ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 р.
№ 31/165-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Iстеіт Дніпро",
м. Дніпропетровськ
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29.10.2007р.
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод
шахтної автоматики",
м. Дніпропетровськ
до
1) товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Iстеіт
Дніпро", м. Дніпропетровськ
2 2) товариства з обмеженою відповідальністю
ввиробничо-комерційної фірми "Iтела-Груп",
Дніпропетровська область,
с. Новоолександрівка
про
стягнення збитків в сумі 1 578 637 грн. 44 коп.
за участю представників:
позивача: Чмихун А.О., дов. від 22.01.2008р. №01.08-04,
відповідача 1: Самойленко В.I., дов. від 23.03.2007р. б/н,
відповідача 2: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський завод
шахтної автоматики" звернулось з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Ріел Iстеіт Дніпро" та товариства з обмеженою
відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Iтела-Груп" про
стягнення 1078637,44 грн. матеріальної та 500000,00 грн. моральної
шкоди з тих підстав, що відповідачами було незаконно знесено
будівлю літера Х-1 по вул. Лазаряна, 3, в м. Дніпропетровську, яка
була набута позивачем у власність внаслідок приватизації.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25.04.2007р. у справі № 31/165-07 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 29.10.2007р. у справі №31/165-07 рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 25.04.2007р. з даної справи
скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ріел Iстеіт
Дніпро" та ТОВ ВКФ "Iтела-Груп", на користь ВАТ "Дніпропетровський
завод шахтної автоматики" солідарно 911222,00 грн. шкоди та судові
витрати. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Постанова мотивована частковою доведеністю позовних вимог з
посиланням на ст.ст. 261, 386, 1166, 1190, 1192 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 30, 32, 33, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
наявні у справі докази.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ТОВ "Ріел Iстеіт
Дніпро" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого
господарського суду з даної справи залишити в силі, мотивуючи
скаргу тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального
та процесуального права, зокрема: ст.ст. 1166, 1172 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 4-3, 33, 34, 36, 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики",
останній просить постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.10.2007р. у даній справі залишити без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відповідач -2 не реалізував своє процесуальне право на участь
у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи
наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник,
права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому
майнової та моральної шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,
яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, за
позивачем згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомості
від 22.03.2000р. на підставі переліку нерухомого майна, що
передається у власність позивача згідно з наказом Регіонального
відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській
області від 06.01.2000р. №12/01-3ВП, було зареєстровано право
власності на об'єкти нерухомості, зокрема, на будівлю для охорони,
літ.Х-1, загальною площею 138,8 кв.м. розташованої за адресою вул.
Лазаряна, 3, у м. Дніпропетровську.
Позивач набув право постійного користування земельною
ділянкою площею 5,18 га за адресою вул. Лазаряна, 3, у
м.Дніпропетровську для розміщення адміністративних та виробничих
приміщень та споруд, що підтверджується державним актом серії Б №
020285 від 1981 року, листом Дніпропетровської регіональної філії
центру державного земельного кадастру від 20.10.2006р. Земельна
ділянка за кадастром №1210100000:03:201:0093, площею 0,0825 га, на
якій було розташовано будівлю для охорони, літ.Х-1, загальною
площею 138,8 кв.м., знаходиться у користуванні позивача, що
підтверджується вищевказаним листом Дніпропетровської регіональної
філії центру державного земельного кадастру від 20.10.2006р.,
графічними та семантичними даними Державного земельного кадастру
м. Дніпропетровська станом на 28.08.2006р.
Докази на підтвердження у встановленому законом порядку права
користування вищевказаною земельною ділянкою за відповідачами в
матеріалах справи відсутні.
Судом 2-ї інстанції також встановлено, що згідно з планом
земельної ділянки, оформленого МБТI м. Дніпропетровська, на місці
розташування будівлі Х-1, яка належала на праві власності
позивачеві, знаходиться будівля АВ-2, право власності на яку
оспорюється відповідачем-1 та відповідачем-2 у справі
господарського суду Дніпропетровської області №25/27-07(30/43-07
(7/230)). При цьому, надане відповідачем-1 креслення, будівлі під
літ.Х-1, яка належала на праві власності позивачу, не містить.
Згідно перевірки Iнспекції Державного
архітектурно-будівельного контролю забудови та реконструкції
об'єктів на території позивача за адресою м. Дніпропетровськ, вул.
Лазаряна, 3, було встановлено самовільну, без відповідного дозволу
інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю
Дніпропетровської міськради, забудову об'єктами нерухомості згідно
технічного паспорту від 10.01.2005р. зокрема будівлями АВ-2, АК,
А3, АЛ.
За результатами перевірки Державного
архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міськради
було складено протокол про адміністративне правопорушення №106/06
від 08.12.2006р., з якого вбачається, що відповідачем-1 без
дозволу інспекції ДАБК збудовано та реконструйовано будівлі по
вул. Лазаряна, 3, в м. Дніпропетровськ без відповідного вирішення
питання щодо звільнення території від існуючих будівель відповідно
до вимог ч.3 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову
територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
.
Докази оскарження у встановленому законом порядку зазначеного
протоколу від 08.12.2006р. №106/06 в матеріалах справи відсутні.
Невиконання припису № 106/06 спричинило в подальшому
звернення прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська з
позовом про заборону експлуатації приміщень та вчинення дій
(ухвала господарського суду Дніпропетровської області від
24.04.2007р. по справі № 30/153-07).
Той факт, що реконструкція та забудова на території позивача
велась обома відповідачами, факт фінансування будівництва та
оформлення актів виконаних робіт з "підрядниками" підтверджується
також матеріалами справи №25/27-07 (30/43-07 (7/230)), змістом
додаткової угоди №1 до договору №029-А/2003, з яких вбачається що
відповідачами здійснювалась реконструкція (будівництво) як
орендованих, так і інших будівель та споруд за адресою вул.
Лазаряна, 3 у м. Дніпропетровську, а також фінансування
будівництва.
Враховуючи встановлене судом апеляційної інстанції та
виходячи із аналізу змісту ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за
умовами якої шкода відшкодовується за наявності складу цивільного
правопорушення, а саме таких його елементів: - протиправної
поведінки (дії чи бездіяльності) особи,- шкідливого результату
такої поведінки (шкоди), - причинного зв'язку між протиправною
поведінкою і шкодою та - вини особи, яка заподіяла шкоду, та
враховуючи приписи ч.1 ст. 1190 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, апеляційний
господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо
підтвердження існування в діях відповідачів складу цивільного
правопорушення, що є підставою для задоволення позову в частині
солідарного відшкодування шкоди на користь позивача.
Розмір шкоди судом визначений правильно з урахуванням
приписів ч. 2 ст. 1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виходячи із
мінімальних середньо складових цін на нежитлові приміщення на
вторинному ринку нерухомості -еквівалентного 1300 доларам США за 1
кв.м. згідно довідки №50 від 25.12.2006р. суб'єкта оціночної
діяльності Є.В. Дірявка, що по курсу НБУ становить 911222,00 грн.
При цьому судом 2-ї інстанції обгрунтовано зазначено в
оскаржуваній постанові щодо відсутності порушень позивачем строку
позовної давності, оскільки з урахуванням вимог ч. 1 ст. 261 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та наявних у справі доказів право на позов у
останнього виникло з часу, коли він міг знати та мав право
володіти всім обсягом інформації та відомостей щодо осіб,
причетних до знищення його будівлі, відомостей щодо їх
місцезнаходження, юридичних адрес, а саме з 25.12.2006р., тобто з
дня, коли позивача ухвалою господарського суду Дніпропетровської
області від 25.12.2006р. по справі №30/43-07(7/230) було залучено
до участі у цій справі в якості третього відповідача.
Погоджується колегія і з висновками суду апеляційної
інстанції щодо відмови в позові в частині вимог про стягнення
моральної шкоди, оскільки такі вимоги позивачем не підтверджено
доказами у розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
в частині вимог про відшкодування шкоди у вигляді сплаченого
земельного податку, оскільки позивачем в порушення вимог ч. 1 ст.
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не обгрунтовано неможливість подання
доказів суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені
обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким
попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких
касаційна інстанція не наділена.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, які по суті зводяться до
оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та
намагань відповідача -1 надати перевагу його доказам над іншими,
що суперечить вимогам статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому
не можуть впливати на правильність та законність судового рішення.
З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.10.2007р. у справі № 31/165-07 залишити без змін.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко