ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2008 р.
№ 17/178-3275
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.,
розглянувши касаційну скаргу
ПП "Зоря"
на постанову
від 17.10.2007
Львівського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Тернопільської області №
17/178-3275
за позовом
ТОВ "Бучач-цукор"
до
ПП "Зоря"
про
стягнення 45671,38 грн.
за участю представників:
- позивача
Пустовіт М.М.
- відповідача
не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
13.11.2006 у справі № 17/178-3275 (суддя Н.Андрусик), залишеним
без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду
від 17.10.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді
Д.Новосад, суддів О.Михайлюк, Г.Мельник), позовні вимоги ТОВ
"Бучач-цукор" до ПП "Зоря" задоволені частково, стягнуто з
відповідача на користь позивача 25242,80 грн. основного боргу,
2524,28 грн. штрафу, 630,72 грн. інфляційних, 5258, 91 грн.
річних. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, ПП "Зоря"
в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове
рішення про задоволення позову в частині стягнення 406,23 грн.
основного боргу, 235,37 грн. штрафу, 183,71 грн. інфляційних та
348,32 грн. річних, в решті позовних вимог відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що суд апеляційної
інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновки призначеної
ним судової бухгалтерської експертизи, які, на думку скаржника,
повністю спростовують позовні вимоги, за винятком 406,23 грн.
основного боргу, 235,37 грн. штрафу, 183,71 грн. інфляційних та
348,32 грн. річних.
Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення
представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у
справі укладено договір № 33б від 02.04.2002, за умовами якого
продавець (позивач) зобов'язався передати, а покупець
(відповідач) - прийняти та оплатити в строк до 10.09.2002 товар -
насіння цукрового буряка сорту "Уладівський-35" в кількості 300
посівних одиниць на суму 24000 грн., включаючи ПДВ.
На виконання цього договору позивач передав, а відповідач
прийняв товар на загальну суму 24000 грн., що підтверджено
накладною № 59 від 19.04.2002, довіреністю відповідача ЯДУ №
610760 від 18.04.2002.
У стягненні за цим договором заборгованості, яка за
твердженням позивача становить 6283,17 грн., а також 628,31 грн.
штрафу, нарахованого згідно п. 6.2 договору, судами відмовлено в
зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 28.03.2005
між сторонами укладено договір № 30-05/2005 купівлі-продажу ТМЦ,
за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати до
20.12.2005, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити до
05.09.2005 товар в асортименті, кількості та за ціною, визначених
в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
На виконання цього договору позивачем передано, а
відповідачем прийнято товар (дизельне паливо, масло, аміачну
селітру) на загальну суму 25242,80 грн., що підтверджується
накладними № 8п від 01.04.2005, № 46м від 14.06.2005, № 3м від
16.06.2005, № 60п від 22.08.2005, № 78п від 03.09.2005 та
довіреностями відповідача ЯЖЖ № 521655 від 01.04.2005, ЯЖЖ №
521671 від 13.06.2005, ЯЖЖ № 521673 від 16.06.2005, ЯЖЖ № 521688
від 22.08.2005, ЯЖЖ № 521683 від 03.09.2005.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості
відповідача за цим договором в сумі 25242,80 грн., а також 2524,28
грн. штрафу, 630,72 грн. інфляційних, 5258,91 грн. річних, суди
попередніх інстанцій керувались приписами ст. ст. 175, 193, 233
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 526, 665
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, умовами пунктів 6.2, 6.3
договору № 30-05/2005 від 28.03.2005.
При цьому, доводи відповідача про здійснення ним розрахунків
за цим договором шляхом зустрічних поставок позивачеві
товарно-матеріальних цінностей і надання автотранспортних послуг
на загальну суму 24836,57 грн. судами не прийняті до уваги з
посиланням на недоведеність проведення таких розрахунків саме за
договором № 30-05/2005 від 28.03.2005.
Разом з тим, колегія суддів вважає висновки судів попередніх
інстанцій в частині задоволення позовних вимог суперечливими,
передчасними і такими, що не грунтуються на повно встановлених
обставинах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 20.03.2007 призначено судову
бухгалтерську експертизу взаєморозрахунків та заборгованості за
договорами купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Бучач-цукор" та ПП
"Зоря".
На вирішення експертизи, проведення якої доручено
Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту
судових експертиз, поставлені наступні питання:
- чи підтверджуються документально зарахування в рахунок
погашення заборгованості за договором № 30-05/2005 від 28.03.2005
здійснених ПП "Зоря" поставок продукції та послуг на підставі
довіреності ТОВ "Бучач-Цукор" ЯЛЖ № 500520 від 25.01.2006,
накладної № 12 від 25.01.2006 та податкової накладної № 02 від
25.01.2006 на суму 6719,04 грн., на підставі довіреності ЯКХ №
122529 від 16.01.2006, накладної № 03 від 16.01.2006 та податкової
накладної № 01 від 16.01.2006 на суму 7136 грн., на підставі
рахунку № 11 від 09.11.2005 та податкової накладної № 111 від
09.11.2005 на суму 1035 грн., на підставі накладної № 11 від
29.10.2005 та податкової накладної від 29.10.2005 на суму 9946,53
грн.?
- який розмір завданої ПП "Зоря" ТОВ "Бучач-цукор"
матеріальної шкоди?
За результатами проведення судової бухгалтерської експертизи
Тернопільськім відділенням Київського науково-дослідного інституту
судових експертиз надано висновок № 1222 від 05.07.2007, згідно
якого документально підтверджується поставка відповідачем
позивачеві товарно-матеріальних цінностей та надання авто послуг
за вказаними судом документами на загальну суму 24836,57 грн. в
рахунок погашення його заборгованості по договору № 30-05/2005 від
28.03.2005 в сумі 25242,80 грн., звідки борг відповідача і,
відповідно, завдана позивачеві шкода становить 406,23 грн.,
штраф - 235,37 грн., інфляційні - 183,71 грн. та річні - 348,32
грн.
Разом з тим, зазначені результати судової бухгалтерської
експертизи судом апеляційної інстанції не враховані.
Колегія суддів зазначає, що дійсно згідно з приписами частини
5 статті 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновок судового експерта для
господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським
судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, проте,
згідно з частиною 6 статті 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відхилення
господарським судом висновку судового експерта повинно бути
мотивованим у рішенні.
Однак, постанова суду апеляційної інстанції не містить
будь-яких обгрунтувань щодо підстав не врахування і відхилення
висновків судової бухгалтерської експертизи, призначеної судом
цієї інстанції.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, поставка
відповідачем товарно-матеріальних цінностей та авто послуг на
загальну суму 24836,57 грн. не заперечується позивачем і була ним
зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором від
02.04.2002 № 33б, при цьому, судами попередніх інстанцій не
враховано, що така поставка відбулась після закінчення 10.09.2005
терміну позовної давності для стягнення заборгованості за цим
договором, однак, позивач в процесі розгляду справи не доводив, а
суди, відповідно, не досліджували наявність законодавчих та/або
договірних підстав для вчинення такого зарахування, а відхиляючи
доводи відповідача про проведення цих розрахунків саме за
договором № 30-05/2005 від 28.03.2005, суди не звернули уваги, що
умовами останнього сторони передбачили можливість застосування не
тільки грошового, а й іншого порядку розрахунків (п. 5.2
договору), натомість договір від 02.04.2002 № 33б таких умов не
містить, а передбачає оплату отриманого відповідачем товару лише
шляхом перерахування коштів на р/рахунок позивача (п. 4.1
договору).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від
29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не встановлена наявність чи відсутність
обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон
та/або договір пов'язує настання таких правових наслідків, як
відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами
договору купівлі-продажу своїх зобов'язань.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій
зазначених обставин, які мають суттєве значення у справі, та
відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог ч. 1 ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає можливість висновку суду касаційної
інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права
при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для її
розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, прийняти обгрунтоване та законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.10.2007 у справі господарського суду Тернопільської області №
17/178-3275 та рішення від 13.11.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Тернопільської області.
Касаційну скаргу ПП "Зоря" задовольнити частково.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.I.Глос