ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 4/67-48
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Мелих Л.В. -доручення від 25.12.2007 р.
відповідача
Чернота В.Л. -доручення від 03.01.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Волинь -АВТО"
на постанову
від 13.09.2007 Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 4/67-48 господарського суду Волинської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Волинь -АВТО"
до
Малого підприємства "Сатурн"
про
стягнення 4167,34 грн.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Волинь -АВТО" звернулось до господарського суду
Волинської області з позовом про стягнення з МП "Сатурн" 3451,51
грн. основного боргу, 560,52 грн. інфляційних донарахувань за
період прострочки та 155,31 грн. 3 % річних, посилаючись на
приписи статей 193, 222 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
статті 526, 625, 837 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на замовлення МП "Сатурн"
позивач здійснив ремонт автомобіля ВАЗ 2109 державний номер 01689
ВК на загальну суму 3451,51 грн., що підтверджується актом
виконаних робіт від 07.09.2005 р. та довіреністю серії ЯКУ №
497323 від 06.09.2005 р.
МП "Сатурн" оплату наданих послуг не здійснило, претензії
позивача № 704 від 09.08.2006 р. та № 385 від 29.03.2007 р. про
сплату заборгованості залишив без відповіді.
У відзиві на позовну заяву МП "Сатурн" проти позову
заперечував, посилаючись зокрема, на те, що ремонт спірного
автомобіля не проводився, договір підряду з позивачем не
укладався, в справі відсутнє замовлення - наряд, яке б
підтверджувало наміри замовника про здійснення певного виконання
підрядником робіт, акт виконаних робіт підписаний невідомою
відповідачу особою та не завірений печаткою підприємства.
Рішенням господарського суду Волинської області від
06.07.2007 р. (суддя Слободян П.Р.) позовні вимоги задоволені в
повному обсязі, стягнуто з МП "Сатурн" на користь ВАТ
"Волинь -АВТО" 3451,51 грн. основного боргу, 560,52 грн.
інфляційних та 155,31 грн. 3 % річних.
Мотивуючи рішення господарський суд, керуючись приписами
статті 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статтями
625, 837 та 854 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшов
висновку про обгрунтованість позовних вимог.
За апеляційною скаргою МП "Сатурн" Львівський апеляційний
господарський суд (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко
О.Л.) переглянувши рішення господарського суду Волинської області
від 06.07.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від
13.09.2007 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог відмовив.
Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов
висновку, що взаємовідносини між замовником та виконавцем послуг з
технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних
засобів та їхніх складових регулюються Законом України "Про
автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
та Правилами надання послуг з
технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних
засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від
11.11.2002 р. № 792 ( z0122-03 ) (z0122-03)
, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 17.02.2003 р. № 122/443.
Надані позивачем докази, а саме, замовлення -наряд № ЗН
0002400 від 05.09.2005 р. та акт виконаних робіт від 07.09.2005 р.
не породжують підстави виникнення цивільних прав та обов'язків,
оскільки вони не відповідають вимогам та не оформлені відповідно
до чинного законодавства.
ВАТ "Волинь -АВТО" подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.09.2007 р., в якій просить її скасувати
та залишити без змін рішення господарського суду Волинської
області від 06.07.2007 р., обгрунтовуючи доводи касаційної скарги
порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права.
Скаржник зазначає, що Львівським апеляційним господарським
судом не було застосовано приписи статей 639, 837 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 181 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки між сторонами було укладено
замовлення -наряд № ЗН 0002400 від 05.09.2005 р. та акт виконаних
робіт від 07.09.2005 р., який відповідно до статті 181
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є господарським
договором укладеним у спрощений спосіб та відповідно до статті 837
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за своєю правовою природою є
договором підряду. Вимоги щодо даної категорії договорів містяться
у статті 25 Закону України "Про автомобільний транспорт"
( 2344-14 ) (2344-14)
і вказані документи не суперечать цим вимогам.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,
зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну
або припинення цивільних прав та обов'язків.
Форма правочину передбачена статтею 205 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено можливість вияву волі
(волевиявлення) як в усній, так і в письмовій формі.
У простій письмовій формі правочин можна вчинити шляхом
складання певного документа (договору, довіреності), підписаного
особами, які беруть участь у правочині, а також правочин може бути
вчинений шляхом обміну листами, телеграмами, підписаними особами,
які їх надсилають.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
за договором підряду одна сторона (підрядник)
зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням
другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та
оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,
переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням
її результату замовникові.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній
справі є стягнення заборгованості за виконані роботи з ремонту
автомобіля на підставі замовлення -наряду № ЗН 0002400 від
05.09.2005 р. та акта виконаних робіт від 07.09.2005 р.
Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції було
встановлено, що згідно замовлення -наряду № ЗН 0002400 від
05.09.2005 року, акта виконаних робіт від 07.09.2005 р. та
довіреності ЯКУ № 491323 від 06.09.2005 р. ВАТ "Волинь -АВТО"
здійснило ремонт автомобіля ВАЗ 2109 державний номер 01689 ВК,
який належить МП "Сатурн" на загальну суму 3451,51 грн., термін
оплати якого замовленням -нарядом передбачено до 05.09.2005 р.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду
першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог
вказані докази до уваги не прийняв, посилаючись на те, що вони
були оформлені з порушенням вимог Правил надання послуг з
технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних
засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від
11.11.2002 р. № 792 ( z0122-03 ) (z0122-03)
та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 17.02.2003 р. № 122/443, а саме підписані
невідомими особами як з боку Замовника так і з боку Виконавця без
зазначення посад, прізвищ, ім'я по батькові осіб, що їх підписали,
підписи не скріплені печатками сторін та не вказано номера та дати
довіреності Замовника.
Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт
транспортного засобу передбачені статтею 25 Закону України "Про
автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) (2344-14)
, зі змісту якої вбачається,
що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного
засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між
замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна,
квитанція тощо).
Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним
та таким, що зроблений в порушення приписів статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в
їх сукупності.
Під час здійснення судового провадження судам першої та
апеляційної інстанції необхідно було, насамперед:
- встановити правову природу спірних правовідносин відповідно
до приписів цивільного та господарського законодавства;
- з'ясувати обставини справи на предмет заявлених та фактично
виконаних робіт;
- встановити факт надання або ненадання послуг з ремонту
спірного автомобіля та витребувати необхідні для цього документи;
- враховуючи вимоги розділу V Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
надати оцінку довіреності ЯКУ № 491323
від 06.09.2005 р., якою уповноважено працівника МП "Сатурн"
Зіркевича I.I. на отримання цінностей від ВАТ "Волинь -АВТО",
з'ясувавши при цьому факт використання цієї довіреності за
призначенням.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
За приписами статті 43 цього Кодексу, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими
інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для
господарського суду не є обов'язковими.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Враховуючи, що застосування норм матеріального права
цілковито залежить від повноти та правильності встановлення
обставин справи, судові рішення не можна визнати законними.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Волинської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються
вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених
обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись пунктом 43, 111-7, 3 статті 111-9, статтями 111-5,
111-10,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2007
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.09.2007 у справі № 4/67-48 скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Волинської області.
Касаційну скаргу ВАТ "Волинь -АВТО" задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Т. Гоголь
Л. Рогач