ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2008 р.
№ 1/41 ( rs1086604 ) (rs1086604)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.
Владимиренко С. В.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля- Південь" та
ВАТ "Павлоградвугілля"
на рішення господарського суду Луганської області від 16
червня 2007 року і
постанову Луганського апеляційного господарського суду від 9
жовтня 2007 року
у справі № 1/41 ( rs1086604 ) (rs1086604)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь"
про
стягнення 2 575 294,75грн.
за участю представників:
позивача: Шереметі Т. I.;
відповідача: Федорової О.О.
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Луганської області від 16 червня
2007 року (судді Зюбанова Н.М., Калашник Т.Л., Седляр О.О.) позов
задоволено; стягнуто з ТОВ "Вугілля-Південь" на користь позивача 2
575 294,75 грн збитків та судові витрати.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 9
жовтня 2007 року (судді Бородіна Л.I., Медуниця О.Є., Якушенко
Р.Є. ) рішення господарського суду Луганської області від 18
червня 2007 року у справі № 1/41 ( rs1086604 ) (rs1086604)
скасовано, позов
задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Вугілля-Південь" на користь
ВАТ "Павлоградвугілля" збитки в сумі 1 741 224,95 грн., та судові
витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Вугілля-Південь"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову
апеляційного господарських судів, оскільки останніми при винесенні
оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та
процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити.
В свою чергу ВАТ "Павлоградвугілля" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду частково та
прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Вугілля-Південь" на
користь позивача 2 521 223,45 грн. та судові витрати. Вимоги
скаржника мотивовані неправильним застосуванням апеляційним
господарським судом норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлення господарськими судами обставин справи та
правильність застосування норм процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому
задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 26 січня 2004 року між
ВАТ "Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля",
правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Вугілля-Південь"
укладено договір № Д-226, відповідно до пункту 1.1 якого ВАТ
"Павлоградвугілля" прийняв зобов'язання рівномірно відвантажити
ТОВ "Вугілля-Південь" сировину (рядове вугілля) на умовах SPT
(Iнкотермс 2000, пункт розвантаження фабрики), а останній
зобов'язався здійснити приймання та переробку сировини у вугільну
продукцію-концентрат, а також здійснити відвантаження продукції
замовнику (вантажоотримувачу) за реквізитами та на умовах,
обумовлених даним договором та специфікаціями.
На виконання умов договору № Д-226 ВАТ "Павлоградвугілля"
передав у липні 2004 року на переробку відповідача 65 417,1 тон
вугілля, у тому числі 50760,7 тон рядового вугілля марки ДГр
0-200; 12552,80 тон рядового вугілля марки Гр 0-200 та 2103,6 тон
вугілля - залишку по філії позивача "Шахта "Дніпровська".
ВАТ "Павлоградвугілля" надало ТОВ "Вугілля-Південь" заявку
від 07.07.2004 р. № 1091 на відвантаження продукції у липні 2004
року у загальній кількості 58 000 тон. Як зазначено господарськими
судами, відповідно до розрахунків позивача відповідачем заявка
була виконана частково, оскільки не відвантаженими залишились 13
622,479 тон загальною вартістю згідно специфікації -2 575 294,75
грн.
11 грудня 2006 року позивач направив відповідачу претензію №
8/7720, в якій, в порядку ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України,
відмовився від прийняття виконання відповідачем зобов'язань по
відвантаженню продукції (концентрату) у зв'язку з втратою інтересу
та вимогою відшкодування збитків в розмірі вартості концентрату,
що складають 2 575 294,75 грн.
Згідно положень статей 525 та 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання не допускається;
зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно
до умов договору.
Стаття 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що порушенням
зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання.
Частина 3 статті 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає
можливість кредитора відмовитись від прийняття виконання
зобов'язання та вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок
прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для
кредитора.
Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що
матеріалами справи підтверджується існування у відповідача
заборгованості перед позивачем на суму, що заявлена до стягнення,
і доказів протилежного відповідачем не надано. Отже, виходячи з
передбачених чинним законодавством загальних умов виконання
зобов'язання, позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають
задоволенню, враховуючи право позивача відмовитися від прийняття
виконання зобов'язання в порядку ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, на думку колегії суддів, з таким висновком погодитись
не можна, виходячи з наступного.
Прострочення боржника як вид цивільного правопорушення тягне
за собою міру цивільно-правової відповідальності. Умовами
останньої є: неправомірні дії, наявність збитків,
причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у
визначених законом випадках). Для настання цивільно-правової
відповідальності необхідна наявність всіх чотирьох умов.
Частина 8 пункту 2 статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає
відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та
інтересів. Згідно п. 2 ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитками, з
одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням
або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або
мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні
збитки), з іншого боку -доходи, які особа могла б реально одержати
за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена
вигода).
Місцевим господарським судом при розгляді даної справи
питання наявності чи відсутності збитків та їх кваліфікація не
розглядались взагалі. Апеляційний господарський суд, хоча і
зазначає відповідні норми статті 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у своїй
постанові, однак не встановлює, які конкретно збитки -реальні
збитки чи упущена вигода -мають відшкодовуватись позивачу. Відтак
не зрозуміло, на якій підставі судом приймається здійснений
позивачем розрахунок заявленої для відшкодування суми.
Господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено
фактів, які могли б свідчити, що понесені позивачем втрати
майнового характеру є невідворотнім результатом порушення
відповідачем зобов'язання, тобто наявність прямого причинного
зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за
договором № Д-226 від 26.01.2004 р. та збитками.
Частиною 4 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що при
визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються
заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Зазначена норма
покладає на позивача обов'язок довести, що ним вжито заходів,
спрямованих на уникнення збитків.
Проте, господарськими судами не досліджувалось, чи вживав
позивач заходів, направлених на уникнення збитків.
Вимоги позивача грунтуються на праві, наданому йому частиною
3 статті 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Враховуючи положення вказаної
норми, для прийняття правильного рішення у даній справі суттєвого
значення має доведення втрати інтересу виконання зобов'язання
відповідачем внаслідок прострочення, як і доведення неотримання
позивачем запланованого прибутку або отримання його в зменшеному
розмірі в результаті невиконання зобов'язань.
Господарськими судами зазначене враховано не було.
Крім того, на думку колегії суддів господарськими судами не
враховано положення ч. 4 ст. 612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою
встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання
не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Не надано
оцінки діям позивача щодо виконання позивачем підпункту 2.2.2
договору про надання відповідачеві загального замовлення на
відвантаження продукції за 20 календарних днів до початку місяця
відвантаження для оформлення планів перевезень по залізниці, та
пункту 5.2 договору щодо розрахунків за послуги з переробки.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законами. В
порушення вказаної норми суди прийняли рішення на підставі
передчасних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права, а в силу п. 3 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України за результатами розгляду касаційної
скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову
апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
За наявності допущених судами порушень і неправильного
застосування норм матеріального та процесуального права, постанова
та рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню,
а справа направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Вугілля-Південь" та Відкритого акціонерного товариства
"Павлоградвугілля" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2007
р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
09.10.2007 р. у справі № 1/41 ( rs1086604 ) (rs1086604)
скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Луганської
області в іншому складі суду.
Головуючий суддя
О. Кот
Судді
С. Владимиренко
С. Шевчук