Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" (надалі - АТ "Індекс-банк") в особі філії "Полтавська дирекція" АТ "Індекс-банк" у липні

Доповідач: Продаєвич Л.В

2006 року звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Миколи Щорса" (надалі -ПСП "Миколи Щорса") в особі ліквідатора ОСОБА_1, ІІІ особи -Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" (надалі -ВАТ "АКБ "Автокразбанк") про: визнання недійсним здійсненого 10.01.2004 перерахування підприємством 50000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості по кредиту ВАТ "АКБ "Автокразбанк" у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.09.2003; зобов'язання ВАТ "АКБ "Автокразбанк" повернути як безпідставно отримані 25000,00 грн. АТ "Індекс-банк" в особі філії "Полтавська дирекція" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.02.2003 №317 та договором застави від 07.03.2003 року.

У відзиві на позов арбітражний керуючий зазначив, що кредиторські вимоги позивача визнані ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.03.2004, тобто після реалізації частини заставного майна та перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ "АКБ "Автокразбанк" як заставоутримувача і єдиного кредитора, вимоги якого були внесені до реєстру кредиторів, як забезпечені заставою.

02.11.2006 ухвалою господарського суду Полтавської області залучено третю особу - ВАТ "АКБ "Автокразбанк" до участі у справі в якості відповідача - ІІ.

У додатку до позовної заяви від 05.12.2006 позивач просив стягнути з ВАТ "АКБ "Автокразбанк" 25000,00 грн. на його користь як безпідставно отриманих.

У відзиві на позов та доповненнях до нього ВАТ "АКБ "Автокразбанк" вимоги позивача не визнало, просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що:

- вимога про визнання недійсним перерахування не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права;

- банк у справі про банкрутство ПСП "Миколи Щорса" є кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника і його вимоги можуть погашатися в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів без будь-яких обмежень;

- висування позовної вимоги у сумі 25000,00 грн. без будь-якого обґрунтування такої ціни позову є безпідставним;

- позивач, залучивши підприємство в якості відповідача -ІІ,не визначив змісту його відповідальності;

- відповідно до звіту від 30.03.2004 щодо реалізації майна та витрачання коштів, підприємством були отримані грошові кошти у загальній сумі 92087,35 грн., позивач без доказів і підстав визначив у позові вимоги у сумі 25000,00 грн. та не обґрунтував порушення його прав та законних інтересів з боку відповідача -ІІ.

У додатку до позову від 09.01.2007 позивач просив зобов'язати ВАТ "АКБ "Автокразбанк" повернути ПСП "Миколи Щорса" 25000,00 грн. із 50000,00 грн. як безпідставно отримані; зобов'язати ПСП "Миколи Щорса" перерахувати 25000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.02.2003 №317 та договором застави від 07.03.2003 як грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна.

Заявою від 12.03.2007 позивачем збільшено розмір позовної вимоги до 50000,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2007 (суддя Білоусов С.М.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що відповідач-ІІ має пріоритет перед позивачем щодо погашення заборгованості у відповідності до статті 14 Закону України від 18.11.2003 № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2007 (судді: Мостова Г.І. - головуючий, Писана Т.О., Фаловська І.М.) резолютивна частина вказаного рішення змінена і викладена в наступній редакції:

"п.1Відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ВАТ "АКБ "Автокразбанк" повернути ПСП "Миколи Щорса" 50000,00 грн. із 50000,00 грн. як безпідставно отримані.

п.2Відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПСП "Миколи Щорса" перерахувати 50000,00 грн., які будуть отримані від ВАТ "АКБ "Автокразбанк", АТ "Індекс-банк" в особі філії "Полтавська дирекція" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.02.2003 №317 та договору застави від 07.03.2003, як грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна".

Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги заявлені та розглянуті щодо двох відповідачів, і як наслідок резолютивна частина рішення має містити висновок щодо кожної з розглянутих позовних вимог (стаття 84 Господарського процесуального кодексу України), резолютивна частина рішення змінена.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, АТ "Індекс-банк" в особі філії "Полтавська дирекція" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування як такої, що прийнята без перевірки всіх фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, та просить задовольнити позовні вимоги щодо повернення ПСП "Миколи Щорса" 50000,00 грн., як безпідставно отриманих, та зобов'язати ПСП "Миколи Щорса" перерахувати 50000,00 грн., які будуть отримані від ВАТ "АКБ "Автокразбанк", АТ "Індекс-банк" в особі філії "Полтавська дирекція" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.02.2003 №317 та договором застави від 07.03.2003, як грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна.

Скаржник вважає, що апеляційним господарським судом неправильно застосована стаття 1 Господарського процесуального кодексу України, стаття 25 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосовано "не той закон, що було потрібно", порушено принцип змагальності, який закріплений у статті - 4-3 Господарського процесуального кодексу України, не була застосована стаття 34 Господарського процесуального кодексу України, стаття 43 Закону України від 02.10.1992 № 2654-XII "Про заставу", статті 509, 526, 587 Цивільного кодексу України, стаття 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

АТ "Індекс-банк" в особі філії "Полтавська дирекція" стверджує, що фактично у заставі позивача та ВАТ "АКБ "Автокразбанк" було різне майно, тому ніякого пріоритету у відповідача - ІІ перед позивачем не було.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "АКБ "Автокразбанк" просить залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.12.2007, надіслана сторонам у справі -14.12.2007), проте, відповідач-І не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-ІІ, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 24.09.2003 господарським судом Полтавської області було порушено провадження у справі №10/284 про банкрутство ПСП "Миколи Щорса", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2003 у вказаній справі було призначено розпорядника майна ПСП "Миколи Щорса" арбітражного керуючого ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.12.2003 у цій справі у зв'язку з припиненням повноважень керівника ПСП "Миколи Щорса" ОСОБА_3 обов'язки керівника ПСП "Миколи Щорса" було тимчасово покладено на розпорядника майном ОСОБА_2

Відповідно до звіту щодо реалізації майна та витрачання отриманих коштів від 30.03.2004, наданому комітету кредиторів, ПСП "Миколи Щорса" від реалізації майна було отримано грошові кошти у розмірі 92087,35 грн., з яких арбітражним керуючим було перераховано ВАТ "АКБ "Автокразбанк" 50000,00 грн.

Посилаючись на незаконність здійсненого арбітражним керуючим перерахування грошових коштів, АТ "Індекс-банк" звернулось до господарського суду з даним позовом.

Свої вимоги банк обґрунтував тим, що його кредиторські вимоги до ПСП "Миколи Щорса" забезпечені заставою, а тому відчуження заставного майна проведено всупереч Закону України "Про заставу" (2654-12) та у порушення охоронюваних законом інтересів банку.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач-ІІ фактично має пріоритет перед позивачем щодо погашення заборгованості у відповідності до статті 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; під час проведення дій розпорядником майна у справі про банкрутство ПСП "Миколи Щорса" не було порушення прав щодо погашення заборгованості в процедурі банкрутства відповідача-І саме за рахунок реалізації заставного майна.

Зазначений висновок господарський суд Полтавської області обґрунтував тим, що запис до Державного реєстру застав рухомого майна на підставі договору застави від 07.03.2003, укладеного між АТ "Індекс-банк" в особі філії "Полтавська дирекція" та ПСП "Миколи Щорса" у забезпечення виконання договору кредитної лінії від 19.02.2003 №317, внесено 20.06.2003, тоді як запис до Державного реєстру застав рухомого майна на підставі договору застави від 06.06.2003 №19-3, укладеного між ВАТ "АКБ "Автокразбанк" та ПСП "Миколи Щорса" у забезпечення виконання кредитного договору від 06.06.2003 №19, внесено 06.06.2003 року.

Отже, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій визначили пріоритетний характер вимог ВАТ "АКБ "Автокразбанк", виходячи із дати внесення кредиторських вимог, забезпечених заставою, до Державного реєстру застав рухомого майна.

Проте, з такими висновками колегія суддів Вищого господарського суду України погодитися не може з огляду на таке.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо реалізації розпорядником майна ПСП "Миколи Щорса" заставного майна (великої рогатої худоби та свиней) та перерахування частини отриманих від реалізації коштів кредитору - ВАТ "АКБ "Автокразбанк".

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.01.2004 у справі №10/284 про банкрутство ПСП "Миколи Щорса" визнані вимоги АТ "Індекс-банк" у сумі 171855,04 грн. та затверджено реєстр вимог кредиторів підприємства.

30.03.2004 господарським судом Полтавської області розглянуто клопотання кредитора - АТ "Індекс-банк" про внесення до реєстру його вимог як таких, що забезпечені заставою, і ухвалою від 30.03.2004 вимоги Полтавської філії АТ "Індекс-банк" у сумі 171855,04 грн. визнані як такі, що забезпечені заставою майна згідно з договором застави від 07.03.2003, зобов'язано розпорядника майна ОСОБА_2 включити дані вимоги до окремого реєстру вимог, забезпечених заставою, з виключенням із основного реєстру, який затверджений ухвалою суду від 13.01.2004 року.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог статті 31 вказаного Закону у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Нормами чинного законодавства не передбачено будь-якого іншого порядку погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство, які забезпечені заставою, у тому числі в залежності від дати внесення відомостей про заставу до реєстру застав рухомого майна.

Наведені норми Закону попередні судові інстанції при розгляді справи не застосували, натомість зробили посилання на статтю 1 цього Закону (місцевий господарський суд) та статті 25, 43 Закону (суд апеляційної інстанції), зазначивши про те, що позивачем не надано доказів про оскарження дій ліквідатора.

Судова колегія, з урахуванням наведеного, вважає, що при вирішенні даного спору господарські суди не дослідили, що є предметом даного позову, та чи відповідають вимоги позивача матеріально-правовим способам захисту права, які визначені законом.

У вирішені даного спору судам слід було з'ясувати дійсні відносини сторін:

між АТ "Індекс-банк" та ПСП "Миколи Щорса" та встановити, чи є вимоги банку до цього підприємства такими, що розглядаються у позовному провадженні або повинні бути розглянуті у справі про банкрутство;

між АТ "Індекс-банк" та ВАТ "АКБ "Автокразбанк" та встановити в чому полягає порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача до відповідача-ІІ, адже, банк не відповідає за дії розпорядника майна, оцінку яким має давати суд при розгляді справи про банкрутство ПСП "Миколи Щорса".

Таким чином, суди у вирішенні даного спору припустилися неправильного застосування вимог статей 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо прийняття судових рішень за результатами обговорення всіх обставин справи, керуючись законом, який підлягає для застосування до спірних правовідносин.

Касаційна інстанція згідно з частиною 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, рішеннягосподарського суду Полтавської області та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Полтавська дирекція" АТ "Індекс-банк" -задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2007 у справі №10/260 та рішення господарського суду Полтавської області від 10.07.2007 у цій справі -скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.