ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008 р.
№ 16/220
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Закарпатського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.
Ужгород (далі - відділення АМК України)
на рішення господарського суду Закарпатської області від
08.08.2007 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.10.2007
зі справи № 16/220
за позовом державного підприємства "Брустурянське
лісомисливське господарство", с. Лопухово Тячівського району
Закарпатської області (далі -ДП "Брустурянське лісомисливське
господарство")
до відділення АМК України
про скасування рішення від 29.05.2007 № 11 та спростування
неправдивих відомостей.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" -не з'яв.,
відділення АМК України -Грязнова Ю.О., Рожкової Д.В., Сочки
В.Ю.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
08.08.2007 (суддя Васьковский О.В.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2007
(колегія суддів у складі: суддя Давид Л.Л. -головуючий, судді
Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), позов задоволено частково: скасовано
рішення відділення АМК України від 29.05.2007 № 11 "Про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП
"Брустурянське лісомисливське господарство" зі справи № 04-2/2007
(далі -оспорюване рішення); у решті позову відмовлено. Судові
рішення мотивовано посиланням на відсутність у діях позивача
порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
(далі -Закон).
Відділення АМК України звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові
рішення з цієї справи та прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що
суди дали невірну оцінку поданим відповідачем доказам, неправильно
застосували норми матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення представників
відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з
огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до адміністративних судів можуть
бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів
владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи
бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4
названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на
всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом
встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до
приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного
комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Iнформаційного листа Верховного Суду України від
26.12.2005 ( v3-2-700-05 ) (v3-2-700-05)
№ 3.2-2005 також зазначено: "Закони
України можуть передбачати вирішення певних категорій
публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад,
стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають
право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України
до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання
рішення)".
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судовими інстанціями з цієї справи встановлено, що:
- наказом Закарпатського обласного управління лісового
господарства від 01.04.2005 № 19 затверджено Положення "Про
порядок організації та проведення конкурсів з відбору виконавців
послуг з проведення лісозаготівельних робіт" (далі -Положення),
згідно з приписами якого:
для проведення конкурсу число учасників не може бути
обмеженим. Iнформація про склад учасників є відкритою. Переможцем
конкурсу оголошується учасник, який запропонує найнижчу ціну
заготівлі одного кубометра деревини до верхнього складу (пунктом 5
Положення);
переможець конкурсу - виконавець укладає уніфікований договір
із замовником надання послуг з розробки лісосіки і бере на себе
обов'язки, зокрема, за дорученням замовника протягом 5 днів
зареєструвати в Закарпатському обласному управлінні лісового
господарства договір на розроблення лісових деревних ресурсів та
приступити до виконання робіт в строк, передбачений договором, а в
разі порушення вказаного терміну без об'єктивних причин
(відсутності відстрочки) він втрачає право на розробку лісосіки
(пункт 1 Положення);
- 19.09.2006 ДП "Брустурянське лісомисливське господарство"
проведено конкурс з відбору виконавців послуг щодо проведення
лісозаготівельних робіт, що підтверджується протоколом № 1
засідання конкурсної комісії;
- згідно з протоколом № 6 цієї конкурсної комісії у
держлісфонді ДП "Брустурянське лісомисливське господарство"
визначено переможців конкурсу на розробку лісосік 2006 року (сім
суб'єктів господарювання, в тому числі МПП "Ельдорадо", яке
визнано переможцем конкурсу на розробку лісосіки в Кедринському та
Турбатському лісництві);
- згідно з наказом ДП "Брустурянське лісомисливське
господарство" від 25.09.2006 № 140 у зв'язку з тим, що МПП
"Ельдорадо" не оформило та не зареєструвало в обласному управлінні
лісового господарства до вказаного терміну -25.09.2006 о 16 год.
00 хв. -договори підряду на розробку лісових деревних ресурсів за
результатами конкурсу з відбору виконавців послуг щодо проведення
лісозаготівельних робіт, назване Товариство визнано таким, що
втратило право на розробку відповідних ділянок лісництв;
- оспорюваним рішенням відділення АМК України:
визнано, що ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" за
результатами діяльності 2006 року займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку розподілу лісосічного фонду як постійний
лісокористувач у визначених йому територіальних межах;
визнано дії ДП "Брустурянське лісомисливське господарство"
щодо безпідставної відмови в укладенні договорів підряду на
розробку лісових деревних ресурсів з малим приватним підприємством
"Ельдорадо" (далі -МПП "Ельдорадо") -переможцем конкурсу відбору
виконавців послуг для проведення лісозаготівельних робіт (згідно з
протоколом конкурсної комісії від 19.09.2006 № 1) порушенням
законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим
частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону у вигляді
зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом вчинення
дій, що призвели до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання,
які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на
ринку;
на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону за
вчинення зазначених порушень на ДП "Брустурянське лісомисливське
господарство" накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність в діях
позивача порушення законодавства про захист економічної
конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону суб'єкт
господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку
товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не
зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей
доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини,
матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на
ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших
обставин.
Пунктом 2 статті 50 Закону передбачено, що порушеннями
законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання
монопольним (домінуючим) становищем.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи
бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести
до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення
інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б
неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Попередніми судовим інстанціями також встановлено:
- згідно з довідкою Закарпатського обласного управління
лісового та мисливського господарства від 03.10.2007 № 07/02-308 в
структурі останнього є 18 лісогосподарських підприємств;
- МПП "Ельдорадо" не зверталося в установленому порядку до
суду за захистом своїх прав, порушених, на думку названого
Підприємства, виданням ДП "Брустурянське лісомисливське
господарство" наказу від 25.09.2006 № 140.
З огляду на наведене та відповідно до статті 650 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за приписами якої особливості
укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо
встановлюється відповідними актами цивільного законодавства,
судові інстанції дійшли правильних висновків про те, що:
визначення переможця конкурсу з відбору виконавців послуг
щодо проведення лісозаготівельних робіт, оформлене протоколом
засідання конкурсної комісії, породжує цивільно-правове
зобов'язання, в силу якого може бути укладено відповідну
цивільно-правову угоду;
ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" та МПП
"Ельдорадо" перебувають у цивільно-правових (зобов'язальних)
відносинах, які у випадку їх порушення підлягають захисту у
спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та статтею 20 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
;
відтак відділення АМК України не мало підстав для
кваліфікацій дій позивача як зловживання монопольним становищем на
ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б
неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, що
свідчить про невідповідність висновків, викладених в оспорюваному
рішенні, обставинам справи.
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не
спростовують висновків господарських судів першої і апеляційної
інстанцій зі справи.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону підставою для
зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів
Антимонопольного комітету України є, зокрема, невідповідність
висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
кожний суб'єкт господарювання та споживач має
право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні
інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема,
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів,
що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси
суб'єкта господарювання або споживачів. Зазначені приписи
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кореспондуються з пунктом 10 статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якого захист цивільного права особи здійснюється
шляхом визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу
державної влади. Проте місцевим господарським судом на порушення
зазначених норм матеріального та процесуального права помилково
зазначено про скасування оспорюваного рішення. Зазначена помилка
не була виправлена і апеляційним господарським судом під час
перегляду рішення місцевого суду.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України,
погоджуючись з наданою судовими інстанціями оцінкою оспорюваному
рішенню органу Антимонопольного комітету України, вважає за
необхідне змінити оскаржувані судові акти та визнати його
недійсним.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.09.1990 № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює
захист честі, гідності і ділової репутації громадян та
організацій" ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
визначено, що під поширенням
відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по
радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової
інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах,
адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а
також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній
людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них,
які принижують честь і гідність громадянина або організації в
громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору
додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів
людської моралі.
Відповідно до статті 200 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
інформацією є
документовані або публічно оголошені відомості про події та явища,
що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому
середовищі.
За приписами частини другої статті 4-3 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки судовими інстанціями встановлено, що наведена в
повідомленні прес-служби відділення АМК України інформація щодо
відмови ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" укласти
договір з МПП "Ельдорадо" є, по суті, такою, що стосується
відносин, які склалися між двома господарюючими суб'єктами та
мають спірний характер, крім того, відповідна інформація наведена
в оспорюваному рішенні, Вищий господарський суд України дійшов
висновку також про правомірність відмови в задоволенні позовних
вимог про спростування поширеної відповідачем інформації.
При цьому доводи скаржника щодо невірної оцінки судовими
інстанціями поданих ним доказів не можуть бути підставою для
задоволення скарги, оскільки касаційна інстанція відповідно до
частини другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, у Вищого господарського суду України
відсутні підстави для скасування законних та обгрунтованих рішення
господарського суду Закарпатської області від 08.08.2007 та
постанови Львівського апеляційного господарського суду від
29.10.2007 у відповідній частині.
Керуючись статтями 111-9 -111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Закарпатського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від
08.08.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 29.10.2007 зі справи № 16/220 змінити.
Позов задовольнити частково: рішення адміністративної колегії
Закарпатського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України №11 від 29.05.2007 у справі
№04-2/2007 визнати недійсним.
3. В решті рішення господарського суду Закарпатської області
від 08.08.2007 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 29.10.2007 зі справи № 16/220 залишити без
змін.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов