ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 31/230-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Т.Г. Гоголь
Л.I. Рогач
за участю представників:
позивача
Рязанцев С.В., дов. від 08.12.2006р.
відповідача
не з'явились (про час та місце судового розгляду повідомлені
належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного
підприємства "Металопласт"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.09.2007 року
у справі
№ 31/230-07 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного
підприємства "Металопласт"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-експерт"
про
спонукання до виконання зобов'язань
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське колективне виробничо-комерційне підприємств
"Металопласт" звернулося до господарського суду з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-експерт" про
визнання протиправним призупинення відповідачем робіт по
оформленню документів на право користування позивачем земельною
ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.
Артельна, 10, та про зобов'язання відповідача до виконання до
робіт по оформленню документів на право користування позивачем
земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ,
вул. Артельна, 10, на підставі статті 20 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши на відсутність
підстав для задоволення позову.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.07.2007р. (суддя Мороз В.Ф.) у позові відмовлено; рішення в
частині відмови у спонукання відповідача до виконання договірних
зобов'язань вмотивовано статтями 849 та 852 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, які визначають права замовника у
випадку порушення підрядником умов договору, та не передбачають
його права вимагати від підрядника продовження виконання робіт за
відповідним договором підряду у випадку ухилення останнього від
його виконання.
Відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправним
призупинення відповідачем робіт по оформленню документів на право
користування земельною ділянкою обгрунтовано невідповідністю такої
вимоги способам захисту цивільних прав.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 26.09.2007р. (судді: Головко В.Г., -головуючий,
Логвиненко А.О., Швець В.В.) рішення місцевого господарського суду
залишено без змін з огляду на відсутність підстав для його
скасування; доводи апеляційної скарги відхилено в зв'язку зі
закінченням строку дії ліцензії на проведення землевпорядних та
землеоціночних робіт відповідача 21.09.07р., а також ненаданням
позивачем доказів щодо остаточної відмови відповідача від
виконання договірних зобов'язань та можливості продовження робіт.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати постанову
апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким зобов'язати
відповідача виконати договірні зобов'язання.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення
господарськими судами норм матеріального та процесуального права,
а саме статей 20, 173, 193, 216, 234 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, статей 16, 622 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, які передбачають обов'язковість виконання договірного
зобов'язання та визначають вимогу про виконання зобов'язання в
натурі як один зі способів захисту порушеного права.
Відповідач письмового відзиву на касаційну скаргу не надав,
не скористався своїм правом на участь представника у судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, сторонами було укладено договір № 121.01200
від 05.05.2004р., відповідно до умов якого відповідач на
замовлення позивача зобов'язався провести роботи з передачі
земельних ділянок по вул. Артільна, 10 у Дніпропетровську у
користування, етапами яких є: юридичний аналіз наданої замовником
документації та кадастрової інформації, присвоєння кадастрових
номерів земельним ділянкам, підготовка технічного завдання по
встановленню меж земельних ділянок, підготовка проектів рішень
Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету,
підготовка проектів у разі передачі земельних ділянок у власність
та постійне користування.
Також 22.12.2004р. було укладено окремий договір на
проведення на підставі відповідного технічного завдання на
замовлення позивача геодезичних робіт по інвентаризації меж
земельної ділянки по вул. Артільна, 10 у м. Дніпропетровську,
будівель, споруд та проїздів.
У серпні 2006р. відповідач призупинив роботи по оформленню
документів на право користування земельною ділянкою, оскільки в
акті від 15.01.2006р. не узгоджена зовнішня межа з власником
будівлі, тобто, суміжним землекористувачем ПП "Ксана".
Як зазначено у постанові апеляційної інстанції, позивач не
надав будь-яких застережень з приводу призупинення відповідачем
робіт, у тому числі з посиланням на судові рішення, а в позові
розумний строк виконання договірних зобов'язань не вказав.
Також апеляційним господарським судом було встановлено, що
строк дії ліцензії відповідача на проведення землевпорядних та
землеоціночних робіт скінчився 21.09.2007р.
Позовні вимоги про визнання протиправним призупинення
відповідачем робіт з оформлення документів на право користування
земельною ділянкою та про зобов'язання відповідача виконати
обов'язки з оформлення документів на право користування земельною
ділянкою вмотивовано необгрунтованим ухиленням відповідача від
виконання договірних зобов'язань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання
відповідача виконати обов'язки з оформлення документів на право
користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій
посилались на приписи статей 849 та 852 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, що передбачають право замовника у випадку порушення
підрядником умов договору відмовитись від нього та вимагати
відшкодування збитків, та на думку судів, є спеціальними до даних
правовідносин.
Однак судами неправильно застосовано вищевказані норми права,
оскільки зі змісту частин 2-4 статті 849 та статті 852 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що вони містять підстави
виникнення прав замовника на розірвання договору підряду,
натомість розірвання договору підряду є правом, а не обов'язком
замовника; отже вказана норма права не виключає права замовника на
обрання іншого передбаченого законодавством шляху для захисту його
порушених прав.
Водночас частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що способами захисту цивільних прав та
інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину
недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення
становища, яке існувало до порушення; примусове виконання
обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення
правовідношення; відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової)
шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Також цією нормою передбачено, що суд може захистити цивільне
право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або
законом.
Перелік способів, у які захищаються права та законні інтереси
суб'єкта господарювання, міститься також у частині 2 статті 20
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та включає до себе такий
шлях, як присудження до виконання обов'язку в натурі.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що обов'язок як правова категорія є складовою частиною
поняття зобов'язання, яке включає в себе права та обов'язки
сторін; за частиною 1 статті 509 кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам попередніх
інстанцій належало визначити, з якою матеріально-правовою вимогою
звернувся позивач, чи передбачено такий шлях захисту його
порушених прав приписами чинного законодавства, та чи є правові
підстави для задоволення таких позовних вимог.
Натомість судові рішення в частині розгляду позовної вимоги
про зобов'язання відповідача виконати обов'язки з оформлення
документів на право користування земельною ділянкою не містять
встановлених обставин справи щодо відповідності визначеного
позивачем у позовній заяві способу захисту порушеного права статті
16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 20
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є
обгрунтованими.
Водночас на підставі вище вказаних положень законодавства про
шляхи захисту порушеного права судова колегія погоджується з
висновком судів попередніх інстанцій щодо невідповідності вимоги
про визнання протиправним призупинення відповідачем робіт по
оформленню документів на право користування земельною ділянкою
способам захисту цивільних прав згідно статті 16 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 20 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, інших законодавчих актів.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті
111- 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний
господарські суди не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; неналежним
чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між
сторонами, відтак здійснені ними висновки є передчасними.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Прийняті у справі рішення вказаним вимогам відповідають не
повністю з вказаних вище підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені
статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення місцевого господарського суду підлягає
частковому скасуванню, а справа у цій частині направленню на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене,
вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровського колективного
виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.09.2007 року у справі № 31/230-07 господарського суду
Дніпропетровської області та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 18.07.2007р. скасувати частково, в
частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання
відповідача виконати обов'язки з оформлення документів на право
користування земельною ділянкою.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
У решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач