ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2008 р.
№ 2-1695/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства
"Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс"
на рішення Нововолинського міського суду від 07.12.2005р. та
ухвалу
Апеляційного суду Волинської області від 27.01.2006р.
у справі №2-1695/05
за позовом прокурора м.Нововолинська в інтересах ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,ОСОБА_18, ОСОБА_19,ОСОБА_20,
ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,
ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30
до Відритого акціонерного товариства
"Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс"
про викуп акцій,
за участю представників:
від позивачів: не з'явилися,
від відповідача: не з'явився,
від Генеральної прокуратури України: Савицька О.В. -прокурор
відділу,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м.Нововолинська звернувся до Нововолинського
міського суду Волинської області з позовом до Відкритого
акціонерного товариства "Нововолинська бавовнопрядильна фабрика
"Нотекс" в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,
ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24,
ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,ОСОБА_30 і просив
суд зобов'язати відповідача викупити у позивачів належні їм прості
іменні акції ВАТ "Нотекс", а саме по 210 в кожного на суму 716,10
грн. за ціною по 3,41 грн. за кожну акцію, а всього на суму 21
483,0 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на загальних зборах
акціонерів ВАТ "Нотекс", які відбулися 30.05.2005р. (а.с.220-221),
позивачі, які є акціонерами цього товариства, були присутні на цих
зборах та голосували проти прийняття загальними зборами рішення
про реалізацію майна товариства з метою погашення його боргів.
Відповідно до ст.144 Закону України "Про державну програму
приватизації" від 18.05.2000р. ( 1723-14 ) (1723-14)
, ВАТ, створене у
процесі приватизації та корпоратизації, зобов'язане здійснити
оцінку активів товариства виходячи з балансової вартості та викуп
акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, якщо ці акціонери
голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладення
угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна
(необоротних активів) підприємства та здійснення операцій з
борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на момент
укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або
зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом,
встановленим Національним банком України, або перевищує 10
відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку, встановленому Фондом.
На момент прийняття загальними зборами рішення про реалізацію
майна, оформлене протоколом від 05.07.2004р. (а.с.126-219)
балансова вартість активів товариства становила 15 724,5 тис.
грн., кількість акцій, що випущені -4 603 746, а тому вартість 1
акції складає 3,41 грн. Таким чином, кожен з позивачів має право
на отримання від відповідача за свій пакет акцій у кількості 210
штук по 716,10 грн.
Позивачі зверталися в усному або письмовому порядку до
правління ВАТ "Нотекс" із заявами про викуп у них належних їм
акцій. Проте відповідей на звернення не отримано, відповідачем не
вчинено жодних дій, які б підтверджували намір викупити акції, що
належать позивачам.
Заперечуючи заявлений позов, відповідач посилається на те, що
Закон України "Про державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
та
затверджена ним Державна програма приватизації на 2000-2002 роки
набрали чинності після завершення приватизації товариства
відповідача, тому, на думку відповідача, дія названого Закону
поширюється на підприємства, що приватизовані у 2000-2002 роках, а
також на післяприватизаційний період діяльності цих підприємств та
не розповсюджується на підприємства, що пройшли процес
приватизації до набрання чинності цим Законом. Отже, дія названого
Закону не поширюється на спірні правовідносини щодо викупу
товариством акцій.
Також відповідач зазначає, що з огляду на приписи ст.649 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суд не вправі
зобов'язати сторони провести викуп акцій, оскільки такий обов'язок
прямо не передбачено законом.
Можливість придбання акціонерним товариством власних акцій
встановлена статтею 32 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, але в названій статті закріплено лише
право товариства викупити у акціонера акції, а не його обов'язок
(а.с.234-235).
Окрім того, відповідач зазначає, що прокурор та акціонери не
мали права встановлювати зазначену в позовних вимогах ціну акції,
виходячи з наведених ними розрахунків, оскільки не було враховано
пасиви товариства, а враховано лише активи, тим більше, що це
право належить лише вищому органу товариства -загальним зборам.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від
07.12.2005р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Волинської області від 27.01.2006р, позов прокурора задоволено
частково: зобов'язано відповідача викупити у кожного з позивачів
належні кожному з них по 210 простих іменних акцій цього
товариства за ціною одна гривня за акцію загальною вартістю 210
грн.
Вказані рішення та ухвала мотивовані тим, що відповідно до
ст.144 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки,
затвердженої Законом України від 18 травня 2000 року №1723-III
"Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
та згідно
роз'яснення департаменту з питань корпоративних відносин Фонду
державного майна України від 14 червня 2005 року "щодо
застосування норм, встановлених ст.144 Закону України "Про
Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, якщо на загальних
зборах акціонерів приймалося рішення щодо укладення угод стосовно
відчуження майна підприємства та здійснення операцій з борговими
вимогами та зобов'язаннями, то акціонери, які голосували проти
таких рішень, набувають права продати свої акції товариству згідно
ч.4 ст.39 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
. У свою чергу, акціонерне товариство, створене у
процесі приватизації та корпоратизації, зобов'язане здійснити
оцінку активів товариства, виходячи з балансової вартості та
зобов'язане провести викуп акцій акціонерів, які вимагають цього,
за ціною та строки, встановленими загальними зборами акціонерів,
але не нижче їх номінальної вартості (а.с.264).
Судами встановлено, що згідно п.8.22. Статуту товариства
відповідача та ст.41 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, питання ціни, за якою товариство здійснює викуп акцій
в акціонерів, не входить до переліку питань, що відносяться до
виключної компетенції загальних зборів як вищого органу
акціонерного товариства.
5 жовтня 2004 року Спостережна рада ВАТ "Нотекс" ухвалила
рішення викупити акції в акціонерів, що голосували на загальних
зборах проти відчуження майна, за ціною по одній гривні за акцію
за рахунок вільних коштів (а.с.263).
Отже, фактично одним із органів управління товариства в межах
наданих йому Статутом та ст.46 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
повноважень визначив ціну, за якою ним
мають викуплятися акції, а саме - одна гривня з кожну акцію.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції та
ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до
Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд
їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального
та процесуального права, та ухвалити нове рішення про зобов'язання
відповідача викупити у кожного з позивачів належні кожному з них
по 210 простих іменних акцій загальною вартістю 10,50 грн., тобто
за номінальною вартістю 0,50 грн. за одну акцію.
Враховуючи положення пункту 6 Прикінцевих положень Закону
України "Про винесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з
корпоративних спорів", Вищий господарський суд України своєю
ухвалою від 21.12.2007р. прийняв касаційну скаргу відповідача у
даній справі до свого провадження.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень названого Закону,
після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на
судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих
положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під
час розгляду справи по суті заявлених вимог, позивачі є власниками
простих іменних акцій ВАТ "Нотекс" (відповідача) у кількості по
210 штук кожен номінальною вартістю 05 коп. за акцію, а всього на
загальну номінальну вартість 10,50 грн., що підтверджується
сертифікатами іменних акцій, виданих позивачам (а.с.36-66).
5 липня 2004 року на загальних зборах товариства відповідача
було вирішено продати майно товариства, у зв'язку з чим останній
отримав 6 804 500,0 грн. Проте, вказане рішення загальних зборів
рішенням Нововолинського міського суду від 21.03.2005р. визнано
недійсним і відповіда ча зобов'язано скликати і провести повторні
збори для вирішення питань, що ставилися в порядку денному
перехідних загальних зборів, зокрема і п.10 щодо реалізації майна
товариства з метою погашення боргів (а.с.216).
Повторні збори відбулися 30 травня 2005 року і було прийнято
рішення про продаж майна товариства для покриття боргів, що
підтверджується протоколом зборів (а.с.220).
Позивачі були присутні на вказаних зборах і голосували проти
реалізації майна товариства, у зв'язку з чим звернулися до
правління ВАТ "Нотекс" із заявами про викуп у них належних їм
акцій. Проте відповідачем не вчинено дій, які б підтверджували
намір викупити акції, що належать позивачам.
Задовольняючи позовні вимоги суди двох інстанцій підставно
виходили з приписів ст.144 Закону України "Про Державну програму
приватизації" від 18.05.2000р. ( 1723-14 ) (1723-14)
, ст.39 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та врахували роз'яснення
департаменту з питань корпоративних відносин Фонду державного
майна України від 14 червня 2005 року "щодо застосування норм,
встановлених ст.144 Закону України "Про Державну програму
приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
.
Зокрема, стаття 144 Закону України "Про Державну програму
приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
зобов'язує відкрите акціонерне
товариство, створене у процесі приватизації та корпоратизації,
здійснити викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі,
якщо ці акціонери голосували проти прийняття загальними зборами
рішень про укладення угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо
відчуження майна (необоротних активів) підприємства та здійснення
операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг).
При цьому, твердження скаржника про порушення судами ст.649
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є безпідставними, оскільки вказана стаття
застосовуються до правовідносин, які виникають між сторонами при
укладенні договору. Між тим, предметом позову у даній справі є
спонукання відповідача виконувати умови Закону щодо викупу акцій,
а не про зобов'язання його укласти з позивачами договори
купівлі-продажу акцій на тих, чи інших умовах, тобто у визначеній
ними редакції.
Помилковим також є посилання скаржника на непоширення вимог
Закону України "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
на
спірні правовідносини, оскільки, як вірно визначено судами,
рішення щодо реалізації майна товариства відповідача приймалося
загальними зборами вже після набрання чинності названим Законом.
Тим більше, що вказаний Закон не передбачає будь-яких обмежень
щодо поширення його дії на правовідносини, учасниками яких є
акціонери товариства, утвореного до набрання чинності цього
Закону. Статтею 4 названого Закону встановлено, що всі
нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим
Законом, діють в частині, що не суперечить йому.
Не приймаються до уваги й доводи скаржника про втрату
чинності протоколу Спостережної ради від 05.10.2004р., на якому
було прийнято рішення про викуп акцій в акціонерів, що голосували
на загальних зборах проти відчуження майна, за ціною по одній
гривні за акцію за рахунок вільних коштів, оскільки матеріали
справи не містять будь-яких доказів того, що Спостережною радою
вказане рішення було скасовано. Не було воно скасовано й рішенням
Нововолинського міського суду від 21.03.2005р., на яке посилається
скаржник.
Окрім того, ці доводи скаржника спростовуються встановленими
судом першої інстанції обставинами про те, що на підставі цього
рішення від 05.10.2004р. відповідачем фактично укладено 77 угод
купівлі-продажу акцій на ціною 1 гривня за акцію у кількості 28
252 штуки на загальну суму 28 252,0 грн., що підтверджується
довідкою Приватбанку від 02.11.2005р. за №12.01/01-1410 (а.с.265).
Посилання скаржника на інший протокол засідання Спостережної
ради від 11.08.2004р., на якому вирішено викупити акції ВАТ
"Нотекс" у акціонерів, що бажають їх продати, за номінальною
вартістю, тобто 0,50 грн. за акцію (а.с.444)., колегія суддів не
може взяти до уваги з огляду на те, що вказане рішення не було
предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанції,
оскільки не подавалося відповідачем, про що свідчить протокол
судового засідання суду першої інстанції від 01.12.2005р.
(а.с.273-274), а в силу ч.2 ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Отже, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені
під час здійснення судового провадження обставини справи, колегія
суддів вважає обгрунтованим висновок судів двох інстанцій стосовно
того, що відмова керівництва ВАТ "Нотекс" здійснити викуп акцій
позивачів за ціною встановленою рішенням від 05.10.2004р.
правомочного органу -Спостережної ради, суперечить вимогам пункту
144 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки,
затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації"
від 18.05.2000р. ( 1723-14 ) (1723-14)
Iнші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія
суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до оцінки доказів у
справі та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією
касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Тим більше, що наведені у касаційній
інстанції обставини та заперечення були предметом дослідження у
судах першої та апеляційної інстанцій, та їм дана відповідна
правова оцінка.
Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування
оскаржуваних рішення та ухвали немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс" залишити без
задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Волинської області від
27.01.2006р. у справі №2-1695/05 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій