Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача

- Iларіонова Є.А., Музичко Р.В.,

відповідача

третьої особи

- не з'явився,

- не з'явився,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк"

на постанову

від 20.11.2007 Київського апеляційного

господарського суду

у справі

№27/205

за позовом

ТОВ "АВТО-ЧОК"

до

(третя особа

Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк"

- Київська міська рада)

про

визнання дійсним договору оренди від 30.11.2006 №3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 30.08.2007 (суддя Дідиченко М.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Вербицька О.В.), позов задоволено -на підставі ч.2 ст.220 ЦК України (435-15) визнано дійсним укладений між сторонами договір від 30.11.2006 №3 "Про передачу майна територіальної громади м.Києва в оренду".

Рішення мотивоване тими обставинами, договір оренди від 30.11.2006 №3 з трьохрічним строком дії було укладено в простій письмовій формі з домовленістю про те, що після підготовки всіх необхідних для нотаріального посвідчення документів цей договір буде нотаріально посвідчено, але орендодавець всупереч вимогам ст.793 ЦК України (435-15) неправомірно ухиляється від нотаріального посвідчення договору оренди.

Комунальний заклад "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами ст.ст.203,209,215,327,629,764,793 ЦК України (435-15) , ст.ст.9,17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ст.ст.2,26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та ст.ст.33,34,43 ГПК України (1798-12) . Зокрема, скаржник вважає, що ч.3 ст.209 ЦК України (435-15) імперативно встановлено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Проте, Київрадою не приймалося жодних рішень про надання дозволу на укладення нового спірного договору оренди від 30.11.2006 №3 на строк до 2009 року, а вказані в п.1.1 цього договору рішення Київради від 29.11.2005 №556/3017 (ra_556023-05) та від 16.03.2006 №241/3332 (ra0241023-06) не можуть вважатися підставою для його укладання, оскільки повністю виконані та не дають права на користування спірним майном до 2009 року. Окрім того, відповідач вказує на неправильне застосування місцевим господарським судом ст.764 ЦК України (435-15) та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , якими регулюються відносини продовження орендних відносин за договором оренди від 01.02.2001 №3, до позовних вимог про визнання дійсним спірного договору оренди від 30.11.2006 №3, оскільки останній договір укладено 30.11.2006 року, тобто ще до моменту ймовірного продовження орендних відносин з 01.02.2007 року, що позбавляє суд права обгрунтовувати дійсність спірного договору на підставі продовження строку дії попереднього договору від 01.02.2001.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у справі в рамках предмета даного спору і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що договір оренди від 30.11.2006 №3 було укладено в простій письмовій формі з домовленістю про те, що після підготовки всіх необхідних для нотаріального посвідчення документів цей договір буде нотаріально посвідчено, але орендодавець всупереч вимогам ст.793 ЦК України (435-15) неправомірно своїми діями (лист від 25.01.2007 №15) відклав нотаріальне посвідчення вказаного договору, тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України (435-15) укладений 30.11.2006 року між сторонами договір оренди підлягає визнанню дійсним. Орендні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з 01.02.2001 на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.02.2001 №3 та рішення Київради №397/1373 (ra0397023-01) від 05.07.2001 і в подальшому умови оренди було змінено рішеннями Київради від 29.11.2005 №556/3017 (ra_556023-05) та від 16.03.2006 №241/3332 (ra0241023-06) . Перша вимога про повернення орендованого майна у зв'язку з закінченням строку дії договору (лист від 23.02.2007 №37) надійшла позивачу 02.03.2007 року, а друга (лист від 06.04.2007 №53) -11.04.2007 року, тобто після спливу більш ніж двох місяців з моменту дії договору.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України (435-15) якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судами з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовується факт неправомірного зволікання орендодавця всупереч вимогам ст.793 ЦК України (435-15) з нотаріальним посвідченням договору оренди №3 від 30.11.2006, що виразилося в направленні орендарю листа від 25.01.2007 №15, в якому орендодавець повідомив про неможливість брати участь у вчиненні будь-яких нотаріальних дій без оригіналу Положення про парки культури та відпочинку м.Києва, яке знаходиться на стадії затвердження та реєстрації в Головному управлінні культури нотаріальне посвідчення вказаного договору. Зважаючи на це суд першої інстанції обгрунтовано на підставі ч.2 ст.220 ЦК України (435-15) визнав вказаний договір дійсним.

Водночас колегія не може прийняти до уваги наявні посилання скаржника в обгрунтування своїх заперечень на порушення при укладенні договору оренди №3 від 30.11.2006 вимог ст.ст.203,209,215,327,629,764,793 ЦК України (435-15) , ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ст.ст.2,26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , які зводяться виключно до оцінки зазначеного договору на предмет його відповідності чинному законодавству, оскільки вказані питання виходять за межі позовних вимог у даній справі. Тим більше, що питання відповідності чи невідповідності договору оренди №3 від 30.11.2006 чинному законодавству на даний час є предметом розгляду по справі №3/357 за позовом Київської міської ради до Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" та ТОВ "АВТО-ЧОК" про визнання недійсним договору оренди від 30.11.2006 №3.

Таким чином, в разі визнання недійсним договору оренди від 30.11.2006 №3 за судовим рішенням, яке набрало законної сили, заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень по справі №27/205.

Касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника щодо недоведеності встановлених апеляційним судом обставин пролонгації договору оренди від 01.02.2001 №3 на трьохрічний термін (з 01.02.2007 року по 01.02.2010 року) на підставі ст.764 ЦК України (435-15) та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України (1798-12) у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Тим більше, що згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5 ,111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 у справі №27/205 залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" -без задоволення.