ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 р.
№ 2-5/6374-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Алуштинської міської ради
на постанову
від 10.10.07 Севастопольського апеляційного господарського
суду
та на рішення
від 19.07.07
у справі
№2-5/6374-2007
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до
Алуштинської міської ради
про
визнання поновленим договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алуштинської міської
ради про визнання поновленим укладеного між сторонами договору від
11.05.04 оренди земельної ділянки, площею 0,0143 га, розташованої
в АДРЕСА_1, біля насосної станції, на той самий строк та на тих
самих умовах.
Позов мотивований ухиленням відповідача від поновлення
вказаного договору оренди за наявності передбачених ст. 33 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
обставин.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наявність
рішення ради №12/252 від 23.11.05 "Про продовження договору оренди
підприємцю ОСОБА_1" (зі змінами внесеними рішенням №12/59 від
11.04.07), яким поновлено спірний договір оренди на 6 місяців.
Рішенням від 19.07.07 господарський суд Автономної Республіки
Крим (суддя Гаврилюк М.П.) позов задовольнив, визнавши спірний
договір поновленим на той же строк та на тих самих умовах.
Рішення мотивовано посиланням на положення ст.ст. 525, 526 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
щодо обов'язковості виконання зобов'язань
належним чином відповідно до умов договору, зокрема п. 2.2
спірного договору, який передбачає поновлення договору в разі
відсутності письмових заперечень сторін протягом місяця.
Постановою від 10.10.07 Севастопольський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Лисенко
В.А. -головуючого, Маслової З.Д., Ткаченка М.I.) рішення суду
першої інстанції залишив без змін, відхиливши посилання
відповідача на рішення №1/59 Алуштинської міської ради.
Ухвалою від 13.12.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та
прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами
законодавчих норм, які регулюють земельні, господарські та
цивільні відносини, а також неповним дослідження суттєвих обставин
у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,
судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено
визнання поновленим на той самий строк та на тих самих умовах
укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної
ділянки.
Приписи ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначають,
що від імені Українського народу права власника здійснюють органи
державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,
визначених Конституцією.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім
інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють
територіальної громади через органи самоврядування в межах їх
повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування
захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні
особи набувають права власності та права користування земельними
ділянками із земель державної або комунальної власності за
рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних
ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності,
здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої
влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення
договору оренди земельної ділянки.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на
підставі рішення Алуштинської міської ради №16/266 від 14.04.04
між позивачем та відповідачем укладено договір від 11.05.04 оренди
земельної ділянки площею 0,0143 га, розташованої в АДРЕСА_1, біля
насосної станції, для розміщення кіоску з літнім майданчиком. Ст
рок дії договору визначено до 01.01.07.
Згідно з п. 2.2 договору у випадку, якщо орендар продовжує
використовувати земельну ділянку після закінчення терміну договору
оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця
впродовж одного місяця після закінчення терміну договору він
підлягає відновленню на той же термін і на тих же умовах, які були
передбачені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
строк дії договору оренди землі визначається за згодою
сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31
цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі
закінчення строку, на який його було укладено.
Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
містить положення, які не є
тотожними відповідним нормам ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Стаття 33 вказаного закону передбачає, що після закінчення
строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який
належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за
інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі
поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть
бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує
користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору
оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця
протягом одного місяця після закінчення строку договору він
підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які
були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється
листом-повідомленням.
Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного
поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності
заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі
договір підлягає поновленню. До того ж вказана норма не передбачає
зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в
оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків
оренди.
Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання
земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної
ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори
про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що
виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або
посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому
порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом
волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені
відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних
відносин є прийняття рішення сесії.
Як вбачається з рішення та постанови у справі, визнаючи
спірний договір оренди поновленим, суди не встановили обставин
прийняття Алуштинською міською радою рішення про поновлення цього
договору.
Суд першої інстанції такі обставини взагалі не досліджував, а
суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що 20.02.07
позивач звернувся з проханням до Алуштинського міського голови про
поновлення дії договору, але його питання не вирішено.
Разом з тим, судами при розгляді справи залишено поза увагою
рішення Алуштинської міської ради №12/252 від 23.11.05 "Про
продовження договору оренди підприємцю ОСОБА_1", на яке посилався
відповідач, та не надано правової оцінки правовідносинам сторін,
виходячи з закріплених у цьому рішенні висновків.
Судом апеляційної інстанції відхилено лише посилання
відповідача на рішення Алуштинської міської ради №12/59 від
11.04.07 з посиланням на невідповідність його вимогам Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
без зазначення конкретної
норми закону та підстав невідповідності рішення цій нормі. Тобто в
постанові суду всупереч вимогам ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відсутні жодні зазначення щодо підстав висновку суду про
незаконність вищевказаного рішення суду, зокрема стосовно його
скасування або визнання недійсним.
Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення та поновлення
договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або
комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу
місцевого самоврядування, визнання відповідного договору оренди
поновленим за відсутності такого рішення є порушенням виключного
передбаченого Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
права цього
органу на здійснення права власності від імені Українського народу
та управління землями, яке підлягає захисту.
Разом з тим, висновки судів стосовно обставин відсутності
відповідного рішення органу місцевого самоврядування не можна
визнати такими, що засновані на дослідженні усіх обставин справи з
огляду на ненадання належної правової оцінки рішенням Алуштинської
міської ради, на які посилався відповідач при розгляді справи, з
урахуванням обставин їх скасування або оскарження.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про
недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст.
4-3, 4-7, 43, 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного і
всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного
застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають
скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та
процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів
та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів
належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з
додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для
встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих
обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із
застосуванням норм законодавства, що регулюють такі
правовідносини.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.07.07 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.10.07 у справі №2-5/6374-2007
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький