ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 р.
№ 13/344
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:
Шаргала В.I.,
Мачульського Г.М.,
Рогач Л.I.
за участю представників сторін:
позивача
П'ятакова С.В. дов. б/н від 12.06.2007 р.
відповідача
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство
комплексної безпеки "Галеон"
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 18.09.2007
р.
у справі
№13/344 господарського суду Луганської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство
комплексної безпеки "Галеон"
до
Закритого акціонерного товариства "Троїцький маслоробний
завод"
про
стягнення 52 794,84 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство
комплексної безпеки "Галеон" (надалі ТОВ "Галеон") звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом до Закритого
акціонерного товариства (надалі ЗАТ) "Троїцький маслоробний завод"
про стягнення 47 392,14 грн. боргу, 3% річних у розмірі 536,26
грн., інфляційних втрат у розмірі 1 866,44 грн., 3 000 грн.
збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свого
зобов'язання щодо оплати послуг з охорони, наданих позивачем
відповідно до укладеного між сторонами договору, в результаті чого
утворилася заборгованість у вказаному розмірі. У зв'язку з
відсутністю своєчасної оплати вказаних послуг позивач має право на
стягнення річних та інфляційних, нарахованих на вказану
Доповідач: Шаргало В.I.
суму боргу, а також на стягнення збитків, якими позивач
вважає оплату у розмірі 3 000 грн., отриманих ТОВ "Галеон"
юридичних послуг у зв'язку зі зверненням до суду.
Рішенням господарського суду Луганської області від
03.08.2007 року (суддя Москаленко М.О.) позов задоволений
частково, з ЗАТ "Троїцький маслоробний завод" на користь ТОВ
"Галеон" стягнуто 39 296,50 грн. основного боргу, 511,21 грн.
річних, 1 855,29 грн. інфляційних втрат, 3000 грн. збитків та
відповідні судові витрати.
Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи та
обставинами підтверджується надання позивачем послуг з охорони на
суму 39 296,50 грн.; відповідно до норм ст. 625 позивач має право
на стягнення річних та інфляційних нарахованих на вказану суму
боргу; витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг є
збитками у розумінні змісту ст. 225 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
За апеляційною скаргою ЗАТ "Троїцький маслоробний завод"
судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Луганського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року
(судді: Бойченко К.I., Єжова С.С., Семендяєва I.В.) змінене, пункт
другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської
області від 03.08.07 у справі №13/344 викладений у наступній
редакції: "Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Троїцький
маслоробний завод", вул. Чкалова, 22, смт. Троїцьке Луганської
області, ідентифікаційний код №21780893, на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки Галеон",
вул. Багратіона, 6, м. Харків, ідентифікаційний код №33290257,
заборгованість у сумі 29 365 грн. 50 коп., інфляційні нарахування
у сумі 1 626 грн. 88 коп., 3% річних у сумі 403 грн. 46 коп...." В
решті рішення залишене без змін.
Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд не в
повній мірі надав оцінку доказам у справі стосовно розміру
основного боргу; витрати на оплату юридичних послуг не є збитками,
оскільки не носять обов'язкового характеру, крім того,
безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною
поведінкою відповідача і вказаними витратами відсутній.
ТОВ "Галеон" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що суд
апеляційної інстанції неправильно оцінив докази у справі щодо
розміру боргу відповідача та неправомірно відмовив у задоволенні
позовних вимог щодо стягнення збитків.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на касаційну
скаргу, проте направив до суду касаційної інстанції копії
платіжних документів про виконання рішення суду апеляційної
інстанції у даній справі.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника
позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова
колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
01.08.2005 року між ЗАТ "Троїцький маслоробний завод" (Замовник)
та ТОВ "Галеон" (Охоронна фірма) укладений договір №01/08-05 на
охорону об'єкта, за умовами якого Замовник передає, а Охоронна
фірма приймає під охорону матеріальні цінності, що зосереджені на
об'єкті і зазначені в дислокації об'єкта (додаток №1 до договору)
. Пунктом 11.1 договору сторони встановили строк дії договору -до
31.12.2005 року, а пунктом 11.2 договору - обумовили порядок його
пролонгації.
Додатком №1 до договору визначена та затверджена директором
Замовника дислокація об'єкта, що взятий під охорону у
відповідності до договору.
Умовами п.2.1 договору сторони передбачили оплату послуг
позивача з охорони об'єкта у вигляді авансового платежу до 20
числа кожного місяця.
Однак, в порушення умов договору щодо оплати послуг Охоронної
фірми, Замовник - відповідач не розрахувався в повній мірі за
надані послуги, що сприяло виникненню заборгованості ЗАТ
"Троїцький маслоробний завод" (Замовник) перед ТОВ "Галеон".
На підтвердження факту виконання вказаних послуг та їх
вартості ТОВ "Галеон" були надані акти виконаних робіт, а саме:
-№ОУ-0000116 від 31.08.06 на суму 4410 грн. 33 коп.;
-№ОУ-0000139 від 30.09.06 на суму 3870 грн. 17 коп.;
-№ОУ-0000131 від 30.09.06 на суму 9931 грн. 00 коп.;
-№ОУ-0000180 від 30.11.06 на суму 9931 грн. 00 коп.;
-№ОУ-0000202 від 31.12.06 на суму 5577 грн. 00 коп.;
-№ОУ-0000015 від 31.01.07 на суму 5577 грн. 00 коп.;
-№ОУ-0000038 від 28.02.07 на суму 5577 грн. 00 коп.;
-№ОУ-0000070 від 14.03.07 на суму 2518 грн. 64 коп.
В свою чергу ЗАТ "Троїцький маслоробний завод" були надані
копії платіжних доручень, що підтверджують часткову оплату послуг
позивача.
Оцінюючи вищезазначені та інші наявні в матеріалах справи
докази, апеляційний господарський суд встановив, що сума основного
боргу становить 29 365 грн. 50 коп., а відповідно сума інфляційних
нарахувань -1 626 грн. 88 коп. і 3% річних - 403 грн. 46 коп.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено,
що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є
договором про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором про надання послуг одна сторона (виконавець)
зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати
послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або
здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити
виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статей 526, 629 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог наведеного законодавства, встановлених
судами обставин щодо факту надання позивачем послуг, та наявності
боргу з їх оплати у встановленому апеляційною інстанцією розмірі,
суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги
щодо стягнення вказаної суми боргу та нарахованих на цю суму
інфляційних втрат та річних.
В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. Тому перевірка правомірності чи
неправомірності прийняття до уваги господарськими судами
попередніх інстанцій того чи іншого доказу або їх відхилення при
ухваленні оскаржуваних рішень не входить до повноважень касаційної
інстанції.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком
апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з
відповідача суми, яку позивач визначив як збитки, з огляду на
наступне.
Згідно з вимогами ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 224 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
особа, яка порушила зобов'язання, має відшкодувати своєму
контрагенту збитки.
Разом з тим, для застосування такого виду відповідальності як
стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу
правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків,
причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та
збитками, вини.
За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обов'язок доказування наявності всіх складових
правопорушення покладається на позивача.
Господарський суд апеляційної інстанції відзначив, що ТОВ
"Галеон" не доведено наявності такого елементу правопорушення як
причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та
збитками; крім того, такі витрати як оплата юридичних послуг не
носять обов'язкового характеру.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної
інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агентство комплексної безпеки "Галеон" залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
18.09.2007р. у справі №13/344 залишити без змін.
Головуючий суддя
Шаргало В.I.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Рогач Л.I.