Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В.

У жовтні 2003 р. позивач звернувся в суд з позовом в якому просив зобов’язати відповідача прийняти виконані ДП МОУ "Укрвійськбуд" в 1999 р. –2001 р. будівельно-монтажні роботи за договором №8 від 01.06.1999 р. та стягнути з відповідача 1 027 016,93 грн. заборгованості, з яких 625 175 грн. основного боргу, 348 847,65 грн. інфляційних втрат, 3% річних за період з 08.03.2003 р. по 08.09 2003 р. в сумі 9 351,93 грн. та 43 842,35 грн. пені за цей же період.

Після проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача АТЗТ "Харківський канатний завод" 1 470 173,9 грн., з яких 625 175 грн. –основний борг, 792 004,72 грн. –інфляційні втрати за період з листопада 1999 р. по листопад 2002 р., 9 351, 93 грн. 3 % річних від суми боргу за період з 08.03.2003 р. по 08.09.2003 р. та 43 642,35 грн. пені за період з 08.03.2003 р. по 08.09.2003 р. (а.с.136-137,т.7).

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2007 р. ( головуючий –Хотенець П.В., судді –Доленчук Д.О., Калініченко Н.В.) позов задоволено. Зобов’язано АТЗТ "Харківський канатний завод" прийняти виконані ДП МОУ "Укрвійськбуд" будівельно-монтажні роботи за договором № 8 від 01.06.1999 р. відповідно до форм КБ-2 "в" та КБ-3 за 1999 р., 2000 р. та 2001 р. на загальну суму 625 175 грн. Стягнуто з АТЗТ "Харківський канатний завод" на користь ДП МОУ "Укрвійськбуд" 1 470 173,9 грн., з яких 625 175 грн. основного боргу, 792 004,72 грн. інфляційних втрат, 9 351,93 грн. - 3% річних, 43 842,35 грн. пені та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 р. .(головуючий –Істоміна О.А., судді –Лащенко Л.Д., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2007 р. скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 24.12.1998 р. між сторонами було укладено договір № 141/98 про сумісне будівництво 10-ти поверхового 235-ти квартирного будинку по вул. Свинаренка,18 м.Харкові, згідно якого позивач виступив дольовиком та генпідрядником будівництва, а відповідач –замовником будівництва.

Відповідно до п.4.10 зазначеного договору між відповідачем і філією позивача –127 УНР був укладений договір № 8 від 01.06.1999 р. на будівництво 9-10 –ти поверхових секцій А, Б, В, Г, Д на 235 квартир з вбудованим магазином по вул. Свинаренка,18.

Строк дії вказаного договору визначався введенням в експлуатацію секцій А, Б, В, а саме –до 30.12.2000 р.

Відповідно до п.4.6 замовник (відповідач) щомісячно приймає від підрядчика (позивача) обсяги виконаних робіт за ф.2 "в" та Ф-3 та згідно п.4.7 здійснює оплату протягом 15 днів після акцепту рахунків.

П.4.8 договору передбачав, що перевірку пред’явлених рахунків і акцепт рахунків замовник виконує протягом 10 днів з моменту отримання документів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір № 8 від 01.06.1999 р., який за своєю правовою природою є договором підряду, є неукладеним, оскільки сторони у належній формі не дійшли згоди з усіх його істотних умов, та, відповідно не породжує ніяких прав і обов’язків для його сторін.

Проте, погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки фактичне виконання сторонами договору свідчить про його укладення.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1228 від 28.02.2007 р. (а.с.71-91,т.7 ) будівельно-монтажні роботи за договором № 8 від 01.06.1999 р. фактично виконані позивачем в обсязі, зазначеному в формах КБ-2В по переліку, який зазначений в дослідницькій частині. Вартість проведених робіт станом на лютий 2007 р. становить 1 417 179 грн. Обсяг та вартість зазначених позивачем у формі КБ-2в та КБ-3 фактично відповідають проведеним позивачем роботам по договору №8 від 01.06.1999 р. і виконані відповідно до вимог вказаного договору підряду та кошторисній документації.

Підсумкова вартість виконаних будівельно-монтажних робіт на час складення актів по формам КБ-3 становить 625 175 грн. (а.с.87,т.7).

Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 332 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Оскільки виконання позивачем робіт на суму 625 175 грн. встановлено висновком будівельно-технічної експертизи, що грунтується на зібраних у справі доказах, то висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову є помилковим, в зв’язку з чим його постанова підлягає скасуванню.

Натомість, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд правильно виходив з того, виконання позивачем виконаних робіт підтверджується крім висновку судової будівельно-технічної експертизи, а також підписаними представниками сторін актами технічного стану житлового будинку від 10.02.1999 р. та від 10.01.2002 р. (а.с. 26-27,т.2, 75-77,т.1).

Разом з тим, при стягненні інфляційних втрат, 3% річних суд не врахував, що відповідно до ст. 214 ЦК УРСР їх стягнення можливе лише за наявності прострочення зі сторони боржника, а в даному випадку мало місце прострочення кредитора (позивача), оскільки в порушення вищевказаних умов договору він не надавав позивачу щомісячно дані про обсяги виконаних робіт за формами КБ-2 "в" та КБ-3 та рахунки на оплату, в матеріалах справи наявні докази, що вперше всі ці документи за період з травня 1999 р. по квітень 2001 р. позивач пред’явив відповідачу лише 26.02.2002 р. (а.с.73,т.1), а тому згідно п.4.7 у відповідача не було підстав для їх оплати і в силу ст. ст. 213, 215 ЦК УРСР вказані суми не підлягають стягненню

На підставі ст. 210 ЦК УРСР не підлягає і стягненню неустойка у формі пені.

Крім того, зобов’язуючи відповідача прийняти виконані ДП МОУ "Укрвійськбуд" будівельно-монтажні роботи за договором № 8 від 01.06.1999 р. відповідно до форм КБ-2 "в" та КБ-3 за 1999 р., 2000 р. та 2001 р. на загальну суму 625 175 грн., місцевий господарський суд не врахував, що в силу загальних засад цивільного законодавства особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковими для неї.

Відповідач зобов’язаний був щомісячно приймати від позивача обсяги виконаних робіт за встановленими формами та розрахунок динамічної договірної ціни (п.4.6 договору).

При цьому відповідно до п.4.8 договору відповідач мав право протягом 10 днів з моменту отримання документів здійснювати перевірку пред’явлених рахунків, чого він був позбавлений у зв’язку з порушенням позивачем п.4.6 договору.

Крім того, правовим наслідком прийняття виконаних робіт є виникнення у позивача обов’язку оплатити їх вартість.

Але вартість виконаних робіт визначена судом на підставі всіх зібраних у справі доказів, в тому числі висновку експертизи, а не лише на підставі форм КБ-2 "в" та КБ-3, стягнута з відповідача за рішенням суду і саме в такий спосіб належно захищено права позивача у спірних правовідносинах, а тому рішення суду в цій частині не можна визнати законним і обгрунтованим.

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині зобов’язання відповідача прийняти виконані ДП МОУ "Укрвійськбуд" будівельно-монтажні роботи за договором № 8 від 01.06.1999 р. відповідно до форм КБ-2 "в" та КБ-3 за 1999 р., 2000 р. та 2001 р. на загальну суму 625 175 грн. та стягнення інфляційних втрат, 3% річних та неустойки підлягає скасуванню.

Також слід у резолютивній частині рішенні змінити друге речення, вказавши, що позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2007 р. у справі за № 21/384-05 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2007 р. в частині зобов’язання акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" прийняти виконані ДП МОУ "Укрвійськбуд" будівельно-монтажні роботи за договором № 8 від 01.06.1999 р. відповідно до форм КБ-2 "в" та КБ-3 за 1999 р., 2000 р. та 2001 р. на загальну суму 625 175 грн. та стягнення 792 004,72 грн. інфляційних втрат, 9 351,93 грн. - 3% річних, 43 842,35 грн. пені скасувати.

Змінити у резолютивній частині рішення друге речення, виклавши його в такій редакції: "Позов задовольнити частково".

В решті рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2007 р. у справі за № 21/384-05 залишити без змін.