9/54д/07 Про визнання договору купівлі -продажу майна недійсним - Текст документа

Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольпродмаш" в особі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол", м. Мелітополь, Запорізька обл. 1. ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізька обл. 2. ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізька обл.

визнання договору купівлі -продажу недійсним

за участю представників сторін:

від позивача:

Біла О.Ю. за дов. від 14.01.2008

від відповідача: від III осіб: I: II:

ОСОБА_3-директор (наказ від 18.06.2004 №5) ОСОБА_4 за дов.

від 22.02.2007 не з'явилися

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольпродмаш" (надалі -ВАТ "Мелітопольпродмаш") в особі ліквідатора звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттіол" (надалі -ТОВ "Маттіол") про визнання на підставі статей 13, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) договору купівлі-продажу від 19.12.2003 №5-3/20 недійсним з огляду на те, що спірний договір укладено головою правління ВАТ "Мелітопольпродмаш" у процедурі розпорядження майном боржника без узгодження з розпорядником майна та після прийняття рішення комітетом кредиторів про введення процедури санації.

За клопотанням ВАТ "Мелітопольпродмаш" господарський суд Запорізької області ухвалою від 26.02.2007 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2007 (суддя: Нечипуренко О.М.) позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.12.2003 №5-3/20, укладений між ВАТ "Мелітопольпродмаш" та ТОВ "Маттіол".

Запорізький апеляційний господарський суд у процесі перегляду судового рішення за апеляційною скаргою ТОВ "Маттіол" ухвалою від 19.07.2007 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та ухвалою від 24.10.2007 застосував до спірних правовідносин строки позовної давності.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 (судді: Яценко О.М. -головуючий, Кагітіна Л.П., Кричмаржев- ський В.А.) судове рішення скасоване, у задоволенні позову ВАТ "Мелітопольпродмаш" відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ "Мелітопольпродмаш" в особі ліквідатора звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування через порушення норм матеріального і процесуального права, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Скаржник наголошує на тому, що будь-які дії щодо передачі нерухомого майна або розпорядження таким майном в іншій спосіб у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном повинні бути погоджені з розпорядником майна -арбітражним керуючим; судом апеляційної інстанції помилково до спірних правовідносин застосовані строки позовної давності.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Маттіол" та ОСОБА_1. вважають касаційну скаргу необгрунтованою, а постанову суду апеляційної інстанції - правильною та винесеною відповідно до норм матеріального права та обставин справи.

За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) розгляд справи неодноразово відкладався та ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від 05.03.2008 продовжено строк вирішення спору у даній справі.

Розпорядженнями заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.03.2008 за № 02-12/I/41 та від 14.04.2008 за № 02-12/I/59 було змінено склад колегії суддів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога про визнання на підставі статей 13, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) укладеного 19.12.2003 між ВАТ "Мелітопольпродмаш" в особі голови правління Пижинського Я.I. (продавець) та ТОВ "Маттіол" (покупець) договору №5-3/20 купівлі-продажу об'єкту нерухомості двоповерхової будівлі їдальні загальною площею 3701,6 кв.м. за адресою: м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57, яка значиться за даними Мелітопольського бюро технічної інвентаризації літерою В-2.

Судом першої інстанції вказаний договір визнано недійсним з огляду на те, що голова правління ВАТ "Мелітопольпродмаш", від імені якого підписаний спірний договір, уклав його без погодження з розпорядником майна, призначеного ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2002 у справі №5/6/271(02) про банкрутство ВАТ "Мелітопольпродмаш", у зв'язку чим порушений припис частини 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Указаний договір укладений після прийняття рішення комітетом кредиторів про введення процедури санації, затвердженого ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2003 року. Цією ж ухвалою затверджено реєстр вимог кредиторів, зобов'язано кредиторів у строк до 10.07.2003 надати до суду рішення щодо санації боржника та вирішення питання про відкриття процедур санації чи ліквідації боржника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про неправильне застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, статті 227 вказаного Кодексу.

Суд апеляційної інстанції прийняв в якості доказу (який був відсутній під час розгляду справи у місцевому господарському суді) угоду сторін, яка від імені ВАТ "Мелітопольпродмаш" підписана Пижинським Я.I., про залік зустрічних однорідних вимог від 09.02.2004 про виконання договору купівлі-продажу.

Запорізький апеляційний господарський суд, навівши зміст частини 1 статті 25, частини 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , зробив висновок про те, що позивачем не доведено доказів існування жодної з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , для визнання угоди недійсної.

Стосовно наявності повноважень на підписання договору у Пижинського Я.I. суд апеляційної інстанції зазначив, що нормою статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачено "не укладення договорів, а їх погодження, при цьому форма такого погодження законодавчо не прописана" .

Проте, з таким висновком апеляційного господарського суду колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом, реалізація нерухомого майна -будівлі їдальні здійснена ВАТ "Мелітопольпродмаш" в особі голови правління у процедурі розпорядження майном, яка введена ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2002 у справі №5/6/271(02) про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Мелітопольпродмаш".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможнос ті боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) розпорядження майном боржника це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Цим Законом з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів, ефективного використання майна активів боржника встановлено особливий порядок розпорядження майном (частини 1, 9 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ).

Зокрема, у силу частини 13 статті 13 вказаного Закону будь-які дії щодо передачі нерухомого майна або розпорядження таким майном в іншій спосіб у процедурі банкрутства на стадії розпорядженням майном повинні бути погоджені з розпорядником майна -арбітражним керуючим.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) встановлює спеціальну правосуб'єктність підприємств-боржників, а саме: вимогу щодо обов'язковості погодження керівником боржника укладення певних угод з розпорядником майна, а відтак, судом першої інстанції встановлено, що всупереч ухвалі господарського суду Запорізької області від 30.09.2002 та приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) головою ВАТ "Мелітопольпродмаш" спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено без згоди на це розпорядника майна ВАТ "Мелітопольпродмаш".

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про те, що договір суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, виконання умов договору щодо оплати здійснено значно пізніше, у спосіб не обумовлений договором, без оцінки майна, переданого в рахунок заборгованості.

Незастосування судом першої інстанції наслідків визнання угоди недійсною не є підставою для скасування правильного по суті рішення і не унеможливлює пред'явлення заінтересованою особою відповідного позову. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2005 у справі №7/2662.

Відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а скасоване нею законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду -залишенню без змін.