Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Борисенко І.І.) від 03.07.2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Отрюх Б.В., судді –Верховець А.А., Бондар С.В.) від 30.10.2007 року, у справі № 36/117-4/109 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь: позивача-1 –33 144,00 грн., позивача-2 –13 810,00 грн., позивача-3 –8 286,00 грн., в доход Державного бюджету України –552,40 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі ВАТ "Укрнафта" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.149, 150, 209 ЗК України, п.1 ст. 81 ГПК України.

В судовому засіданні касаційної інстанції представники відповідача усно уточнили касаційні вимоги і просили скасувати ухвалені по справі судові акти з направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу Полтавський міжрайонний природоохоронний прокурор повністю заперечує викладені в ній доводи.

Представники прокуратури, позивачів та третіх осіб не скористались наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга з урахуванням уточнень не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23 квітня 2003 року розпорядженням №117 голови Полтавської обласної державної адміністрації "Про погодження місць розташування об’єктів, передачу в оренду та вилучення і надання земельних ділянок в користування" було затверджено проект відведення, вилучено та надано в оренду Відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" для несільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 2,2 га, з яких в довгострокову оренду терміном на 25 років - 0,46 га та в короткострокову оренду терміном на 1 рік - 1,74 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарського кооперативу "Качанове", для будівництва експлуатаційної свердловини № 345 Глинсько-Розбишівського родовища та під’їзду до неї, на території Качанівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Також, зазначеним розпорядженням зобов’язано підприємства, установи та організації, яким передані в оренду та надані в користування земельні ділянки, забезпечити у встановленому законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Так, в наслідок вилучення сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов’язаних із веденням сільського господарства, Полтавським обласним управлінням земельних ресурсів, у відповідності до вимог п.5 статті 207 Земельного кодексу України та розпорядження №117 голови Полтавської обласної державної адміністрації, на ВАТ "Укрнафта" в особі структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" були нараховані втрати сільськогосподарського виробництва загальною сумою 55 240 грн.

Таким чином, фактично, земельна ділянка була вилучена з сільськогосподарського обігу із земель сільськогосподарського кооперативу "Качанове" та надана в користування ВАТ "Укрнафта" під будівництво експлуатаційної свердловини № 345 23 квітня 2003 року.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на неповноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи, зважаючи на неврахування ними того, що земельна ділянка, по якій була нарахована спірна сума, вилучена рішенням П’ятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 12.02.1999 року (т.1 а.с.80), касаційний суд вважає помилковими, оскільки такого не вбачається з змісту рішення.

Отже, вірним є висновок судів, що втрати сільськогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських угідь, що є предметом спору у даній справі, не могли виникнути раніше 23 квітня 2003 року, коли відповідним органом виконавчої влади - головою Полтавської обласної державної адміністрації, було вперше прийняте рішення про їх вилучення. Вірним є і те, що до правовідносин стосовно відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що є предметом спору у даній справі, застосовуються положення Земельного кодексу України (2768-14) , який набув чинності 01.01.2002 року.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 (1279-97-п) , відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Укрнафта", в рахунок погашення заборгованості за втрати сільськогосподарського виробництва, на адресу Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів була здійснена поставка аміачної селітри в 1999 році на суму 1 296 912, 00 грн. та в 2000 році на суму 1 130 964, 76 грн.

Відповідач стверджує, що у перелік втрат, які відшкодовувались шляхом поставки зазначених мінеральних добрив було включено і втрати сільськогосподарського виробництва, що є предметом спору у даній справі.

Зазначена поставка була здійсненна згідно з вищенаведеним рішенням П’ятої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради "Про погашення заборгованості підприємств газонафтового комплексу за втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва шляхом поставки мінеральних добрив" від 12.02.1999 року.

Відповідно до зазначеного рішення нафтогазовидобувному управлінню "Полтаванафтогаз" дозволено провести погашення існуючої заборгованості за втрати сільськогосподарського виробництва шляхом поставки аміачної селітри та надано можливість вирішити питання оплати мінеральними добривами по відшкодуванню втрат сільськогосподарського виробництва за вилучення земельних ділянок, проектно-кошторисна документація по яких на той час була розглянута управлінням земельних ресурсів.

Таким чином, дозвіл оплати втрат сільськогосподарського виробництва шляхом поставки міндобрив розповсюджувався виключно на існуючу заборгованість нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" станом на 12.02.1999 року та на відшкодування втрат за вилучення земельних ділянок, проектно-кошторисна документація по яких на 12.02.1999 року розглянута управлінням земельних ресурсів.

Також, 29.02.2000 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 73 "Про організацію поставки мінеральних добрив за втрати сільськогосподарського виробництва" (т.1 а.с.81) нафтогазовидобувному управлінню "Полтаванафтогаз" запропоновано згідно з Рішенням 11-ої сесії двадцять третього скликання Полтавської обласної ради від 10.02.2000 року здійснити до 01.04.2000 року поставку мінеральних добрив на суму 1 млн. грн.

Дослідивши зазначені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку, що нормативно-правові акти, на підставі яких відповідачем здійснювалась поставка мінеральних добрив (Розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації № 73 від 29.02.2000 року, Рішення Полтавської обласної ради від 10.02.2000 року, Рішення Полтавської обласної ради від 12.02.1999 року) розповсюджуються виключно на правовідносини щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва за надані в користування земельні ділянки, які виникали у 1999 та 2000 роках.

Касаційний суд відзначає, що скаржником будь-якими доказами не доведено, та матеріалами справи не підтверджується, того, що спірна сума втрат є складовою тих втрат, відшкодування яких поставкою мінеральних добрив було дозволено вищенаведеними рішеннями ради та розпорядженням обласної державної адміністрації.

Згідно зі статтею 209 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік", кошти, які надходять в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, підлягають зарахуванню, в розмірах визначених діючим законодавством, на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад: до обласної ради - 25 відсотків, районної ради - 15 відсотків та 60 відсотків до міських, сільських, селищних рад.

Таким чином, положення зазначеної статті Земельного кодексу України (2768-14) передбачає відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва виключно у грошовій формі.

В даному випадку підлягають зарахуванню кошти наступним чином: на користь Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації 25 % - 13 810 грн., фінансового управління Гадяцької районної державної адміністрації 15 % - 8 286 грн. та Качанівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області 60 % - 33 144 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зумовлених вилученням сільськогосподарських угідь, у спосіб передбачений діючим законодавством, тому судами правомірно задоволено позов Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора, яким доведено порушення інтересів держави.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 36/117-4/109 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 року у справі № 36/117-4/109 –без змін.