земельної ділянки в оренду на ній знаходилось
вже існуюче кафе павільйонного типу з літньою площадкою,
розміщення якого було узгоджено належним чином у встановленому
законодавством порядку.
Відтак, звертаючись з позовом, позивач зазначав на різні
підстави, за яких відповідача належить зобов'язати знести
самовільно збудовані ним об'єкти та вже розміщене за станом на
момент надання даної земельної ділянки в оренду кафе.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало
встановити обставини справи, перевірити доводи сторін та надати їм
правову оцінку в залежності від правового статусу будівлі як
самовільно збудованої чи вже існуючої та її природи як об'єкту
нерухомості чи тимчасової споруди.
Також згідно частини 1 статті 417 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, на якій грунтується судове рішення, у разі припинення
права користування земельною ділянкою, на якій була розміщена
будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї
будівлі визначають правові наслідки такого припинення, а у разі
недосягнення домовленості власник земельної ділянки має право
вимагати її знесення (інших правових підстав для знесення
існуючого приміщення кафе з літньою площадкою судами не
розглядалось).
Таким чином, умови повернення земельної ділянки повинні
визначатися договором. Натомість судами не досліджено та не надано
жодної правової оцінки розділу 5 договору оренди від 31.03.2003р.
під назвою "Умови повернення земельної ділянки", не з'ясовано, чи
містить цей розділ домовленості сторін щодо обставин, передбачених
статтею 417 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
; інших правових
підстав для знесення існуючих на цій земельній ділянці на час
укладення договору оренди кафе та літньої площадки не розглянуто
та не наведено.
Також відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до розмежування земель державної і
комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в
межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну
власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а
за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно статті 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
розпорядження землями територіальної громади міста, передача
земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та
юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування
відноситься до повноважень міської ради, однак матеріали справи не
містять відповідних рішень міської ради, що визначають делеговані
виконкому повноваження у цій сфері, на які покликається позивач.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті
111- 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла
висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в
порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
розглядаючи справу, не розглянули всебічно,
повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; не дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх
вимог та заперечень докази; не належним чином проаналізували
правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок
чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не
можуть вважатись законними та обгрунтованими.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не
відповідають за вище вказаних підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені
статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, постанова апеляційної інстанції та рішення
господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарським судам слід
врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог
чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Фрекен Бок" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.09.2007 року у справі № 35/25 господарського суду Донецької
області та рішення господарського суду Донецької області від
25.06.2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач