ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 16-27-1-22/359-06-10797
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Дніпрошина"
на рішення господарського суду Одеської області від
12.09.2007р. та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2007р.
у справі №16-27-1-22/359-06-10797
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iндустріально-метизна спілка"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілд"
2) Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина"
про стягнення 112 869,72 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Корх Є.В. (довіреність у справі),
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: Сердюк О.К. (довіреність у справі),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю
"Iндустріально-метизна спілка" звернулося до господарського суду
Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Будбілд" та Відкритого акціонерного товариства
"Дніпрошина" і просило суд стягнути з останніх грошову суму у
розмірі 65 626,14 грн. та стягнути з другого відповідача грошову
суму у розмірі 1 246 896,65 грн.
Позовні вимоги до другого відповідача мотивовані неналежним
виконанням останнім договору купівлі-продажу від 02.02.2004р.
оптової партії товару, укладеного між ТОВ "Iндустріально-метизна
спілка" та ВАТ "Дніпрошина", в частині оплати отриманого товару.
Позовні вимоги до першого відповідача обгрунтовані тим, що
останній є поручителем перед позивачем за виконання грошових
зобов'язань відповідача 2 у розмірі, що не перевищує 5% від суми
основного зобов'язання, що згідно існуючої заборгованості
становить 65 626,14 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2006р.
прийнято вказану позовну заяву до розгляду та порушено провадження
у справі №22/359-06-10797 (а.с.1 т.1).
15.12.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Iндустріально-метизна спілка" звернулося до господарського суду
Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Будбілд" та Відкритого акціонерного товариства
"Дніпрошина" і просило суд стягнути з відповідачів грошову суму у
розмірі 5 171,13 грн. та стягнути з другого відповідача грошову
суму у розмірі 98 251,38 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2006р.
прийнято вказану позовну заяву до розгляду та порушено провадження
у справі №5/389-06-13361 (а.с.6 т.2).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2007р.
на підставі ст.58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
об'єднано справи №
5/389-06-13361 та №1-22/359-06-10797 в одну справу за
№1-22/359-06-10797 (а.с.1 т.2).
До ухвалення судового рішення у даній справі позовні вимоги
неодноразово уточнювалися. Згідно з останньою редакцією позову,
викладеною у заяві про зміну позовних вимог від 13.03.2007р. №48-и
(а.с.129-132 т.3), позивач просить суд стягнути з другого
відповідача -ВАТ "Дніпрошина" пеню у розмірі 112 869,72 грн., у
тому числі пеню у розмірі 5 643,49 грн. солідарно з першим
відповідачем -ТОВ "Будбілд".
Рішенням господарського суду Одеської області від
12.09.2007р. (суддя Желєзна С.П.). залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2007р.
(головуючий, суддя Михайлова М.В., судді Тофан В.М., Журавльов
О.О.) позов задоволено: присуджено до стягнення з другого
відповідача -ВАТ "Дніпрошина" 112 869,72 грн. пені. Звільнено
першого відповідача -ТОВ "Будбілд" від відповідальності за
заявленими до нього позовними вимогами.
Вказані рішення та постанова мотивовані несвоєчасним
виконанням другим відповідачем грошових зобов'язань за договором
купівлі-продажу оптової партії товару №620/173/06 від
02.02.2006р., укладеним між ним та позивачем з протоколом
розбіжностей.
Щодо позовних вимог до першого відповідача, то суди дійшли
висновку про відсутність обов'язку останнього, як поручителя,
відповідати перед позивачем за виконання грошових зобов'язань
другого відповідача по сплаті кредитору пені, нарахованої за
договором купівлі-продажу оптової партії товару №620/173/06 від
02.02.2006р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, другий відповідач -ВАТ
"Дніпрошина", звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що
ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права,
та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, скаржник посилається на недосягнення між сторонами
за договором купівлі-продажу оптової партії товару №620/173/06 від
02.02.2006р. згоди про його доповнення пунктом 10.5 стосовно
відповідальності у вигляді пені і, як наслідок, не встановили в
договорі розмір пені, що підлягає сплаті при порушення
зобов'язання.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Загальний порядок укладання господарських договорів
визначений ст.181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до названої статті господарський договір за
загальним правилом викладається у формі єдиного документа,
підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору
може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект
договору викладено як єдиний документ, він надається другій
стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору,
у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог
частини першої цієї статті і повертає один примірник договору
другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у
двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона,
яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про
що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк
надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей
разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору,
зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк
вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та
включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що
залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо
на це є згода другої сторони (частина 3 ст.181 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов,
зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути
підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження
розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо)
(частина 6 ст.181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Судами двох інстанцій встановлено, та доведено матеріалами
справи, що між позивачем (продавець) та другим відповідачем
(покупець) укладено договір купівлі-продажу оптової партії товару
№620/173/06 від 02.02.2006р., за умовами якого позивач
зобов'язався передати, а другий відповідач прийняти та оплатити
продукцію виробництва ВАТ "Сілур", ВАТ "Стальканат" для власного
виробничого споживання, асортимент, кількість і ціна якої
зазначається у специфікації.
Відповідно до умов п.п.4.6. договору поставка здійснюється
протягом 5-ти банківських днів з моменту передоплати.
Пунктом 9 договору встановлено, що договір вступає в силу з
моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006р.
Як свідчать матеріали справи, 14.02.2006р. позивачем було
складено протокол розбіжностей до вказаного договору відповідно до
якого, зокрема, розділ 10 договору було доповнено п.10.5, де
визначено, що за прострочку платежу другий відповідач зобов'язаний
сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний
день прострочки платежу.
На виконання вимог ст.181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір
купівлі-продажу оптової партії товару №620/173/06 від
02.02.2006р., підписаний з боку позивача 14.02.2006р, було
направлено другому відповідачу із застереженням на ньому про
розбіжності, та протокол розбіжностей до договору (а.с.11-14, 16
т.1).
За висновком судів двох інстанцій, з чим погоджується й
колегія суддів, вказаний протокол розбіжностей було погоджено з
боку другого відповідача 27.02.2006р. без заперечень. При цьому,
пропозиції позивача щодо умов пунктів 4.6., 10.2, 10.3 договору та
доповнення його пунктом 10.5. (щодо відповідальності другого
відповідача за прострочку платежу у вигляді пені), викладених у
протоколі розбіжностей, другим відповідачем були прийняті, що
засвідчує печатка товариства та підпис директора з комерційних
питань ВАТ "Дніпрошина" А.Н.Герасимова на цьому протоколі під
другою колонкою "Кінцева редакція "Продавця" (яка і містить у собі
змінені та нові умови договору).
Наведене свідчить про досягнення сторонами згоди щодо окремих
умов договору купівлі-продажу, зазначених у протоколі
розбіжностей, враховуючи положення ч.6 ст.181 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, у тому числі щодо відповідальності другого відповідача
у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати
отриманого товару.
За таких обставин, підстав вважати, що сторонами за договором
купівлі-продажу оптової партії товару №620/173/06 від 02.02.2006р.
не досягнуто згоди стосовно відповідальності другого відповідача у
вигляді пені, на чому наполягає скаржник у касаційній скарзі,
немає.
Окрім того, частиною 8 статті 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо
виконання господарського договору, правові наслідки таких дій
визначаються нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
В силу ч.2 ст.205 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, правочин, для якого
законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається
вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання
відповідних правових наслідків.
Матеріали справи підтверджують наявність у діях обох сторін
волевиявлення на встановлення правовідносин, у тому числі
безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про
такий намір.
Так, зокрема, відповідно до п.4.6. договору у первинній
редакції договору, поставка продукції мала здійснюватися протягом
5-ти банківських днів з моменту передоплати. Відповідно до
"кінцевої редакції", зазначеної у протоколі розбіжностей, пункт
4.6. договору було змінено на таку редакцію "поставка продукції
здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання
заявки".
Судами двох інстанцій дана належна юридична оцінка діям
другого відповідача, яка виразилися у тому, що після підписання
ним 27.02.2006р. договору з протоколом розбіжностей саме у
редакції позивача, зокрема пункту 4.6., оплата другим відповідачем
здійснювалася після поставки позивачем продукції за договором, а
не шляхом передплати.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, такі дії
другого відповідача свідчать про погодження ним й інших змін до
договору, викладених у цьому протоколі, у тому числі щодо умов
пункту 10.5.
Одночасно колегія суддів зважає й на те, що у матеріалах
справи відсутні будь-які докази того, що другий відповідач
скористався своїм правом, передбаченим частиною 5 ст.181 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, щодо передачі розбіжностей, зокрема стосовно
відповідальності у вигляді пені, до суду.
Iнші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія
суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до
переоцінки судом касаційної інстанції фактичних обставин справи,
встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час
розгляду даної справи по суті заявлених вимог, що виходить за межі
касаційної інстанції, встановлені ст.111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника
відносно того, що пункт третій резолютивної частини оскаржуваного
рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального
права, а саме ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, відповідно до пункту 4 названої статті, резолютивна
частина рішення господарського суду має містити висновок про
задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково
по кожній з заявлених вимог. Якщо у справі беруть участь кілька
відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного
з них.
Проте, дійшовши висновку про безпідставність позовних вимог
до першого відповідача, суд першої інстанції помилково зазначив у
резолютивній частині свого рішення про звільнення його від
відповідальності за заявленими до нього позовними вимогами, тоді
як мав зазначити про відмову у задоволенні позову до першого
відповідача. Під час перегляду рішення суду першої інстанції в
апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене не
звернув уваги, та не усунув вказане порушення.
За таких обставин, ухвалені у справі рішення та постанова
підлягають зміні шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини
рішення суду першої інстанції в іншій редакції з урахуванням вимог
п.4 ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпрошина" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.10.2007р. в частині залишення без змін пункту 3 резолютивної
частини рішення господарського суду Одеської області від
12.09.2007р. у справі №16-27-1-22/359-06-10797 скасувати та
доповнити пунктом такого змісту:
"У задоволенні позову до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Будбілд" відмовити."
3. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій